Рішення

від 12.06.2014 по справі 905/2334/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 Справа № 905/2334/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» доКомунального підприємства «Донецькфлора» простягнення 56870,60грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю; ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» до Комунального підприємства „Донецькфлора" про стягнення 56870,60 грн., у тому числі основний борг у розмірі 52032,90грн., пеня у розмірі 2756,51грн., 3% річних у розмірі 636,12грн., інфляційні втрати у розмірі 1445,07грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №1/2012 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.03.2012 в частині своєчасної та повної сплати вартості переданого позивачем товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 52032,90грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №1/2012 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.03.2012; додаткових угод; специфікацій; видаткових накладних за період з 19.03.2012 по 22.08.2013; довіреностей на отримання цінностей; платіжних доручень.

В судове засідання призначене на 12.06.2014 позивач з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 12.06.2014 з'явився, визнав наявність основного боргу та заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, у випадку задоволення зазначених позовних вимог просив зменшити суму пені.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

13.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл», як продавцем (позивач), та Комунальним підприємством «Донецькфлора», як замовником (відповідач), підписаний договір №1/2012 про закупівлю товарів за державні кошти.

Згідно з п.1.1 договору, продавець зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари (паливо), зазначені в пропозиції конкурсних торгів (специфікація-додаток №1), а замовник - прийняти й оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару: 23.20.1 продукти нафто перероблення рідкі (бензини моторні: А-80, А-92 та дизпаливо). Одиниця виміру товарів: літри. Кількість товарів відповідно до специфікації.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна цього договору становить 1257700,00грн., у тому числі ПДВ 209616,67грн. Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації та може бути змінена згідно ЗУ «Про здійснення державних закупівель» ч.5 ст.40.

Згідно із пунктом 4.1 договору, розрахунки здійснюються у національній валюті шляхом поетапної оплати замовником поставлених товарів та пред'явлення продавцем рахунка на оплату цих товарів (далі - рахунок). Перерахування коштів на поточний рахунок продавця проводиться впродовж 21 банківського дня з моменту отримання відповідної партії палива. Момент отримання відповідає даті, вказаній у накладній продавця.

Відповідно до п.10.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 03.01.2013), договір набирає чинності з 13.03.2012 і діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

Сторонами до договору підписана специфікація, в якій сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та загальну суму. Додатковою угодою №1 від 13.06.2012 до зазначеної специфікації внесені зміни, відповідно до яких підвищено ціну за одиницю товару.

На виконання умов договору, на підставі накладних позивач за період з 19.03.2012 по 22.08.2013 передав відповідачу товар на загальну суму 647669,41грн. з урахуванням ПДВ. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювалась на виконання договору №1/2012 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.03.2012.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути остаточно оплачена відповідно до умов п.4.1 договору, а саме не пізніше 21 банківського дня від дати поставки.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становить 60424,90грн.

Позивачем до матеріалів справи додані копії платіжних доручень, відповідно до яких відповідач за період з 02.04.2012 по 29.01.2014 здійснив часткову оплату поставленого за спірним договором товару на загальну суму 595636,51грн.

Проте, відповідач, умови договору у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 52032,90грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, станом на теперішній час заборгованість становить 52032,90грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 52032,90грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 52032,90грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню розмірі 2756,51грн. за період з 01.10.2013 по 18.12.2013 та за період з 30.01.2014 по 27.03.2014.

Відповідно до п.7.3 договору, за порушення умов оплати, зазначених в п.4.1 договору, замовник сплачує продавцю штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченння.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, який зроблений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ виходячи із суми заборгованості, суд визнає його вірним.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення суми пені, а також враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд прийшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню на 50% до 1378,26грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.10.2013 по 18.12.2013 в сумі 392,35грн. та за період з 30.01.2014 по 27.03.2014 в сумі 243,77грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних в загальній сумі 636,12грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з 01.10.2013 по 18.12.2013 в сумі 664,67грн. та за період з 30.01.2014 по 27.03.2014 в сумі 780,50грн.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період з 01.10.2013 по 18.12.2013 в сумі 664,67грн., судом встановлено, що він є вірним.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період прострочення з 30.01.2014 по 27.03.2014, суд визнає його не вірним з наступних підстав.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З таких обставин, з урахуванням вищевказаних рекомендацій, розрахунок інфляційних втрат повинен бути здійснений з урахуванням періоду прострочення шляхом перемноження усіх індексів інфляцій за вказаний період у тому числі з урахуванням дефляції.

За розрахунком суду, оскільки в січні 2014 року прострочення оплати мало місце менше 15 днів, зазначений місяць не може бути включено до розрахунку інфляції. Отже, розмір інфляційних втрат за період з лютого по березень 2014 становить 312,20грн.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 976,87грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в доведеній частині.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Донецькфлора" (83102, м. Донецьк, вул. Солов'яненко, 6-в; код ЄДРПОУ 31928745, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Сінтез Ойл» (83016, м.Донецьк, вул.Кірова, буд.45; ЄДРПОУ 35636403) основний борг в сумі 52032 (п'ятдесят дві тисячі тридцять дві) грн. 90коп., пеню у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 12грн., інфляційні втрати у розмірі 976 (дев'ятсот сімдесят шість) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 96коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.06.2014.