Ухвала

від 16.09.2015 по справі 360/1913/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 360/1913/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДДМ Естейт" на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДДМ Естейт" до Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області про скасування рішення селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДМ Естейт» звернулося до Бородянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області про:

- визнання незаконним та скасування рішення 45 сесії VI скликання Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області №6/28-45/6 від 06 лютого 2015 року « Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду»;

- зобов'язання Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області прийняти рішення про надання у користування ТОВ «ДДМ Естет» земельної ділянки (загальна площа 0,0115 га), яка знаходиться на території Пісківської селищної ради, в межах населеного пункту в смт.Пісківка, вул.Філіпова,11-а, кадастровий номер 3221055600:05:010:0029 без складання документації із землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення 45 сесії Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області №6/28-45/6 від 06 лютого 2015 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняте з порушенням норм чинного законодавства і відповідно порушує право ТОВ "ДДМ Естейт" на отримання у користування земельної ділянки, що знаходиться в смт.Пісківка по вул.Філіпова, 11-а, Бородянського району Київської області у порядку визначеному Земельним кодексом України без виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з неналежністю розгляду даного адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства та роз'яснено позивачу, що він має право звернутися із даним адміністративним позовом в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити адміністративну справу №360/1913/15-а до Бородянського районного суду Київської області для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням та невірним застосуванням судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема апелянт вказує на порушення судом першої інстанції статей 1,4,7,17,109 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 13 Земельного Кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника апелянта, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ДДМ Естейт" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, які виникають з договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки, однак юрисдикція адміністративного суду не поширюється на зазначені правовідносини.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду вважає вірним та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного Кодексу України, установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 року (справа №21-308а14) та від 11.11.2014 року (справа № 21-493а14) зазначено, що за змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу Міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У відносинах які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій. Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичної чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Постанову Верховного Суду України від 16.12.2014 року у справі №21-544а14, в якій Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловили правову позицію з розгляду подібних спорів, а саме: спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Тобто, Пісківська селищна рада як власник землі, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Пісківська селищна рада - владних управлінських функцій не здійснювала. Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, який виник у даній праві, є спором про право, який слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постановах від 11.11.2014 року у справі №21-493а14, від 09.12.2014 року у справі №21-308а14, від 17.02.2015 року у справі №21-551а14, від 24.02.2015 року у справі №21-34а15, врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,199,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДДМ Естейт" - залишити без задоволення.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2015

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.