Рішення

від 08.09.2015 по справі 908/4050/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/89/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 Справа № 908/4050/15

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 19/2943 від 01.04.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» , м. Запоріжжя

до Комунального закладу В«Загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів м. ПриморськВ» Приморської районної ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізька область

про стягнення 78593,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» до Комунального закладу В«Загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів м. ПриморськВ» Приморської районної ради Запорізької області про стягнення 173960,57 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 06.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (постачальник) та Комунальним закладом «Загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів м. Приморськ» Приморської районної ради Запорізької області (споживач), було укладено договір № ТП-Б-22033 про постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого постачальник здійснює постачання природного газу споживачу, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. За період січень - березень 2015 споживач отримав природний газ на загальну суму 197 002,70 грн., що підтверджується актами прийому - передачі. Свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий газ відповідач виконав не в повному обсязі, залишок несплаченої заборгованості становить 95367,33 грн., на які позивач, відповідно до п. 6.2.2. договору та ст. 625 ЦК України нарахував 27763,54 грн. пені, 1415,19 грн. 3 % річних та 49414,51 грн. інфляційних витрат.

08.07.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 09.07.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/4050/15 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/89/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 18.08.2015 о/об 12 год. 30 хв.

17.08.2015р. через канцелярію господарського суду від відповідача супровідним листом надійшли витребувані судом документи, для долучення до матеріалів справи, а також заява від секретаря школи, в якій остання повідомляє, що директор школи та бухгалтер знаходяться у тарифній відпустці та просить суд перенести судове засідання на два тижні.

В судовому засіданні 18.08.2015р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Ухвалою суду від 18.08.2015р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015р.

07.09.2015р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що платіжними дорученнями № 255 та 256 від 23.06.2015 року та № 286 від 09.07.2015 року відповідачем було сплачено за спожитий газ у січні,

березні та лютому 2015 року. Тобто, станом на 10.07.2015 року заборгованість Комунального закладу «Загальноосвітня школа № 2 І - III ступенів м. Приморськ перед позивачем ПАТ «Запоріжгаз» відсутня. Крім того, відповідач зазначає, що 21.05.2015 року сторонами підписані коригуючи акти, де вказано кінцевий термін оплати як 26.05.2015 року, тобто позивач погоджувався з перенесенням терміну оплати саме на цю дату, а тому розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних до цієї дати відповідач вважає незаконним та необґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08.09.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, в зв'язку з погашенням заборгованості просить стягнути з відповідача 1415,19 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 49414,51 грн. та пеню в розмірі 27763,54 грн. Також позивач просить повернути надлишкове сплачений судовий збір.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що заява подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом.

Спір розглядається з урахуванням поданих зменшень.

В судовому засіданні 08.09.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих зменшень, просить суд стягнути з відповідача 1415,19 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 49414,51 грн. та пеню в розмірі 27763,54 грн., а також судовий збір.

За заявою представників сторін справа розглядалася без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.09.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

06.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - постачальник) та Комунальним закладом В«Загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів м. ПриморськВ» Приморської районної ради Запорізької області (далі - споживач) був укладений договір № ТП-Б-22033 на постачання природного газу за регульованим тарифом. (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник постачає природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 «Газ природний, скраплений або в газоподібному стані») (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.6 договору, послуги з постачання газу, підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 4.6 договору сторони встановили, що оплата вартості послуг з постачання газу, здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом оплати. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок, не пізніше 10 числа, місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник передав, а споживач прийняв у січні - березні 2015 р. природний газ на загальну суму 197 002,70 грн., що підтверджується коригуючими актами прийому - передачі природного газу до актів прийому передачі природного газу: від 21.05.2015 р. № ЗП 000007957, від 21.05.2015 р. № 000007959, від 21.05.2015 р. № 000007961, що підписано повноваженими представниками сторін договору та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до вказаних вище актів, сторонами зафіксовано, що граничний термін оплати згідно договору є 26.05.2015р.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень № 255 від 23.06.2015р., яким сплачено 44722,98 грн., № 256 від 26.06.2015р. на суму 56912,39 грн. та № 286 від 10.07.2015р. на суму 95367,33 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідачем погашена основна сума заборгованості за газ отриманий в період січень - березень 2015р.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до положень ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий газ з порушенням строку, позивачем нараховано 1415,19 грн. 3 % річних, інфляційні витрати в розмірі 49414,51 грн. та пеню в розмірі 27763,54 грн. за загальний період з 11.02.2015р. по 10.07.2015р.

Разом з цим, матеріали справи містять коригуючи акти прийому - передачі природного газу до актів прийому передачі природного газу: від 21.05.2015 р. № ЗП 000007957, від 21.05.2015 р. № ЗП000007959, від 21.05.2015 р. № ЗП000007961 в яких сторони погодили кінцевий строк оплати згідно договору - 26.05.2015р. Вказані акти, як вже зазначалося вище, підписано повноваженими представниками сторін договору та скріплені печатками підприємств.

Таким чином, кінцевий строк оплати за договором за газ, отриманий в період з січня по березень 2015р. є 26.05.2015р., отже нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат позивач мав здійснювати з 27.05.2015р.

Крім того, при розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат позивачем не були враховані приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахування пені та 3 % річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом визначено, що за газ, отриманий відповідачем в січні 2015р. та сплачений 26.06.2015р. пеня розраховується з 27.05.2015р. по 25.06.2015р. (платіжне доручення № 255 від 26.06.2015р.) та дорівнює 2205,52 грн., 3 % річних - 110,28 грн.; за газ, отриманий відповідачем в лютому 2015р. та сплачений 10.07.2015р. пеня розраховується з 27.05.2015р. по 09.07.2015р. (платіжне доручення № 286 від 10.07.2015р.) та дорівнює 6897,80 грн., 3 % річних - 344,89 грн.; за газ, отриманий відповідачем в березні 2015р. та сплачений 26.06.2015р. пеня розраховується з 27.05.2015р. по 25.06.2015р. (платіжне доручення № 256 від 26.06.2015р.) та дорівнює 2806,64 грн., 3 % річних - 140,33 грн. Всього підлягає стягненню пеня в розмірі 11909,96 грн. та 3 % річних в сумі 595,50 грн. В інший частині стягнення суд відмовляє.

Щодо заявлених до стягнення 49414,51 грн. інфляційних витрат суд відмовляє в їх задоволенні частково виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися відповідно до приписів Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р.

Так, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Такі ж самі рекомендації щодо розрахунку індексу інфляції містяться й в листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім не враховано вказівки вищезазначених листів, а тому невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат. Інфляційні витрати повинні бути розраховані лише за червень 2015р.

Здійснивши перерахування інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що інфляційні втрати за газ, отриманий відповідачем в січні 2015р. складають 178,89 грн., за газ, отриманий відповідачем в лютому 2015р. складають 381,47 грн., за газ, отриманий відповідачем в березні 2015р. складають 227,65 грн. та разом становлять 788,01 грн., які й підлягають стягненню. В іншій частині стягнення суд відмовляє.

Таким чином, на підставі викладеного, в позові слід відмовити частково.

Заперечення відповідача стосовно того, що договір набирає чинності з моменту його укладання, а тому п. 6.2.2 договору не можу застосовуватися до відносин, що виникли до набрання чинності цим договором, суд не приймає, оскільки п. 10.1 договору сторони встановили, що строк дії договору з 01.01.2015р. до 31.12.2015р., а отже дія договору розповсюджується на правовідносини, які виникли з 1 січня 2015р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 1827 грн.

Крім того, позивачу підлягає поверненню із Державного бюджету України судового збору в розмірі 3684,92 грн. внаслідок зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального закладу В«Загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів м. ПриморськВ» Приморської районної ради Запорізької області, 72100 м. Приморськ Запорізька область вул. Морська, 65 код ЄДРПОУ 26291348 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» , 69035 м. Запоріжжя вул. Заводська, 7 код ЄДРПОУ 03345716 пеню в розмірі 11909 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 96 коп., 3 % річних в сумі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 01 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.09.2015 р.

Суддя О.А. Топчій