Ухвала

від 14.09.2015 по справі 826/6252/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6252/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ганечко О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду в м.Києві від 11 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Акцент - Авто" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідністю "Акцент - Авто", звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 лютого 2015 року № 0000862201 про збільшення йому грошового зобов»язання з податку на додану вартість на загальну суму 306235,00 грн, в тому числі: 244988,00 грн.-основний платіж, 61247,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що у період з 30 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Акцент - Авто" (код ЄДРПОУ 34424744) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ "Глобал Люкс" (код 38966174), ТОВ "Асторг Центр" (код 39133339), ТОВ "Нонна Люкс" (код 37309376), ТОВ "Де Ля Понт" (код 38488419), ТОВ "ТМ Комфорт Плюс" (код 37633797) та ТОВ "Промлайн Груп" (код 31351270) за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року, в результаті якої складено акт перевірки від 11 лютого 2015 року № 748/26-51-22-01/34424744.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 244988,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2014 року - 18082,00 грн., серпень 2014 року - 112299,00 грн., вересень 2014 року - 114607,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2015 року № 0000862201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідністю "Акцент - Авто" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 306235,00 грн., втому числі: за основним платежем - 244988,00 грн., за штрафними санкціями - 61247,00 грн., яке є предметом цього позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ "Акцент - Авто" з контрагентами - постачальниками за період з 01 липня по 30 вересня 2014 року, при цьому, висновки податкового органу обґрунтовані неможливістю здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій через відсутність необхідних виробничих потужностей, а також актами інших податкових інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок, тощо.

Разом з тим, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, повною мірою підтверджують фінансово-господарські відносини позивача з його контрагентами та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по цим взаємовідносинам.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду в м.Києві від 11 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.М.Ганечко

І.В.Федотов

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.