Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/502

30.09.09

За позовомВідкритого акціонерного  товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»

Простягнення 6 928, 85 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача:           Ігнатенко С.В., дов. № 10-10/17-Д/77 від 29.07.2009 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»про стягнення 5 406, 35 грн. основного боргу, 828, 79 грн. пені, 589, 29 грн. інфляційних нарахувань та 104, 42 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором  № 137/11 від 17.11.2008 р. щодо оплати робіт по прокладці кабелю.

Ухвалою суду від 03.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/502 та призначено її розгляд на 07.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 07.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2009 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 р. та 07.09.2009 р. не виконав, відзиву на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним  товариством «СУМИОБЛЕНЕРГО»(підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»(замовник) був укладений договір № 137/11 від 17.11.2008 р., згідно з пунктом 1.2. якого відповідач замовляє, а позивач приймає на себе надання послуг по прокладці кабелю на об'єкті Кіпті-Глухів-Бачівськ з  використанням машини ГАЗ-66.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

У відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 137/11 від 17.11.2008 р., вартість робіт, передбачених пунктом 1.2. цього договору, визначається згідно калькуляції та становить 8 406, 35 грн.

Пункт 2.2. даного договору передбачає, що відповідач зобов'язується перерахувати кошти на рахунок позивача за пред'явлені послуги протягом 5 днів з дня видачі рахунку.

Згідно з пунктом 2.3. вищезазначеного договору, остаточний розрахунок здійснюється згідно з товарно-транспортною накладною протягом 5 днів з моменту її передачі позивачу.

На виконання умов зазначеного договору позивач виконав роботи, передбачені умовами цього договору, вартість яких, відповідно до пункту 2.1. договору № 137/11 від 17.11.2008 р., складає 8 406, 35 грн., тоді як відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, оплативши вартість виконаних робіт частково, у розмірі 3 000, 00 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»виник перед Відкритим акціонерним  товариством «СУМИОБЛЕНЕРГО»борг у розмірі 5 406, 35 грн., який позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача         828, 79 грн. пені, 589, 29 грн. інфляційних нарахувань та 104, 42 грн. річних процентів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки рахунок-фактура був виставлений відповідачу 17.11.2008 р., то відповідач, відповідно до пункту 2.2. договору № 137/11 від 17.11.2008 р., був зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок позивача за пред'явлені послуги протягом 5 днів з дня видачі рахунку –тобто до 22.11.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання за договором № 137/11 від 17.11.2008 р. щодо оплати виконаних позивачем робіт належним чином у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи в Господарському суді міста Києва у нього існує основний борг перед Відкритим акціонерним  товариством «СУМИОБЛЕНЕРГО»у розмірі 5 406, 35 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, хоча йому було надано час для цього та ухвалами від 03.08.2009 р. та 07.09.2009 р. було зобов'язано надати суду відзив на позов.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 5 406, 35 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Відкритого акціонерного  товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»суми основного боргу у розмірі 5 406, 35 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне  товариство «СУМИОБЛЕНЕРГО»просить суд також стягнути з відповідача 589, 29 грн. інфляційних нарахувань та 104, 42 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором    № 137/11 від 17.11.2008 р. за період з 23.11.2008 р. до 15.07.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданому позивачем і перевіреному Господарським судом міста Києва у судовому засіданні, з відповідача на користь Відкритого акціонерного  товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»підлягають стягненню       589, 29 грн. інфляційних нарахувань та 104, 42 грн. річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 828, 79 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 3.2. договору № 137/11 від 17.11.2008 р., відповідно до якого  відповідач за прострочку договірних зобов'язань виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки щодо періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД» за період з 23.11.2008 р. до 23.05.2009 р. підлягає пеня в розмірі 649, 41 грн., виходячи з наступного.

Розрахунок пені:

23.11.08 р.-30.11.08 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 8 : 100 = 28, 55 грн.

01.12.08 р.-31.12.08 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 31 : 100 = 110, 61 грн.

01.01.09 р.-31.01.09 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 31 : 100 = 110, 61 грн.

01.02.09 р.-28.02.09 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 28 : 100 = 99, 91 грн.

01.03.09 р.-31.03.09 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 31 : 100 = 110, 61 грн.

01.04.09 р.-30.04.09 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 92 : 30 = 107, 05 грн.

01.05.09 р.-23.05.09 р.                    5 406, 35 грн. х 12 х 2 : 365 х 92 : 23 = 82, 07 грн.

28, 55 грн.+110, 61 грн.+110, 61 грн.+99, 91 грн.+110, 61 грн.+107, 05 грн.+82, 07 грн.=      649, 41 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного  товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН ЛІМІТЕД»(03115,   м. Київ, Святошинський район, вул.  Святошинська, 3, код ЄДРПОУ 33306224) на користь Відкритого акціонерного  товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО»(40035, м. Суми, Зарічний район, вул. Коротченка, 7, код ЄДРПОУ 23293513) 5 406 (п'ять тисяч чотириста шість) грн. 35 коп. основного боргу, 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 104 (сто чотири) грн. 42 коп. трьох процентів річних,               649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 41 коп. пені, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.  витрат на оплату державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 95 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   У задоволенні решти позовних  вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.