Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/17181/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/17181/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл авіейшн Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Зінченко Н.М. - за довіреністю від 03.08.2015р.

В судовому засіданні 07 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл авіейшн Україна" (відповідач) про стягнення 2 965,13 грн. пені, 6 286,75 інфляційних втрат, 340,52 грн. 3% річних.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/17181/15. Розгляд справи призначено на 04.08.2015р.

В судовому засіданні 04.08.2015 року у справі оголошено перерву до 07.09.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 301/РМ, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати інженерні послуги, та зокрема, виконати монтаж та пусконалагоджування обладнання системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення з виводом на пульт центрального спостереження на території складу паливо-мастильних матеріалів замовника за адресою: м. Харків вул. Драгомировська, 38, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Обсяг та склад послуг визначається в кошторисній документації.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором № 301/РМ від 18.11.2013 року, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього стягнення 2 965,13 грн. пені, 6 286,75 інфляційних втрат, 340,52 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивач звернувся до суду із тих же підстав, що і у справі № 910/27638/14, у якій судом винесено рішення, що зумовлює залишення позову без задоволення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.11.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 301/РМ, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати інженерні послуги, та зокрема, виконати монтаж та пусконалагоджування обладнання системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення з виводом на пульт центрального спостереження на території складу паливо-мастильних матеріалів замовника за адресою: м. Харків вул. Драгомировська, 38, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Обсяг та склад послуг визначається в кошторисній документації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 910/27638/14, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшен Україна" (м. Київ, Ярославський провулок, 7/9, офіс №12; ідентифікаційний код 35031928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП "Укргазгеоавтоматика" (м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 93; ідентифікаційний код 25460205) 40000 (сорок тисяч) грн. заборгованості, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 51 коп. пені, 760 (сімсот шістдесят) грн. втрат від інфляції, 111 (сто одинадцять) грн. 78 коп. 3% річних.

Вказаним рішенням суду встановлено, що на підставі акту виконаних робіт № 561 від 07.10.2014 на суму 40 000 грн. послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, останній повинен був оплатити зазначений розмір грошових коштів у встановлений Договором строк. Прострочення відповідача оплатити виконанні роботи виникло з 16.10.2014 року, у зв'язку із цим судом нараховано пеню за період з 16.10.2014 року по 03.12.2014 року, а 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.10.2014 року по 18.11.2014 року.

Судом встановлено, що 25.02.2015 року та 30.03.2015 року відповідачем здійснено оплату існуючої заборгованості в розмірі 33 440,57 грн. та 10 652,62 грн. відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 25.02.2015 року та № 321 від 30 березня (належним чином звірені копії документів долучено до матеріалів справи).

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано визначено період нарахування пені з 04.12.2014 року по 16.03.2015 року, проте помилково визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, так зазначений період, як правильно вказано позивачем починається 19.11.2014 року, однак з урахуванням здійснення остаточної оплати заборгованості 30.03.2015 року, закінчується 29.03.2015 року.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Згідно з п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.2. договору № 301/РМ від 18.11.2013 року випливає, що за невиконаня або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором винна сторона виплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка виникає за кожен день прострочки своїх зобов'язань.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням часткової оплати заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеного розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 2 965,13 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який було надано позивачем, з урахуванням повної оплати заборгованості, суд дійшов висновку про його помилковість за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 339,98 грн. 3% річних та 5 436,91 грн. інфляційних втрат.

Посилання відповідача на те, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення через те, що позивач вже звертався до суду із позовом з тих же підстав, за результатами розгляду якого винесено рішення у справі № 910/27638/14, судом відхиляються, оскільки звернення до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за інший період ніж заявлено у справі № 910/27638/14, із тих же підстав, а саме неналежне виконання договору № 301/РМ від 18.11.2013 року, не зумовлює залишення позову у цій справі без задоволення.

Судові витрати позивача, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшен Україна" (04701, м. Київ, Ярославський провулок, 7/9, офіс №12; ідентифікаційний код 35031928), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП "Укргазгеоавтоматика" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 93; ідентифікаційний код 25460205), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 965,13 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 13 копійок) пені, 339,98 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 98 копійок) 3% річних, 5 436,91 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 91 копійка) інфляційних втрат та 1 665,03 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять гривень 03 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Копію даного рішення направити позивачу у справі № 910/17181/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.09.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало