Постанова

від 15.09.2015 по справі 5021/1347/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 5021/1347/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Жукової Л.В., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Охтирської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та касаційну скаргуОСОБА_4 на постанову та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року у справі господарського суду№ 5021/1347/2011 Сумської області за заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ВАТ "Агротранссервіс" про визнання банкрутом ліквідаторІваненко Н.О. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2011 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №5021/1347/2011 про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" (далі - боржника) відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) , введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" опубліковано в газеті "Голос України" №141 від 02.08.2011 року (том 1, а.с. 41).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.02.2012 року припинено повноваження розпорядника майна боржника Іваненко Н.О., призначено розпорядником майна у справі арбітражного керуючого Пересадька Р.І. (том 3, а.с. 78 - 79) ; ухвалою місцевого господарського суду від 19.07.2012 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 02.08.2012 року, продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна Пересадька Р.І. (том 3, а.с. 112 - 113, 115).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів:

- Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області з грошовими вимогами на суму 164 398, 95 грн. основного боргу у третю чергу та на суму 82, 41 грн. неустойки (пеня, штраф) у шосту чергу ;

- Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з грошовими вимогами на суму 17 345, 26 грн. у шосту чергу;

- УПФУ в місті Охтирці та Охтирському районі з грошовими вимогами на суму 11 832, 46 грн. - основного боргу у другу чергу та на суму 1 813, 94 грн. пені, штрафу у шосту чергу; у задоволенні вимог на суму 4 000 грн. - відмовлено.

- Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Охтирської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 1 072, 83 грн. у другу чергу;

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з грошовими вимогами на суму 348 449, 89 грн. основного боргу у четверту чергу та на суму 973 грн. судових витрат у першу чергу.

Визнано окремо грошові вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" на суму 31 201 401, 39 грн. як такі, що забезпечені заставою, та включено їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів боржника (том 4, а.с. 103 - 109).

В частині кредиторських вимог Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області ухвала попереднього судового засідання від 30.05.2013 року в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року замінено кредитора у справі - Охтирську об'єднану державну податкову інспекцію Сумської області Державної податкової служби її правонаступником - Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області (том 8, а.с. 60 - 61).

Постановою господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна Пересадька Р.І., боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іваненко Н.О. , постановлено здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника - ВАТ "Агротранссервіс" банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу (том 8, а.с. 65 - 71).

Оголошення про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 22.01.2015 року за №13754 (том 8, а.с. 72).

05.03.2015 року шляхом направлення поштового відправлення Охтирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до господарського суду зі заявою за вих. №1401/10/18-11-10-02-28 від 27.02.2015 року про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 154 647, 48 грн., що становлять заборгованість зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), яка виникла внаслідок несплати боржником у 2011 - 2014 роках податкових зобов'язань, визначених платником податків самостійно у податкових деклараціях та донарахованих податковою інспекцією за наслідками проведених перевірок дотримання підприємством-боржником вимог податкового, валютного та іншого законодавства при нарахуванні та сплаті податкових платежів, а також штрафні санкції за невиконання (неналежне) виконання податкових зобов'язань станом на 25.02.2015 року (вх. №635(з) від 10.03.2015 року) (том 8, а.с. 181 - 250, том 9, а.с. 1 - 99).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року (суддя Яковенко В.В.) заяву кредитора - Охтирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника - ВАТ "Агротранссервіс" про визнання кредиторських вимог на суму 154 647, 48 грн. задоволено частково (пункт 1 ухвали), кредиторські вимоги Охтирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника - ВАТ "Агротранссервіс" на суму 121 471, 29 грн. визнано та включено до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу (пункт 2 ухвали), у задоволенні заяви в іншій частині кредиторських вимог відмовлено (пункт 3 ухвали) (том 9, а.с. 165 - 169).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Охтирська ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області (далі - скаржник - 1) та ОСОБА_4 (далі - скаржник - 2) , за заявою якого як фізичної особи-підприємця, порушено дану справу про банкрутство, звернулися до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Скаржник - 1 просив скасувати результат розгляду грошових вимог податкової інспекції до боржника в частині їх невизнання на суму 121 471, 29 грн., обґрунтовуючи невірним застосуванням судом першої інстанції положень статті 23 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, при з'ясуванні правомірності нарахування органом доходів і зборів штрафних санкції за невиконання (неналежне) виконання боржником поточних податкових зобов'язань в ході процедури розпорядження майном.

