Постанова

від 22.09.2009 по справі 7/121

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/121

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 7/121

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача: Кобець Н.О. (дов. №10/039-1Д від 10.03.2009);

Від відповідача: Івахненко   І.В.-  (дов.№ЮР-624/д   від 17.11.2008р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2009

 у справі № 7/121 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Електромотор"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 про                                                   стягнення 35695,52 грн.

 за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромотор”

про стягнення 5139,30 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2009 у справі №7/121 первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромотор” - 34 262,00 грн. - борг, 3 357,68  грн. – інфляційні, 438,55 грн. - 3% річних,  судові витрати та 6 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката; зустрічний позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромотор” на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 5 139,30 грн. – неустойки та судові витрати.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ „Укрнафта” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2009 у справі №7/121 в частині стягнення з ВАТ „Укрнафта” судових витрат, понесених на оплату послуг адвоката у розмірі 6500,00 грн.

В апеляційній скарзі наголошується на тому, що між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Пшенько Сергієм Миколайовичем, який є адвокатом укладено Договір про надання юридичних послуг № 23/019 від 23.01.2009р. У пункті 4.1 даного Договору зазначено, що виконавець (Пшенько CM.) сплачує єдиний податок і не є платником ПДВ згідно Указу Президента України в редакції від 28.06.1999р. № 746/99. На думку скаржника, Фізична особа-підприємець Пшенько С.М. надав юридичні послуги не як адвокат (самозайнята особа), а як суб'єкт підприємницької діяльності, що суперечить ст. 44 ГПК України та Закону України „Про адвокатуру”, у зв'язку з чим відсутні підстави на відшкодування витрат за послуги адвоката.

Ухвалою від 30.06.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 22.09.2009 р.

В судове засідання представники сторін з'явилися, представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача за первісним позовом заперечив проти апеляційної скарги.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

ТОВ „Електромотор” звернулось до Господарського суду м.Києва про стягнення з ВАТ „Укрнафта” 35695,52 грн. (34262,00 грн. – сума простроченої заборгованості за поставлений товар, 209,09 грн. – 3% річних, 1233,43 грн. -  інфляційних), судові витрати та 6 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач у встановлені Договором купівлі - продажу № 20/623-МТР від 10.07.2008 р. строки не розрахувався за поставлений ним товар, в свою чергу заборгувавши 34 262, 00 грн.

В подальшому, 29.04.2009, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 34 262, 00 - боргу, 3 357, 68 грн. - інфляційних, 438, 55 грн. - 3% річних, судові витрати та 6 500, 00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач повністю не погоджується з доводами позовної заяви та зазначає, що позивач в порушення умов Договору купівлі - продажу № 20/623-МТР від 10.07.2008 р. здійснив поставку товару з простроченням строку на 39 днів.

Крім того, вказав, що Договір № 23/019 від 23.01.2009р. укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем Пшенько Сергієм Миколайовичем, який є адвокатом. У пункті 4.1. зазначено, що виконавець (Пшенько CM.) сплачує єдиний податок і не є платником ПДВ згідно Указу Президента України в редакції від 28.06.1999р. № 746/99. На думку відповідача, фізична особа-підприємець Пшенько С.М. надав юридичні послуги не як адвокат (самозайнята особа), а як суб'єкт підприємницької діяльності, що суперечить ст. 44 ГПК України та Закону України „Про адвокатуру”, у зв'язку з чим відсутні підстави на відшкодування витрат за послуги адвоката.

