Ухвала

від 08.09.2015 по справі 826/4970/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Київ К/800/46584/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі № 826/4970/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торгівельна компанія» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0007222207, № 0007232207 від 3.12.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

30 травня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0007222207, № 0007232207 від 3.12.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 8.11.2013 року до 14.11.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 1.12.2012 року до 31.01.2013 року, за наслідками якої 20.11.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 394 558,00 грн., а також у порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 444 747,00 грн.

3 грудня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0007222207 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 493 198,00 грн., № 0007232207 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 555 934,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. «а» ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу , у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди встановили, що 12.12.2012 між Товариством та ТОВ «Вторметекспорт» був укладений договір поставки №07/12/12/12 (з урахуванням додаткових угод №1 від 16.12.2012 року, №2 від 28.12.2012 року), відповідно до якого ТОВ «Вторметекспорт» поставило Товариству товар (сою українського походження врожаю 2012 року) в кількості та асортименті, визначеному цим договором.

Відповідно до зазначеного договору умови поставки товару відбувалися згідно з Міжнародними правами щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2000», а саме: СРТ - Одеський морський торговий порт, ПрАТ «Укрелеваторпром» (пункт поставки).

Згідно з п. А.8 Інкотермс-2000 СРТ «Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні повідомлення» у випадку коли продавець та покупець домовились про використання засобів електронного зв'язку, перевізні документи можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало реєстр прийому - передачі товару, якій містить в собі інформацію про отримувача товару ПрАТ «Укрелеваторпром», культуру (соя 2012), станцію загрузки, номер автомобіля, номер товарно-транспортної накладної, вагу нетто документальну, вагу нетто фактичну; видаткові та податкові накладні; банківські виписки.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первині документи, складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та правомірність формування податкового кредиту.

Забезпечення перевезення товару до місця призначення покладалося на контрагента, а Товариство згідно п. Б.3 Інкотермс-2000 СРТ звільнене від обов'язків, що стосуються перевезення товару та його страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.