Скаржник - 2 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.04.2015 року в цілому та прийняти за результатом розгляду спірних кредиторських вимог податкової інспекції нове рішення, яким визнати Охтирську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області кредитором ВАТ "Агротранссервіс" з грошовими вимогами на загальну суму 75 855, 02 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення, обґрунтовуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповнотою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Також, скаржник - 2 просив визнати його вимоги до боржника на суму 609 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та включити їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Фоміна В.О., Шутенко І.А.) апеляційні скарги скаржників 1, 2 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року у справі - без змін (том 9, а.с. 253 - 258).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржники 1, 2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

Скаржник - 1 просив скасувати постанову апеляційного суду від 08.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги податкової інспекції до боржника на суму 154 647, 48 грн. в повному обсязі, мотивуючи необґрунтованою відмовою суду апеляційної інстанції у задоволенні кредиторських вимог органу доходів і зборів в частині заборгованості зі сплати штрафних санкцій, застосованих до боржника у зв'язку із заниженням суми податкових платежів, строк сплати яких настав після порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, зазначаючи про правову природу спірних вимог як поточних та непоширення на них дії мораторію задоволення вимог кредиторів.

Скаржник - 2 просив скасувати постанову апеляційного суду від 08.06.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 23.04.2015 року, прийняти у справі нове рішення, яким визнати Охтирську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області кредитором ВАТ "Агротранссервіс" з грошовими вимогами на загальну суму 75 855, 02 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення, а також визнати його вимоги до боржника на суму 1 218 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, та включити їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів. Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів про правову природу, як поточних, грошових вимог податкової інспекції на суму 41 067 грн. заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що виникла внаслідок завищення податкового кредиту у березні 2010 року, та 4 549, 27 грн. орендної плати за землю за травень 2011 року, оскільки строк сплати спірних податкових платежів настав до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство ухвалою суду від 16.06.2011 року. За твердженням скаржника - 2, грошові вимоги органу доходів і зборів на суму 45 616, 27 грн. (41 067 грн. + 4 549, 27 грн.) є погашеними конкурсними вимогами, так як не були заявлені на стадії розпорядження майном боржника з додержанням визначеного частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, строку на їх подання, що виключає можливість їх визнання та включення господарським судом до реєстру в ході ліквідаційної процедури банкрута.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 08.06.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 23.04.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги скаржника - 1 та наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги скаржника - 2 , виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Пунктом 1 1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 22.01.2015 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)) , крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання податкових платежів, як поточний кредитор у справі про банкрутство, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов №14/017 від 13.05.2014 року та №14/025 від 27.05.2014 року у справі №5021/321/12.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою господарського суду від 16.06.2011 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" згідно статей 11, 12 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" №141 від 02.08.2011 року; цією ж ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О, повноваження якої припинено ухвалою господарського суду від 02.02.2012 року із призначенням у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Пересадька Р.І. (том 1, а.с. 1 - 2, 41, том 3, а.с. 78 - 79).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою господарського суду від 30.05.2013 року, в тому числі з конкурсними вимогами Охтирської ОДПІ Сумської області, правонаступником якої є Охтирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, на суму 164 398, 95 грн. основного боргу у третю чергу задоволення та на суму 82, 41 грн. неустойки (пеня, штраф) у шосту чергу задоволення; в частині кредиторських вимог податкової інспекції ухвала попереднього засідання в апеляційному (та касаційному) порядку не переглядалася та набрала законної сили (том 4, а.с. 103-109).

Судами встановлено, що постановою господарського суду від 22.01.2015 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О., оголошення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 22.01.2015 року за №13754 (том 8, а.с. 65 - 71, 72).

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до ліквідаційної процедури банкрута положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, зокрема, щодо наслідків визнання боржника банкрутом, а також порядку пред'явлення та черговості задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.03.2015 року шляхом направлення поштового відправлення Охтирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до господарського суду зі заявою за вих. №1401/10/18-11-10-02-28 від 27.02.2015 року про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 154 647, 48 грн. , що становлять податкову заборгованість боржника за період з 10.06.2011 року по 25.02.2015 року щодо сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати, в розмірі 7 010, 49 грн., орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 63 690, 16 грн., податку на додану вартість на суму 48 352 грн., податку на прибуток приватних підприємств на суму 688 грн., єдиного податку з юридичних осіб на суму 1 731 грн., всього основного боргу на суму 121 471, 65 грн., а також штрафних санкцій на суму 33 175, 83 грн. (2 722, 55 грн. пені та 6 824 грн. штрафних санкцій по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності; 10 377, 73 грн. пені та 10 268 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість; 212, 76 грн. пені по надходженню податків і зборів, які справлялися до 01.01.2011 року; 2 770, 79 грн. пені по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів) (том 8, а.с. 181 - 250, том 9, а.с. 1 - 99).

Згідно наданих податковою інспекцією розрахунків податкового боргу, податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, а також актів про результати позапланових виїзних (невиїзних) перевірок боржника-платника податків з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірні вимоги виникли в ході процедури розпорядження майном боржника та є поточними за своєю правовою природою, при цьому, податковою інспекцією заявлено вимоги щодо сплати боржником штрафних санкцій, застосованих до боржника за неналежне виконання податкових зобов'язань після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 16.06.2011 року.

