Рішення

від 02.10.2014 по справі 906/974/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" жовтня 2014 р. Справа № 906/974/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Довгалюку Р. О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - заступник директора, довір. №20 від 01.08.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Лінія" (м. Львів)

до Дочірнього підприємства "Агрофірма ЯН" Приватного підприємства "ЯН" (с. Немиривці, Ружинський район, Житомирська область)

про стягнення 64844,34 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Приватне підприємство "Лінія" (м. Львів) подало до господарського суду Житомирської області позов до Дочірнього підприємства "Агрофірма ЯН" Приватного підприємства "ЯН" про стягнення 64844,34 грн., з яких 54880,29 грн. основний борг, 4003,55 грн. пеня, 761,80 грн. 3% річних, 5198,70 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу №6/13 від 04.01.2013 р. в частині оплати товару на загальну суму 54880,29 грн.

Ухвалою від 18.07.2014 р. господарський суд порушив провадження у справі, призначив засідання суду, зобов'язав сторони надати необхідні документи для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2014 р. було продовжено строк вирішення спору по 02.10.2014 р., розгляд справи відкладено.

До початку судового засідання, призначеного на 02.10.2014 р., на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 4003,55 грн. пені, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем частини основного боргу у розмірі 5000,00 грн. (а. с. 85), та заява про відшкодування судових витрат 913,68 грн., понесених позивачем у зв'язку з явкою представника ПП "Лінія" в судові засідання 12.08.2014 р., 03.09.2014 р., 02.10.2014 р. з копіями проїзних документів (а. с. 86, 87).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитися від позову.

Оскільки заява позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 4003,55 грн. пені. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав частково на суму 49880,00 грн. з підстав, викладених у позовній заяві; просив долучити до матеріалів справи копії: платіжного доручення №271 від 24.09.2014 р. як доказ сплати відповідачем 2000,00 грн. в рахунок погашення основної заборгованості по поставці товару; карткового рахунку контрагента ДП "Агрофірма ЯН" №361 за період з 01.01.2014 р. по 01.10.2014 р.; підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звірки розрахунків станом на 11.08.2014 р.; Договору поставки №15 від 01.02.2011 р. та Додаткової угоди до нього від 02.02.2011 р.; Договору №48 купівлі - продажу від 05.01.2009 р., пояснення №155 від 30.09.2014 р. та бухгалтерську довідку №160 про стан заборгованості відповідача станом на 01.10.2014 р. (а. с. 88 - 97).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 25.09.2014 р. (а. с. 98, 99).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з укладеним між Приватним підприємством В«ЛініяВ» (позивач/продавець) та Дочірнім підприємством "Агрофірма ЯН" (відповідач/покупець) Договору купівлі-продажу №6/13 від 04.01.2013 р. (далі - Договір, а. с. 7), продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби закупорюючі власного виробництва, надалі товар, а покупець - прийняти та оплатити його в асортименті, по цінах та в кількості згідно товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1).

Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару протягом дії договору проводиться продавцем партіями, що формуються на підставі узгоджених сторонами замовлень.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставка товару проводиться на протязі десяти календарних днів з моменту узгодження замовлення сторонами.

Ціна на товар визначається продавцем в накладній на момент поставки окремої партії товару або на день виписки рахунку на оплату. Вказані ціни перегляду не підлягають (п. 2.1 Договору).

Перехід права власності та ризиків на товар від продавця до покупця відбувається в момент підписання представником покупця товарної накладної (п. 3.4 Договору).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд прийшов до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору згідно з видатковими накладними № 541 від 11.10.2013 р., № 547 від 16.10.2013 р., № 79 від 21.02.2014 р., № 131 від 25.03.2014 р. (а. с. 8 - 11), позивачем було поставлено на адресу відповідача та останнім прийнято товару на загальну суму 55065,20 грн.

При цьому, як вбачається з пояснень позивача (а. с. 34) партії товару, що підлягали поставці, формувалися на підставі усних замовлень відповідача по телефону.

Товарні накладні, які передбачені договором, не виписувались та не надавались відповідачу; всі операції по передачі товару проводилися згідно з видатковими накладними, засвідченими печатками та підписами сторін; на деякі накладні щодо отримання поставленого товару були виписані довіреності (а. с. 29, 30).

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за товар проводиться покупцем на протязі 60 календарних днів з дня отримання товару.

Згідно з п. п. 2.3, 2.4 Договору оплата вартості товару здійснюється в національній валюті шляхом перерахування належних з покупця сум на розрахунковий рахунок продавця. При виникненні взаємної заборгованості можливий взаємозалік на основі оформлення угоди про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (актом зарахування зустрічних вимог).

Судом враховано, що станом на 01.10.2013 р. за відповідачем обліковувалася заборгованість за минулі періоди по поставці товару в розмірі 182998,90 грн., що підтверджується наданими позивачем до суду документами (а. с. 66, 89).

09.10.2013 р. відповідачем було проведено оплату товару на суму 10000,00 грн.

15.10.2013 р. сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої припинено зустрічні зобов'язання на суму 137314,61 грн. щодо яких настав строк оплати, визначений умовами укладених між ними Договорів, а саме: купівлі - продажу №6/13 від 04.01.2013 р. та поставки №15 від 01.02.2011 р.

Звідси, згідно з умовами укладеної Угоди відповідач залишився боржником по вказаним Договорам на суму 62316,29 грн. (182998,90 грн. (сальдо) - 137314,61 грн. (зустрічне зарахування) + 26632,00 грн. (сума першої поставки) - 10000,00 грн. (проплата)) (а. с. 58 - 59, 67, 92 - 94).

В подальшому, як підтверджується копіями платіжних доручень (а. с. 68 - 80), відповідачем було проведено частковий розрахунок за отриману продукцію у розмірі 35869,20 грн., які, враховуючи погоджений сторонами в усній формі порядок розрахунків (а. с. 96) та роз'яснення Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, викладені в листі №06-10/10-1215 від 29.10.2004, були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по поставці товару за минулі періоди.

Таким чином, відповідач зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним згідно з Договором товар виконав частково на суму 184,91 грн. (62316,29 грн. (залишок боргу) - 26632,00 грн. (перша поставка) - 35869,20 грн. (сума проплат)).

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, станом на день подачі позову до суду перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 54880,29 грн. (55065,20 - 184,91), що підтверджується Актом звірки розрахунків від 11.08.2014 р. (а. с. 89).

За ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту є в ст.ст. 525 і 526 ЦК України.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення позивачем 54880,29 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідач сплатив 5000,00 грн. основного боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень №117 від 17.09.2014 р., №271 від 24.09.2014 р. (а. с. 64, 91) та випискою по карткового рахунку №361 (а. с. 90).

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 761,80 грн. 3% річних та 5198,70 грн. інфляційних, господарський суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Згідно із ст. ст. 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав, доводів позивача не спростував. Твердження відповідача про відсутність на підприємстві примірника Договору купівлі-продажу №6/13 від 04.01.2013 р., на підставі якого виникла заявлена до стягнення з відповідача заборгованість, не спростовує необхідності у проведені ним розрахунків за отриманий згідно з Договором товар. Прийняття відповідачем товару, визначеного умовами Договору купівлі-продажу та підписання директором ДП "Агрофірма ЯН" Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.10.2013 р., погодження бухгалтером відповідача заборгованості згідно зі складеними позивачем ОСОБА_2 звірки розрахунків (а. с. 58 - 59, 89) є достатніми доказами вважати, що між сторонами спору існували відносини, які виникли не тільки в процесі виконання Договору поставки №15 від 01.02.2011 р., згідно з яким відповідач виступав уповноваженою стороною щодо поставки продукції позивачу, а й Договору купівлі -продажу №6/13 від 04.01.2013 р., згідно з умовами якого відповідач є зобов'язаною стороною у відносинах щодо оплати товару, поставленого на його адресу позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 55840,79 грн., з яких: 49880,29 грн. основного боргу, 761,80 грн. 3% річних та 5198,70 грн. інфляційних.

Провадження в частині стягнення 4003,55 грн. пені суд припиняє на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Розглядаючи заяву позивача про стягнення з відповідача 913,68 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме явкою представника товариства до суду, господарський суд вважає вказану вимогу правомірною, виходячи з такого.

Згідно із ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті, зокрема, витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, витрати по направленню представника позивача до суду для участі у розгляді справи, понесено позивачем з вини відповідача, оскільки саме неналежне виконання останнім своїх зобов'язань стало підставою для звернення ПП "Лінія" до суду для судового розгляду справи та потягло для нього додаткові витрати, пов'язані з її розглядом; доказом наявності вказаних витрат є проїзні документи (а. с. 87).

При задоволенні суми витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом враховано кількість проведених судових засідань та вартість квитків, пред'явлених позивачем в підтвердження понесених витрат.

Крім того, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом помилково сплатив 1875,00 грн. судового збору, замість 1827,00 грн. згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону позивачу слід повернути з Державного бюджету України 48,00 грн. надміру сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 69, 75, п. 4, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма ЯН" Приватного підприємства "ЯН" (13643, Ружинський район, село Немиринці, вул. Дзержинського, будинок 58, код ЄДРПОУ 30847917)

на користь Приватного підприємства "Лінія" (79035, місто Львів, вул. Зелена, будинок 105, код ЄДРПОУ 13799795):

- 49880,29 грн. основного боргу;

- 761,80 грн. 3% річних;

- 5198,70 грн. - інфляційних втрат;

- 913,68 грн. - судових витрат;

- 1827,00 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 4003,55 грн. пені на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України.

4. Припинити провадження в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. Повернути Приватному підприємству "Лінія" (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 105, код ЄДРПОУ 13799795) з Державного бюджету України 48,00 грн. зайво сплаченого судового збору, відповідно до платіжного доручення №388 від 11.07.2014 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено: 07.10.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек.