Рішення

від 15.10.2009 по справі 3978-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3978-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2009Справа №2-18/3978-2009

За позовом – Управління виробничо-технологічної комплектації Закритого акціонерного товариства «Кримкурортбуд», м. Сімферополь (вул. Декабристів, 14/28, м. Сімферополь, 95034)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальні тепломережі», м. Сімферополь (вул. Гагаріна, 15, м. Сімферополь, 95026).

Про стягнення 1 000,41 грн.

                                                                                                        Суддя І.К. Осоченко

                                                    ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Усикова І.М. – представник, довіреність від 14.08.2009р.

Від відповідача – не з'явився.  

СУТЬ СПОРУ: Управління виробничо-технологічної комплектації Закритого акціонерного товариства «Кримкурортбуд», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальні тепломережі», м. Сімферополь (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 000,41 грн., з яких 978,40 грн. – сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 22,01 грн. - сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 610, 625, 638-644, 901-907 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивачем було надано відповідачу автопослуги на загальну суму 2 189,72 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 21.08.2008р. Відповідач лише частково сплатив за надані послуги, а саме: у розмірі 1334,69 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 855,02 грн., що і стало підставою звернення до суду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином, причини не з'явлення суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи було продовжено головою господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається   укладення господарських договорів у спрощений  спосіб,  тобто шляхом обміну  листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його  зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальні тепломережі», Управлінням виробничо-технологічної комплектації Закритого акціонерного товариства «Кримкурортбуд» були надані відповідачу автопослуги на підставі шляхових листів, а саме: шляховий лист № 315580 від 01.08.2008 року на суму 420,00 грн.; шляховий лист № 315590 від 04.08.2008 року на суму 588,00 грн.; шляховий лист № 315589 від 18.08.2008 року на суму 590,86 грн.; шляховий лист № 315588 від 20.08.2008 року на суму 590,86 грн.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.

Загалом позивачем були надані відповідачу автопослуги на загальну суму 2189,72 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом виконаних робіт по наданню автопослуг станом на 21.08.2008 року (а.с. 7).

Відповідач частково сплатив кошти за надані послуги, а саме: сума у розмірі 1334,69 грн., яка була виставлена відповідно до рахунку № 136 від 15.08.2008 року, сплачена позивачем по попередньому розрахунку.

Рахунок № 138 від 21.08.2008 року на суму 855,02 грн. відповідачем вчасно сплачений не був, у зв'язку із чим 07.05.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 36/05 про погашення боргу у розмірі 855,02 грн.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати послугу, яка споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави  можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це  не   суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд звертає увагу, що позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 2189,72 грн. (588,00+590,86+590,86+420,00). Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку оплатив кошти у сумі 1334,69 грн., то, за розрахунками суду, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 855,03 грн. (2189,72-1334,69).

Проте позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача боргу у сумі 855,02 грн., що є його правом

Відповідач заборгованість у сумі 855,02 грн. не сплатив, суду доказів такої оплати не представив.

Таким чином за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 855,02 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних за період з вересня 2008 року по травень 2009 року (включно) у сумі 22,01 грн. та інфляційну суму за період з вересня 2008 року по травень 2009 року (включно) у сумі123,38 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  договором  передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було укладено договір у формі єдиного документу, то до даних правовідносин суд застосовує положення статті 530 ЦК України.

Судом встановлено, що 07.05.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 36/05 про погашення боргу у розмірі 855,02 грн., яка була отримана відповідачем 13.05.2009 року.

Таким чином, враховуючи 7-й денний строк відстрочки платежу, передбачений статтею 530 ЦК України, зобов'язання відповідача щодо оплати суми боргу у розмірі 855,02 грн. виникло з 21.05.2009 року.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 21.05.2009 року по 31.05.2009 року у сумі 0,77 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної суми, то суд зауважує наступне.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо оплати суми боргу у розмірі 855,02 грн. виникло з 21.05.2009 року та те, що у своєму розрахунку позивач розраховує інфляційну суму по травень 2009 року включно, то період розрахунку інфляційної суми обмежується з 21.05.2009 року по 31.05.2009 року.

Проте, відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції  слід мати на увазі,  що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а  у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1  по   15   число   відповідного місяця,   наприклад,   травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число,  то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Таким чином, інфляційна сума повинна розраховуватися лише з 01.06.2009 року, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення суми інфляції задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

15.10.2009 року у судовому засіданні за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.10.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                 ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальні тепломережі», м. Сімферополь (вул. Гагаріна, 15, м. Сімферополь, 95026; код ЄДРПОУ 33530392)  на користь Управління виробничо-технологічної комплектації Закритого акціонерного товариства «Кримкурортбуд», м. Сімферополь (вул. Декабристів, 14/28, м. Сімферополь, 95034; код ЄДРПОУ 24510007 ) заборгованість у сумі 855,02 грн.; 3% річних у сумі 0,77 грн.; 100,94 грн. державного мита та 87,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 123,38 грн. та 3% річних у сумі 21,24 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.