Розглядаючи грошові вимоги органу доходів і зборів, заявлені в ліквідаційній процедурі, суди встановили, що в період після порушення даної справи про банкрутство у боржника виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати, за період з січня 2012 по липень 2014 року на загальну суму 7 010, 49 грн. (том 9, а.с. 76, 78 - 82) , єдиного податку з юридичних осіб на суму 1 731 грн. згідно податкової декларації №9090035638 від 07.02.2014 року (том 8, а.с. 197 - 201) , а також податку на прибуток приватних підприємств на суму 688 грн. відповідно до податкової декларації №1300000578 від 11.02.2014 року (том 8, а.с. 202 - 207).

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення заборгованості банкрута по сплаті зазначених платежів на загальну суму 9 429, 49 грн. (7 010, 49 грн. + 1 731 грн. + 688 грн.) як такої, що виникла в період після порушення щодо боржника справи про банкрутство та підтверджена належними та достатніми доказами.

Також, судами встановлено обставини донарахування боржнику згідно податкового повідомлення-рішення №0000141520 від 22.03.2012 року 7 285 грн. заборгованості зі сплати податку на додану вартість, виявленої за результатами проведення податковою інспекцією 06.03.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання підприємством-боржником вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01 по 30 червня 2011 року (том 8, а.с. 219 - 221, 222) . Зазначену суму податкової заборгованості було визнано судами як поточну та включено до реєстру вимог кредиторів боржника у четверту чергу задоволення.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку підприємства-боржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №261/2200/31021345 від 30.10.2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342332 від 13.11.2012 року, яким боржнику донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 51 334 грн., в тому числі й основний борг на суму 41 067 грн. та штрафні санкції на суму 10 267 грн. (том 9, а.с. 8) , а також податкове повідомлення-рішення №0000352332 від 13.11.2012 року про донарахування боржнику податкової заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб на суму 34 289, 55 грн., з яких основний борг на суму 27 295, 64 грн. та штрафні санкції на суму 6 993, 91 грн. (том 9, а.с. 9).

Визнаючи грошові вимоги органу доходів і зборів на суму 27 295, 64 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, суди виходили з того, що спірна заборгованість виникла внаслідок заниження боржником податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з січня по червень 2012 року та є поточним зобов'язанням боржника перед органом доходів і зборів (том 9, а.с. 6).

Суди встановили, що виявлена за результатами податкової перевірки сума основного боргу з податку на додану вартість в розмірі 41 067 грн. виникла внаслідок завищення податкового кредиту у зв'язку з непроведенням підприємством-боржником коригування податку на додану вартість за податковою накладною №к-03-00000001 від 27.10.2009 року по ТОВ "АПК "Конотоп" при поверненні товару у березні 2010 року (том 8, а.с. 245 - 246) ; при цьому, суди дійшли висновку, що зобов'язання щодо сплати спірної суми заборгованості з податку на додану вартість виникло у боржника лише 24.11.2012 року, тобто через десять днів після узгодження суми донарахування в порядку, передбаченому частиною 57.3. статті 57 ПК України (через десять днів з моменту отримання боржником податкового повідомлення-рішення №0000342332 від 13.11.2012 року), тобто в процедурі розпорядження майном боржника, що визначає правову природу грошових вимог на суму 41 067 грн. заборгованості зі сплати податку на додану вартість як поточних.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 54.1., 54.3. статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0000342332 від 13.11.2012 року) (далі - ПК України) , крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань , зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо , зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань , суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях , уточнюючих розрахунках.

Частиною 58.1. статті 58 ПК України (в зазначеній редакції) передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, яке містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 57.3. статті 57 ПК України (в зазначеній редакції) , у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом , зокрема, у зв'язку з тим, що дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань , суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях , уточнюючих розрахунках, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, виходячи з положень статей 57-58 ПК України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають по з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідного судового рішення.

З огляду на зазначені положення податкового законодавства України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано та включено до реєстру вимог кредиторів заборгованість боржника зі сплати податку на додану вартість на суму на суму 41 067 грн. як таку, що виникла в процедурі розпорядження майном боржника на підставі податкового повідомлення-рішення №0000342332 від 13.11.2012 року, не оскарженого боржником, та є поточною.

