Рішення

від 17.09.2015 по справі 903/823/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2015 р. Справа № 903/823/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. № 14-182 від 15.07.2014 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за дов. № 149/15к від 05.08.2015 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Волинського академічного обласного Українського музично-драматичного театру імені ОСОБА_3 про стягнення 4 620,90 грн.,

В судовому засіданні 16.09.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось в суд з позовом до Волинського академічного обласного Українського музично-драматичного театру імені ОСОБА_3 про стягнення 4 620,90 грн.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу природнього газу № 22/467/14-БО-2 від 31.01.2014 р.

На виконання умов даного договору, позивач передав у власність відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 246 810,64 грн. проте відповідач поставлений газ оплатив несвоєчасно.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 620,90 грн., з яких: 1 327,24 грн. пеня, 3 151,81 грн. інфляційні втрати та 141,84 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просила суд зменшити розмір пені, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2014 р. між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Волинським академічним обласним Українським музично-драматичним театром імені ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 22/467-БО-2 (а.с. 12-17). До договору укладено 6 додаткових угод, якими викладався у новій редакції п. 5.2 договору "Ціна газу" (а.с. 18-23).

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2014 р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природній газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 246 810,64 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-29).

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем (як покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач здійснив оплату поставленого природного газу з порушенням умов договору, що підтверджується випискою по рахунку 361 (а.с. 31).

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 1 327,24 грн. пені.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення відповідачем зобов'язань за договором потягло за собою завдання позивачу значних збитків.

Судом, також враховується, що відповідач протягом строків пропуску частинами оплачував вартість отриманого газу і на момент звернення із позовом до суду у відповідача відсутня основна заборгованість. Крім цього відповідачем подано звіт про фінансові результати за 6 місяців 2015 р. (а.с. 60), згідно якого сукупний дохід склав 2 465,00 грн., а сукупні витрати склали 2 550,00 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача на 50%, та стягнути з останнього штраф у розмірі 663,62 грн.

Крім цього, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до даної норми позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3 151,81 грн. інфляційних втрат та 141,84 грн. 3% річних.

Розмір та періоди нарахування 3% річних судом перевірено, а тому нарахована сума підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Що стосується 3 151,81 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. № 52/30).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем при розрахунку за зобов'язання від грудня 2014 р. допущено помилку в сумах боргу та періодах, а саме не враховано, що сума боргу сплачувалась частинами, а відтак зменшувалась. Тому позивачу слід було розраховувати інфляційні втрати із врахуванням зменшення суми основного боргу.

Згідно розрахунку господарського суду, за зобов'язаннями від грудня 2014 р. інфляційні втрати становлять 1 555,70 грн., а всього 2 135,91 грн. Дана сума інфляційних втрат є арифметично правильною, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, на 2 941,37 грн., а в частині стягнення 663,62 грн. пені та 1 015,91 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 1 162,95 грн. (1827/4620,90*2941,37) відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені ОСОБА_3 (майдан Театральний, 1, м. Луцьк, Волинська область 43025, код ЄДРПОУ 0226205) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2 941,37 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок одну гривню і тридцять сім копійок), (з яких 663,62 грн. пеня, 141,84 грн. 3% річних та 2 135,91 грн. інфляційні втрати), а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 162,95 грн. (одна тисяча сто шістдесят дві гривні і дев'яносто п'ять копійок).

В стягненні 663,62 грн. пені та 1 015,91 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.09.2015

Суддя І. О. Гарбар