Постанова

від 08.10.2009 по справі 5020-5/084

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-5/084

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 5020-5/084  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП "Скай-Дент"

на постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р.

у справі№ 5020-5/084

за позовомЗАТ "Севастопольстрой" (надалі –Товариство)

доПП "Скай-Дент" (надалі –Підприємство)

простягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача- Решодько І.М.

від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

          У лютому 2009 року Товариство звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості в розмірі 26 768,65 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством належним чином не виконувалися зобов'язання щодо внесення орендної плати та інших платежів.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.04.2009 р. (суддя Євдокімов І.В.) позов задоволено.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. (судді: Гонтар В.І., Гоголь Ю.М., Плут В.М.) рішення господарського суду міста Севастополя скасовано частково: позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 21 819,65 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.01.2008 р. між Товариством (Орендодавець) та Підприємством (Орендар) укладено Договір оренди № 83-А/07 (надалі –Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 150 кв.м., розташоване в будівлі Товариства за адресою: м. Севастополь, вул. М. Музики, 78-А, для здійснення медичної діяльності.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, погоджену сторонами, що складає 3 863 грн. у місяць, з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати може змінюватися залежно від індексу інфляції, розміру мінімальної заробітної плати, податкових платежів.

Згідно ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Укладений Договір оренди є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору оренди Товариство передало Підприємство у тимчасове платне користування зазначене нежитлове приміщення.

Пунктом 2.2. встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку, у готівковій або безготівковій формі.

Згідно п. 2.3. Договору оренди Орендар додатково сплачує до 10 числа поточного місяця вартість спожитої води, електроенергії, відповідно до облікових даних, та інші експлуатаційні витрати та комунальні послуги на підставі представленого Орендодавцем рахунку.

Судами встановлено, що Підприємство неналежним чином виконало взяті на себе зобов'язання за Договором оренди стосовно орендної плати за використання зазначеного нежитлового приміщення.

Внаслідок неналежної оплати за користування даним приміщенням, як встановлено апеляційним судом, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 21 819,65 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково на встановлену суму боргу.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.05.2009 р. між Товариством та Підприємством укладено договір про розстрочку, згідно умов якого сторони домовилися про розстрочку виконання зобов'язання, що виникло у Підприємства на підставі Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору про розстрочку Підприємство зобов'язалося виплачувати Товариству грошові кошти протягом 7 календарних місяців, починаючи з червня 2009 р.

Судом апеляційної інстанції підставно не взято до уваги посилання відповідача на те, що між Товариством та Підприємством відсутні будь-які спірні матеріальні правовідносини, а, отже, і відсутній предмет спору, що відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є причиною припинення провадження у справі, оскільки спір щодо зобов'язань за Договором оренди не відсутній. Сторони вказаним вище договором лише досягли домовленості щодо розстрочки виконання даного зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Скай-Дент" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі № 5020-5/084  залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      В. Дерепа

С у д д і                                                                                          Б. Грек

О. Подоляк