Постанова

від 15.09.2015 по справі 826/4262/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4262/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ганечко О.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-ФАРМ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-ФАРМ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-ФАРМ» (далі - позивач, ТОВ «Київ-ФАРМ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2014 р. №0003382203 та №0003392203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Київ-ФАРМ» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київ-ФАРМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. , за результатами якої складено акт від 13.10.2014 р. № №2844/26-52-22-03-14/30681928 .

У вказаному акті перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст. 138 , пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п.п. 198.2 , 198.6 ст. 198 Податкового суду України , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 393112,00 грн. та до заниження ПДВ на загальну суму 21574,00грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що операції позивача з ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ПП «Сітал», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Декос Альянс» є фіктивними.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. №0003382203 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 481879,00 грн., у тому числі за основним платежем - 393 112,00 грн. та за штрафними санкціями - 88767,00 грн., та №0003392203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 26967,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21574,00 грн. та за штрафними санкціями - 5393,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ПП «Сітал», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Декос Альянс» не мають реального характеру.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» були укладені відповідні договори про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2013 р. №БМК-19/ТЕП/24, від 01.08.2011 р. №08/Т/39, від 01.02.2013 р. №ТЕП-03/14, товарність фінансово-господарських операцій за якими підтверджується відповідними первинними документами, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, маршрутними листами, рахунками-фактури і платіжними дорученнями.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що результати транспортно-експедиційних послуг, отриманих позивачем від зазначених контрагентів за вказаними договорами, були використані у його господарській діяльності, а саме при виконанні договорів постачання фармацевтичних товарів, укладених з ДУ «Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України», ТОВ «ОК Новий Зір», фізичними особами - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дитячою поліклінікою №1 Дніпровського району м. Києва, ТОВ «УкрВата», ТОВ «Аптека №58», ПАТ «Інститут репродуктивної медицини», поліклінікою №5 шевченківського району м. Києва, ТОВ «ЛеАн Груп», клінікою проблем планування сім'ї МНПО «Медбуд «АТХК «Київміськбуд», ТОВ «Алексфарм», ТОВ «Фірма «Технокомплекс», Білоцерківським протитуберкульозним диспансером, госпіталем «Печерський», ТОВ «Стоматологічна клініка «Формула», Центральною районною дитячою поліклінікою Голосіївського району м. Києва, ТОВ «Дент Лайф С», ТОВ «Сіті клініка», малим приватним підприємством Фірма «Реабілітація», Центральною районною поліклінікою Оболонського району, ФОП ОСОБА_6, лікарнею для вчених НАН України, ТОВ МЦ «Дерматовенерологія», ТОВ «Ігар», ЦРЛ Києво-Святошинського району м. Боярка, ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» / Т. 6 а.с. 16-277, Т. 7 а.с. 3-268, Т.8 а.с. 3-247, Т.9 а.с. 3-258, Т.10 а.с. 3-256, Т.11 а.с. 3-263, Т.12 а.с. 3-253, Т.13 а.с. 3-248, Т.14 а.с.3-226, Т.15 а.с. 4-254, Т.16 а.с. 3-239 /.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Альфа-Інвестмент», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Декор Альянс» були укладені договори про надання рекламних послуг від 03.09.2012 р. №АІ/Р-018/37, від 01.02.2012 р. №06-Р/15, від 01.07.2011 р. №ДА-08/Р/34, реальність виконання господарських операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками-фактури і платіжними дорученнями.

Водночас, у матеріалах справи наявні зразки та фототаблиці, що підтверджують факт надання позивачу зазначеними контрагентами рекламних послуг за вказаними договорами та використання їх позивачем у власній господарській діяльності з метою розширення ринку збуту та у правовідносинах з третіми особами (Т.2 а.с. 237, 245-250, Т.3 а.с.138-148, 233-249).

Також судова колегія встановила, що між позивачем і ПП «Сітал» було укладено договір про надання маркетингових послуг від 04.01.2012 р. №01-040112/20, товарність вчинення операцій за яким підтверджується належною первинною документацією: актом передачі-прийняття, податковою накладною та платіжним дорученням.

Окрім того, позивачем також доведена господарська мета укладання зазначених договорів, а саме виконання позивачем його зобов'язань з проведення дослідження та складання переліків відповідних фармацевтичних послуг перед ПП «Ажур-К» за договором від 02.09.2013 р. №АК-40/М та перед ТОВ «Калина компанія з розвитку бізнесу» за договором від 01.08.2013 р. №28 і факт виконання ТОВ «Київ-ФАРМ» його обов'язків за вказаними угодами (Т 4 а.с. 104-109, Т.16 а.с. 241-250).

При цьому, апеляційний суд відзначає й те, що з матеріалів справи вбачається економічна ефективність від використання позивачем результатів транспортно-експедиційних, рекламних і маркетингових послуг, отриманих від вказаних вище контрагентів за спірними господарськими операціями (Т.4 а.с. 111, 112-142).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення контрагентами позивача ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Альфа-Інвестмент», ПП «Сітал», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Декос Альянс» спірних господарських операцій за вказаними вище договорами, їх використання у господарській діяльності позивача, економічний ефект, розрахунки між сторонами, що за наявності відповідних податкових накладних, а такі в даному випадку були пред'явлені суду, що ніким не оскаржується, є належними і необхідними правовими підставами для визнання таких операцій реальними.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.86 КАС України, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про фіктивність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Посилання податкового органу на висновки актів перевірок контрагентів позивача та на відкриті кримінальні провадження у відношенні їх посадових осіб є безпідставними і такими, що за відсутності інших належних і допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів, зокрема відповідних вироків суду, суперечать нормам чинного законодавства, з огляд на наступне.

Так, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Більш того, жодною нормою чинного законодавства на платників податків не покладено обов'язку здійснювати перевірку своєчасності та належності виконання податкових зобов'язань їх контрагентами. Такі повноваження належать до дискреції податкових органів.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Таким чином відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, яким прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не надав суду належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б підтверджували фіктивність спірних господарських операцій, а рішення суду, виходячи з приписів ст.159 КАС України, повинно бути законним, обґрунтованим і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-ФАРМ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-ФАРМ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. №0003382203 та №0003392203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.