ВАТ „Укрнафта”, 02.04.2009,  через канцелярію суду першої інстанції  подало зустрічну позовну заяву до ТОВ „Електромотор” про стягнення 5 139,30 грн. неустойки.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ „Електромотор” в порушення умов Договору купівлі - продажу № 20/623-МТР від 10.07.2008 p., здійснив поставку товару із простроченням строку поставки на 39 днів, в зв'язку з чим на підставі п. 7.7. Договору купівлі - продажу № 20/623-МТР від 10.07.2008 р. відповідачем було нарахована неустойка в розмірі 5 139, 30 грн.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ „Електромотор” повністю заперечує проти доводів, які викладені у заяві та просить відмовити у її задоволенні.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом є обґрунтованими, документально та нормативно доведеними, а тому підлягають задоволенню  з наступних підстав:

Між ТОВ „Електромотор” та ВАТ „Укрнафта” було укладено Договір купівлі - продажу № 20/623-МТР від 10.07.2008 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (ТОВ „Електромотор”) передає, а покупець (ВАТ „Укрнафта”) приймає і оплачує продукцію (товар), відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною.

Номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.2. Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо необхідність складання (за вимогою однієї зі сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах.

Сторони дійшли згоди, що термін постачання товару становить 45 днів з моменту підписання специфікації (п.3 Додатку до Договору).

В п. 3.3. Договору зазначено, що ТОВ „Електромотор” зобов'язалося повідомити ВАТ „Укрнафта” і вантажоотримувача про готовність до відвантаження.

Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмової згоди ВАТ „Укрнафта” про готовність прийняти товар (п. 3.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.3.2 Договору за вимогою ВАТ „Укрнафта” або вантажоотримувача ТОВ „Електромотор” зобов'язалося відвантажувати товар у присутності повноважних представників ВАТ „Укрнафта”.

ТОВ „Електромотор” виконало свої зобов'язання за Договором, щодо поставки товари, поставивши 03.10.2008 ВАТ „Укрнафта” товар на загальну суму 34262,00грн., даний факт підтверджений накладною №5754 від 03.10.2008 та Довіреність на отримання товару ЯОН №781998 від 03.10.2008.

Однак, ТОВ „Електромотор” не дотримано умов п.3 Додатку до Договору, щодо терміну постачання товару.

Відповідно до п. 4 Додатку до Договору ВАТ „Укрнафта” зобов'язано було оплати поставлений товар у строк, що не перевищує тридцяти банківських днів з моменту поставки товару.

ВАТ „Укрнафта” за отриманий товар не розрахувалося.

ТОВ „Електромотор” надіслало до ВАТ „Укрнафта” претензію (вих. №989 від 11.12.2008р.), у якій просило виконати зобов'язання, щодо сплати грошових коштів у сумі 34 262, 00 грн.

ВАТ „Укрнафта” надіслало відповідь (вих. № юр-40 від 15.01.2009) на вищезазначену претензію, в якій вказано на порушення ТОВ „Електромотор” терміну поставки товару, а претензію було залишено без задоволення.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і платити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу (частини 1, 6 ст. 265 ГК України). Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення суми основного боргу в розмірі 34 262,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГПК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання  або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 438,55  грн. та інфляційних у розмірі 3 357,68  грн.

Стосовно витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6500 грн., які просить позивач стягнути з відповідача і проти стягнення яких заперечує відповідач в апеляційній скарзі, то судова колегія зазначає наступне:

Між ТОВ „Електромотор” та Фізичною особою - підприємцем Пшенько С.М., який є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2910/10 від 18.08.2005, яке видано Київською обласною кваліфікаційною – дисциплінарною комісією адвокатури) було укладено Договір про надання юридичних послуг № 23/019Д від 23.01.2009 (далі - Договір про надання юридичних послуг).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання юридичних послуг виконавець (Фізична особа - підприємець Пшенько С.М.) зобов'язався надати замовнику (ТОВ „Електромотор”) юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього та представництву в господарському суді з питань підготовки, подання позовної заяви до ВАТ „Укрнафта” та представництва в судових засіданнях у справі про стягнення грошової заборгованості за поставлений товар ВАТ „Укрнафта” за Договором купівлі – продажу №20623МТР від 10.07.2008 та штрафних санкцій за прострочення оплати товару.