Доводи скаржника - 2 про неналежну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи на предмет визначення моменту виникнення у боржника податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 41 067 грн. з посиланням на його конкурсну правову природу як такого, що виникло до порушення провадження у даній справі про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на положення статей 54, 57, 58 Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами, що регулюють момент виникнення податкових зобов'язань та не можуть ототожнюватися з моментом виникнення цивільно-правових зобов'язань. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що законодавством про банкрутство визначається процедура стягнення податкового боргу, як спеціальними нормами права, в залежності від моменту виникнення податкових зобов'язань (як поточних чи конкурсних у справі про банкрутство), а не момент виникнення податкового зобов'язання.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність нарахування органом доходів і зборів штрафних санкцій на загальну суму 33 175, 83 грн. за невиконання боржником поточних податкових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою про порушення даної справи про банкрутство. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов №12/079 від 18.12.2012 року у справі №5/34-09 та №13/011 від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011 про те, що пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються за зобов'язаннями боржника як перед конкурсними, так і поточними кредиторами впродовж всього строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно із порушенням щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі договору оренди землі від 17.07.2006 року, укладеного з Охтирською міською радою, боржник користується земельною ділянкою із земель транспорту загальною площею 1, 4472 га; розмір щорічної орендної плати становить 54 591, 28 грн. (том 8, а.с. 209) ; 31.01.2011 року боржником подано до контролюючого органу податкову декларацію №2421 з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з розбивкою річної суми податку рівними частками за місяцями, що узгоджується з положеннями частини 286.2. статті 286 ПК України (том 8, а.с. 208).

Відповідно до частин 288.1., 288.7. статті 287 ПК України (в редакції, чинній на момент порушення даної справи про банкрутство ухвалою від 16.06.2011 року) , підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

Положеннями частини 287.3. статті 287 ПК України (в зазначеній редакції) передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року) , конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року, положення якого застосовувалися до процедури розпорядження майном боржника) , конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними , про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відтак, з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) , оскільки протилежне матиме наслідком їх погашення.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/166 від 18.11.2014 року у справі №15/52/2012/5003 у подібних правовідносинах за редакцією Закону про банкрутство, чинною до 19.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2011 року в газеті "Голос України" №141 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агротранссервіс" (том 1, а.с. 41).

Отже, з 02.08.2011 року є таким, що настав, строк виконання боржником усіх зобов'язань, які виникли до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство ухвалою суду від 16.06.2011 року, в тому числі й щодо сплати боржником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень 2011 року на суму 4 549, 27 грн., оскільки спірне податкове зобов'язання виникло 01.06.2011 року, незважаючи на строк його виконання до 30.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги по заборгованості боржника зі сплати орендної плати за травень 2011 року на спірну суму заявлялися податковою інспекцією на стадії розпорядження майном згідно заяви за вих. №11810/10/10-031 від 19.08.2011 року (том 1, а.с. 72 - 73, 96, 102) та були предметом розгляду у попередньому судовому засіданні, за результатами якого ухвалою від 30.05.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з вимогами Охтирської ОДПІ на суму 164 398, 95 грн. основного боргу у третю чергу та на суму 82, 41 грн. неустойки (пеня, штраф) у шосту чергу (том 4, а.с. 103 - 109) ; в частині вимог податкової інспекції зазначена ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відтак, розглядаючи грошові вимоги органу доходів і зборів на суму 4 549, 27 грн. заборгованості боржника зі сплати орендної плати за землю за травень 2011 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про їх правову природу, як поточних, та безпідставно визнали та включили спірні вимоги до реєстру вимог кредиторів в ході ліквідаційної процедури банкрута.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду згідно статей 111 5 , 111 7 ГПК України, дійшла висновку про зміну постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року шляхом викладення її резолютивної частини у такій редакції:

"Апеляційну скаргу Охтирської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Пункти 2, 3 ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року у справі №5021/1347/2011 змінити, виклавши їх в такій редакції:

"2. Кредиторські вимоги Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" визнати на суму 116 922, 02 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.

3. У визнанні кредиторських вимог Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на суму 37 725, 46 грн. відмовити.".

В решті ухвалу господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року залишити без змін.".

З огляду на часткове задоволення вимог скаржника - 2, його судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, слід задовольнити частково та пропорційно до задоволених вимог на суму 121, 47 грн. за рахунок боржника, які можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів шляхом звернення до суду першої інстанції у ліквідаційній процедурі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Охтирської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

3. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року у справі №5021/1347/2011 змінити та викласти її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу Охтирської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Пункти 2, 3 ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року у справі №5021/1347/2011 змінити, виклавши їх в такій редакції:

"2. Кредиторські вимоги Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" визнати на суму 116 922, 02 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.

3. У визнанні кредиторських вимог Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на суму 37 725, 46 грн. відмовити.".

В решті ухвалу господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року залишити без змін.".

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" (42700, Сумська область, місто Охтирка, вул. Леніна, 127, код ЄДРПОУ 31021345) на користь ОСОБА_4 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій на суму 121 (сто двадцять одна) грн. 47 (сорок сім) коп.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Л.В. Жукова

С.В. Куровський