Рішення

від 12.06.2014 по справі 905/2558/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 Справа № 905/2558/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" простягнення 4106,41грн. Представники сторін: від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю; від відповідача : не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" про стягнення заборгованості в сумі 4106,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №267/а від 25.01.2013 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 4106,41грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №267/а від 25.01.2013; протоколу погодження розбіжностей від 25.01.2013; додаткових угод №1 від 26.11.2013 та №2 від 01.12.2013; видаткових накладних №030900785 від 19.09.2013, №030900165 від 05.09.2013, №031000138 від 03.10.2013, №031200394 від 19.01.2013; претензії №21/20-01 від 20.01.2014.

12.06.2014 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомив, що сума боргу станом на 12.06.2014 становить 3140,29грн., у зв'язку з чим зменшує позовні вимоги. В судове засідання призначене на 12.06.2014 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. За таких обстаивн, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується про стягнення 3140,29 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 11.06.2014 через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2014р. - останній день строку вирішення спору.

З огляду на те, що господарський суд обмежений строками вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні у справі докази та надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ", як постачальником (позивач) та Приватним підприємством "БУММІР", як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки №267/а.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору постачати у власність покупця товари на підставі погодженої сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, у відповідності з поданим покупцем замовленням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.4 договору загальна сума договору визначається згідно накладних. Ця сума є орієнтовною та остаточно визначається виходячи з ціни на товар та загальної кількості товару, поставленого у відповідності з умовами та на протязі дії цього договору.

Згідно п.5.1 договору, днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника.

Покупець здійснює розрахунки кожні 10 банківських днів за реалізований товар (п.5.2 договору).

Оплата товару, поставленого першою партією за цим договором, здійснюється через 30 банківських днів за реалізований товар з моменту поставки (п.5.3 договору).

Відповідно до п.12.7 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 01.12.2013) термін дії договору - до 10.02.2014.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками, копія договору міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4164,84грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими №АДН-12/24/007 від 24.12.2013, №АДН-12/24/005 від 24.12.2013, №АДН-12/24/006 від 24.12.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних, скріпленого печаткою підприємства.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

В видаткових накладних до договору, сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну на товар.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За твердженням позивача станом на 12.06.2014 заборгованість відповідача за поставлений за вищезазначеними накладними товар становить 3140,29грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищевказаних накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач, умови договору у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 3140,29грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія від претензії №21/20-01 від 20.01.2014 з проханням сплатити протягом 7 днів суму боргу в розмірі 917,77грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, станом на теперішній час заборгованість становить 3140,29грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 3140,29грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3140,29грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м.Краматорськ, б-р. Краматорський, 14-А, код ЄДРПОУ 20316248 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" (01042, м.Київ, вул.Чигорина, буд. 55, код ЄДРПОУ 37956956) суму основного боргу у розмірі 3140 (три тисячі сто сорок) грн. 29коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча двісті сім) грн. 00коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.06.2014.