ТОВ „Електромотор” надало платіжне доручення № 41 від 27.01.2009, що підтверджує здійснення оплати за надані послуги в розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до приписів ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (див. п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 13.02.2002 р. № 01-8/155, зі змінами та доповненнями).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 44 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про те, що витрати на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Стосовно зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3 Додатку до Договору ТОВ „Електромотор” зобов'язувався передати ВАТ „Укрнафта” товар в строк 45 днів з моменту підписання специфікації. В зв'язку з чим товар мав бути переданий ВАТ „Укрнафта” у строк до 23.07.2008р.

Передача товару була здійснена 03.10.2008, підтверджується видатковою накладною №5754 від 03.10.2008 та Довіреністю на отримання товару ЯОН №781998 від 03.10.2008, тобто з простроченням виконання зобов'язання з боку ТОВ „Електромотор”.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.7 Договору встановлено, що у разі порушення продавцем терміну постачання товару, покупець має право вимагати з продавця сплати неустойки у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого товару.

В силу положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не було надано доказів письмового повідомлення ВАТ „Укрнафта” про готовність передати йому товар та не було доведено, що порушення зобов'язань сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено зустрічні позовні вимоги та стягнуто 5139,30 грн. неустойки за розрахунком позивача за зустрічним позовом.

Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника в апеляційній скарзі, на те, що Фізична особа - підприємець Пшенько CM. надав юридичні послуги не як адвокат, а як суб'єкт підприємницької діяльності, що суперечить ст. 44 ГПК України та Закону України „Про адвокатуру”, у зв'язку з чим відсутні підстави на відшкодування витрат за послуги адвоката та зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України „Про адвокатуру” адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватись з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього закону та статутів адвокатських об'єднань.

При цьому адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 20.12.01 року №31-052-3-8/4747 „Щодо реалізації пункту 6 Указу Президента України від 30.09.99 року № 1240” передбачено, що адвокатські об'єднання за умови відповідності критеріям, визначеним Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” мають право на оподаткування за спрощеною системою оподаткування.

З приводу можливості переходу на спрощену систему оподаткування адвокатами та адвокатськими об'єднаннями Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 18.02.2005 року було дане відповідне Роз'яснення № IV/9-2-5, відповідно до якого у випадку переходу на спрощену систему оподаткування адвокатом чи адвокатським об'єднанням їх правовий статус не зазнає жодних змін, на них в повному обсязі поширюються права, обов'язки та гарантії їх адвокатської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999р. №746/99) право вибору системи оподаткування належить суб'єкту малого підприємництва. При цьому положення цих указів не містить обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування для осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи і видом своєї діяльності визначили надання адвокатських, юридичних послуг (див. ухвалу Верховного Суду України від 27.11.2003р.).

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення є правильне по суті, а підлягає зміні лише в частині витрат на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивач у сумі 3000 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга ВАТ „Укрнафта” підлягає  частковому задоволенню.

Враховуючи те, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2009 у справі №7/121 лише в частині витрат на послуги адвоката, які є судовими витратами, і ним було помилково сплачено державне мито у сумі 190,30 грн. за подання апеляційної скарги, тому зазначене державне мито підлягає поверненню скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст..ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” задовольнити частково.

          2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2009 у справі №7/121 змінити в частині витрат на послуги адвоката.

          Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

 „Первісний позов задовольнити частково.

           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромотор” (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54, к. 73, код ЄДРПОУ 32656825) - 34 262 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. - боргу, 3 357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 68 коп. - індексу інфляції та 438 (чотириста триста тридцять вісім) грн. 55 коп. - 3% річних, а також 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 96 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 3 000 (три тисячі) грн. - витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

            Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

            В решті частини первісного позову відмовити.”

  „Зустрічний позов задовольнити повністю.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромотор” (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54, к. 73, код ЄДРПОУ 32656825) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) - 5 139 (п'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 30 коп. - неустойки, 102 (сто дві) грн. -  державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

            Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.”

                   3.Повернути з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390), як помилково сплачене державне мито у розмірі 190,30 грн. за подання апеляційної скарги, перераховане платіжним дорученням №РУ9-144 від 10.06.2009, яке знаходиться в матеріалах справи №7/121.

          4.Матеріали справи № 7/121 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді