Рішення

від 15.09.2015 по справі 909/690/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 р. Справа № 909/690/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Транс", вул. Бестужева, 9, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015

адреса для кореспонденції: а/с 33, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Довбуша, 29-А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77662

про стягнення 75076,73 грн.

від позивача: не з"явилися,

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бук-Транс" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 75076,73 грн. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати отриманої лісопродукції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 02.09.15 направив на адресу суду заяву (вх.№13422/15 від 02.09.15) про розгляд справи без його участі та зазначив про часткове погашення відповідачем основної заборгованості, на підтвердження чого подав копію виписки по рахунку ТзОВ "Бук-Транс" від 05.08.15, яку судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №9749/15 від 15.09.15, яке вручено відповідачу 09.09.15.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 вересня 2014 року позивач передав відповідачу лісопродукцію (пиловник, ялина) в кількості 79,79 куб.м. на 53618,88 грн. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №87 від 25.09.14 підписаною сторонами та скріпленою печатками, копію якої долучено до матеріалів справи.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків , зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України та 174 ГК України).

Отримання відповідачем товару від позивача, часткова його проплата, що підтверджується випискою з рахунку позивача від 05.08.15 свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу купівлі- продажу товару існували на підставі видаткової накладної, то зобов"язання по оплаті товару виникло після прийняття товару.

Проте, як вбачається з позовної заяви позивач обгрунтовуючи строк оплати відповідачем отриманого товару посилається на ч.2.ст.530 ЦК україни та вважає, що строк оплати отриманого за накладною №87 від 25.09.14 товару настав 02.12.14, в семиденний термін з дня направлення вимоги.

Суд вважає, що дане твердження позивача є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2.ст.530 ЦК україни, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Абзацом 2 п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" визначено, щоднем пред"явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Враховуючи, вищенаведене зобов"язання по оплаті відповідачем отриманої лісопродукції виникло відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою є повідомлення - вимога №1 від 25.11.14, яка направлена відповідачу 25.11.14, що підтверджується поштовою квитанцією та отримана відповідачем 18.12.14, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Отже, боржник зобов"язаний був виконати зобов"язання до 25.12.14.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував, однак 05.08.15 частково оплатив вартість поставленого позивачем товару на суму 28499,52 грн., докази чого долучено до матеріалів справи. Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи часткову сплату відповідачем боргу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25119,36 грн.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару та часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 28499,52 грн. вимога позивача про стягнення з відповідача 25119,36 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 20589,66 грн. та 3% річних в сумі 868,19 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, враховуючи ч.2 ст.530 ЦК України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 762,42 грн. В решті суми нарахованих 3 % річних слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 46471,44 грн., з яких 25119,36грн. - основного боргу, 762,42 грн. - 3% річних, 20589,66 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 174, 202, 204, 205, 525, 526, 530,625, 639,655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-7, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Транс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 75076,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Довбуша, 29-А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77662 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Транс", вул. Бестужева, 9, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код 37937582) - 25119,36 (двадцять п"ять тисяч сто дев"ятнадцять гривень тридцять шість копійок) - основного боргу, 762,42(сімсот шістдесятдві гривні сорок дві копійки) - 3 % річних, 20589,66 (двадцять тисяч п"ятсот вісімдесят дев"ять гривень шістдесят шість копійок) - інфляційних нарахувань та 1824,43 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні сорок три копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 28499,52 (двадцяти восьми тисяч чотириста дев"яносто дев"яти гривень п"ятдесяти двох копійок) основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"