Ухвала

від 15.09.2015 по справі 813/5851/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 876/11761/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

Державна податкова інспекція Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 26.07.2013року звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника в розмірі 100996,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно довідки про заборгованість платника податків Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " сума непогашеного боргу становить 100996,71 грн. Відповідачем не сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за землю згідно поданої декларації за 2012 рік. Оскільки вжиті органом державної податкової служби заходи не призвели до погашення податкового боргу, він звернувся з позовом до суду.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника в розмірі 100996 грн. 71 коп.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою справу направити на новий розгляд, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що відповідно до п. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного кодексу України: до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Однак вважає, що даної вимоги не було виконано, що призвело до неможливості подання апелянтом заперечення по цій справі, та до неповного, необ'єктивного та всебічного розгляду судом всіх обставин які мають значення для правильного вирішення справи.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пп. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. З долучених до матеріалів справи доказів випливає, що податковий борг Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " станом на дату судового засідання становить 100996,71 грн. Оскільки у встановлені законом строки ці кошти добровільно не сплачено, орган державної податкової служби обґрунтовано звернувся про стягнення такого боргу у судовому порядку. З урахуванням наведеного позовні вимоги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають до задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що Приватне акціонерне товариство "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради №10004264720 від 03.09.1997 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дане підприємство перебуває на обліку платників податків ДПІ у Личаківському районі м. Львова з 10 жовтня 1997 року № 5115, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП.

Відповідач подав державній податковій інспекції Личаківському районі м.Львова податкову декларацію орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік починаючи з січня місяця по грудень. Станом на день подання позовної заяви до суду сума податків є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу.

З метою спонукати відповідача сплатити узгоджені ним податкові зобов'язання, та у відповідності до положень ст. 59 Податкового кодексу України, 08 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу податкову вимогу № 352, однак заходів щодо повного погашення боргу він не здійснював.

Відповідно до довідки від 14.08.2013 року № 2112/24-0, заборгованість по податках та платежах перед бюджетом Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " складає - 100996,71 грн., зокрема по земельному податку з юридичних осіб.

З наявних в матеріалах справи довідок про заборгованість та зворотнього боку облікових карток платника, станом на 14.08.2013 року вбачається наявність у Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " заборгованості, у відповідності до самостійно задекларованих в податковій декларації сум податку, та відсутність сплати відповідачем даних коштів.

Матеріалами справи не спростовано факту несплати Приватним акціонерним товариством "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " самостійно задекларованих сум плати за землю.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

У п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 1 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. А також, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пп. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З долучених до матеріалів справи доказів випливає, що податковий борг Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " станом на дату судового засідання становить 100996,71 грн. Оскільки у встановлені законом строки ці кошти добровільно не сплачено, орган державної податкової служби обґрунтовано звернувся про стягнення такого боргу у судовому порядку.

З урахуванням наведеного позовні вимоги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області є обґрунтованими , документально підтвердженими та підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління " - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 813/5851/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар