Рішення

від 05.10.2009 по справі 27/440

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/440

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/440

05.10.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»

простягнення  169 378, 31 грн.

                                          Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Мак  Ліщенко Т.М.- представник за довіреністю від 03.08.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»про стягнення 163 121, 60 грн. - основного боргу, 750, 80 грн. –3 % річних, 5 505, 91 грн. –пені за договором № 17/10 -08 від 17.10.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.09.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення.

Крім того, позивач разом з позовом подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача в межах заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищезазначеного, забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищезазначене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.   

Представник відповідача у судове засідання 21.09.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.09.2009 року розгляд справи відкладено на 05.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав докази витребувані ухвалою суду, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача на судове засідання 05.10.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

17.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»(надалі –підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МаксБет»(надалі –замовник) був укладений договір № 17/10-08 (надалі –договір) на виконання ремонтно-будівельних робіт залу ігрових автоматів за адресою: м. Київ, вул. Довженко, 1.

Згідно п.3.1 договору встановлює, що кошторисна вартість робіт, які доручаються замовником за договором складає 980 443, 20 грн.

21.04.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 17/10-08 від 17.10.2008 року, в якій уточнили кошторисну вартість робіт. Відповідно до зазначеної угоди кошторисна вартість робіт, які доручаються виконати замовнику за договором складає 1 088 595, 60 грн.

Згідно п.3.4 та 3.5 договору замовник повинен перерахувати підряднику передоплату в розмірі 50% після підписання сторонами договору та затвердження кошторису, наданого підрядником. Таким чином, передоплата повинна була бути здійснена в розмірі 544 297, 80 грн.

Замовником передоплата була перерахована частково на суму 150 000, 00 грн., а саме 26.01.2009 року у розмірі 50 000, 00 грн. та 28.01.2009 року у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується довідками банку, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.2 договору підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені договором, у відповідності із переліком і об'ємами, погодженими між відповідачем та позивачем, у відповідності із доданими до договору кошторисами.

Згідно п.4.1 договору прийом –здача виконаних робіт здійснюється підрядником і замовником по акту форми 2 –КБ.

Відповідно до п.2.1 договору строки виконання робіт з відкритою датою, але не раніше чим з моменту надходження передплати.

Незважаючи на те, що замовник здійснив передоплату частково, підрядник виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт (форми № КБ –2в):

-    за січень 2009 року на суму 150 000, 00 грн.;

-          за лютий 2009 року на суму 56 194, 80 грн.;

-          за березень 2009 року на суму 479 834, 40 грн.;

-          за квітень 2009 року на суму 182 493, 60 грн.;

-          за квітень 2009 року на суму 48 436, 80 грн.;

-          за травень 2009 року на суму 34 905, 60 грн.

-          за травень 2009 року на суму 46 256, 40 грн.

Замовник проти виконання робіт не заперечував та прийняв їх належним чином шляхом підписання актів прийняття виконаних робіт та скріпленням їх печаткою.

Таким чином, підрядник виконав роботи на загальну суму 998 121, 60 грн.

Згідно п.3.6 договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться протягом п'яти днів після підписання акту введення об'єкта в експлуатацію.

Відповідач зазначив, що акт введення об'єкта в експлуатацію відповідачем йому надано не було, в зв'язку з чим він не може надати його суду. Відповідач не з'явився у судові засідання по справі та акт введення об'єкта в експлуатацію суду не надав.

Пунктом 96 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Загальних умов        укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» N 668 від 1 серпня 2005 року встановлено, що підписання   акта   приймання-передачі  є  підставою  для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно пункту 99 зазначеної постанови розрахунки за виконані  роботи  проводяться  на  підставі документів  про  обсяги виконаних робіт та їх вартість.  Документи про виконані роботи та  їх  вартість  складаються  і  підписуються підрядником   та  передаються  замовнику.  Замовник  перевіряє  ці документи і  в  разі  відсутності  зауважень  підписує  їх.  Після підписання  документів  замовник  зобов'язаний  оплатити  виконані роботи.

Як вбачається з вищезазначеного, обов'язок відповідача розрахуватись за виконані на його користь роботи настали після підписання ним акту прийняття виконаних робіт.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Як випливає з матеріалів справи, вимога про виконання обов'язку за договором відповідачу направлена не була. Однак, вимога про виконання обов'язку міститься в позовній заяві, копія якої була відправлена відповідачу 21.08.2009 року. Тому, семиденний термін повинен відраховуватись з 21.08.2009 року

Таким чином, кінцевий розрахунок між сторонами повинен був бути проведений до 28.08.2009 року.

Відповідач здійснив часткову оплату виконаних на його користь робіт. Оплати, згідно довідок банку, наявних в матеріалах справи, проводились в наступному порядку:

-          26.02.2009 року на суму 200 000, 00 грн.;

-          20.03.2009 року на суму100 000, 00 грн.;

-          26.03.2009 року на суму 235 000, 00 грн.;

-          02.04.2009 року на суму 150 000, 00 грн.

Таким чином, з врахуванням передоплати в сумі 150 000, 00 грн., відповідач здійснив часткову оплату робіт в розмірі 835 000, 00 грн.

Отже, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 163 121, 60 грн. перед відповідачем, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за 01.01.09 –30.06.09, наявним у матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо повної оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 163 121, 60 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 750, 80 грн. та пеню у розмірі 5 505, 91 грн. за період з 06.06.2009 року по 31.07.2009 року.

Як було встановлено судом, розрахунок між сторонами  повинен був бути проведений до 28.08.2009 року. Отже, прострочення оплати наступило з 29.08.2009 року, а не з 06.06.2009 року як про це зазначає позивач.

Враховуючи, що позивач нараховує 3% річних та пеню за період з 06.06.2009 року по 31.07.2009 року та зважаючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд не має права виходити за межі позовних вимог, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та пені.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розмірам задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, 854  ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України та  ст.ст. 33, 49, 66 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 5 корп.1; код ЄДРПОУ 31865429) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»(02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 12; код ЄДРПОУ 32488020) основну суму заборгованості у розмірі 163 121 (сто шістдесят три тисячі сто двадцять один) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 28 коп., та 227 (двісті двадцять сім) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

 3. У решті позовних вимог відмовити.

 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 15.10.2009 року