ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2015Справа №910/17820/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС»
про стягнення 5 698,00 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Гамалій І.В. - директор
Дубінський В.М. за договором № б/н від 14.08.2015 р.
від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» про стягнення 12 498,00 грн. (з яких: 8 500,00 грн. - сума основного боргу, 3 998,00 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17820/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 21.08.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про збільшення розміру позовних вимог, які залучено до матеріалів справи. Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 8 500,00 грн. основного боргу, 2 518 грн. пені, 4 046,00 грн. інфляційних втрат та 165,00 грн. трьох відсотків річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача завдані йому збитки у вигляді витрат за юридичні послуги в розмірі 5 000,00 грн., а також поштових та транспортних витрат в розмірі 500,00 грн.
У судовому засіданні 26.08.2015 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали оригінали документів, для огляду у судовому засіданні та клопотання про долучення документів до матеріалів справи; просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та з урахуванням сплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 6 800,00 грн.; на підтвердження цього надав банківську виписку.
Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд не прийняв її до розгляду, оскільки у ній позивачем змінено одночасно предмет і підставу позову.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (пункт 3.10. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.)
Представник відповідача в судове засідання 26.08.2015 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.07.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 20.07.2015 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду від 14.07.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 26.08.2015 р. розгляд справи відклав на 09.09.2015 р.; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи.
У судовому засіданні 09.09.2015 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог; просив прийняти дану заяву; надав усні пояснення по суті спору; підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просив їх задовольнити. Згідно з заявою про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 5 698,00 грн. (з яких: 1 700,00 грн. - сума основного боргу, 3 998,00 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.; покласти на відповідача судові витрати, витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 5 698,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання 09.09.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 09.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» (надалі - перевізник) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р. (надалі - договір).
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного коксу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. договору, цей договір визначає порядок відносин, що виникають між експедитором та перевізником при організації та виконанні перевезень по території України, та іноземних держав; порядок та умови розрахунків; відповідальність сторін за невиконання цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору, конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною цього договору.
Обов'язки сторін обумовлено розділом 3 договору.
За умовами п. 3.8. договору, експедитор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги перевізника відповідно до умов даного договору.
У відповідності до п. 5.1. договору, ціна послуг за перевезення встановлюється сторонами у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору, загальна вартість договору становить суму вартості послуг з перевезень, наданих згідно з заявками та сплачених згідно з виставленими рахунками-фактурами.
Пунктом 5.2. договору визначено, що експедитор зобов'язується провести розрахунки в строки не пізніше 14-ти банківських днів, після отримання рахунку-фактури, акта виконаних робіт, податкової накладної,товарно-транспортної накладної, ксерокопії заявки, завіреної печаткою та підписом, якщо інше не вказано в заявці.
Вартість послуг є договірною і визначається, виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку та обсягу наданих транспортних послуг, і приймається за звичайну (п. 5.3. договору).
Згідно з п. 6.7. договору, у разі затримки розрахунків, експедитор зобов'язується сплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє на протязі одного календарного року. Якщо ні одна із сторін за 30 діб до закінчення терміну дії угоди не заявила про свій намір розірвати договір, то його дія продовжується кожен раз на наступний календарний рік.
Позивач пояснив суду, що між позивачем та відповідачем, як сторонами договору 17, 20 та 21 жовтня 2014 р. було узгоджено заявки на перевезення вантажів, які були підписані сторонами і на підставі яких перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу. Також, за словами позивача, сторонами по договору було досягнуто згоди щодо вартості транспортних послуг за перевезення вантажу, за вказаними вище заявками, яка складає 6 000,00 грн. (зокрема: 4 300,00 грн. - оплата безготівкова на розрахунковий рахунок та 1 700,00 грн. - оплата на картку ПАТ «Приватбанк»), та підлягає оплаті в погоджений сторонами строк.
За таких обставин, позивач, як перевезник, на підставі договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом 21.10.2014 р., згідно з заявками від 17, 20 та 21 жовтня 2014 р. поставив відповідачу обумовлений вищевказаним договором товар. Таким чином, ТОВ «ТРАНС ДНЕПР» належним чином виконало покладені на нього зобов'язання щодо надання послуг з перевезення вантажів, здійснивши в строки та в порядку передбаченому договором та заявками доставку вантажів до пункту призначення та передання його вантажоодержувачу.
Враховуючи те, що в заявках на перевезення сторонами було досягнуто згоди щодо оплати за надання послуг з перевезення вантажів в строк протягом 14-ти банківських днів з підстав, передбачених п. 5.3. договору, застосується саме цей строк для належного виконання замовником (експедитором) взятих на себе грошових зобов'язань щодо плати за перевезення вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що перевізник на виконання вимог п. 5.2. договору надіслав листом через «Нову Пошту» на адресу замовника рахунки на оплату № 705 від 18.10 2014 р., № 715 від 22.10.2014 р. за надання послуг з перевезення вантажів в сумі 4 300,00 грн., а також оригінали товарно-транспортних накладних, акти наданих послуг № 706 від 18.10.2014 р., № 716 від 22.10.2014 р. та оригінали товарно-транспортних накладних за перевезення товару по заявці № 2010 від 20.10.2014 р. - 1 700,00 грн. оплата на картку ПАТ «Приватбанк».
Однак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов'язання щодо плати за надання послуг з перевезення вантажів в строки та в порядку, передбачені п. п. 5.2., 5.3. договору та заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду заявки на перевезення вантажу № 1010 від 10.10.2014 р., № 1710 від 17.10.2014 р., № 2010 від 20.10.2014 р., № 2110 від 21.10.2014 р.; товарно-транспортні накладні № 000142715 від 10.10.2014 р., № 000142714 від 10.10.2014 р., № 000142713 від 10.10.2014 р, № 000143185 від 17.10.2014 р., № 000143186 від 17.10.2014 р.,№ 000143293 від 20.10.2014 р., № 000143392 від 21.10.2014 р., № 000143391 від 21.10.2014 р., № 000143390 від 21.10.2014 р.; експрес-накладні № 59000076840837 від 06.10.2014 р., № 59000077131284 від 08.10.2014 р., № 59000077775793 від 13.10.2014 р., № 59000079205485 від 22.10.2014 р.; акти надання послуг № 688 від 11.10.2014 р., № 706 від 18.10.2014 р., № 716 від 22.10.2014 р. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи).
Позивач звертався до ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» з претензіями (вих. № 25 від 13.11.2014 р., № 35 від 26.11.2014 р., № б/н від 23.04.2015 р.) з вимогами про сплату заборгованості за спірним договором.
Однак, відповідач залишав їх без відповіді та реагування.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» про стягнення 12 498,00 грн. (з яких: 8 500,00 грн. - сума основного боргу, 3 998,00 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.
У судовому засіданні 09.09.2015 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 5 698,00 грн. (з яких: 1 700,00 грн. - сума основного боргу, 3 998,00 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.; покласти на відповідача судові витрати, витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Дану заяву було прийнято судом, у зв'язку з чим при розгляді спору в справі № 910/17820/15 має місце нова ціна позову - 5 698,00 грн. (з яких: 1 700,00 грн. - сума основного боргу, 3 998,00 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
При цьому, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу (правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» здійснило замовлення на виконання послуг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р. за заявками на перевезення вантажу № 1010 від 10.10.2014 р., № 1710 від 17.10.2014 р., № 2010 від 20.10.2014 р., № 2110 від 21.10.2014 р.
При цьому, за вищевказаними заявками сторонами було обумовлено термін оплати, строк оплати та метод оплати. Так, за заявками № 1010 від 10.10.2014 р., № 1710 від 17.10.2014 р., № 2110 від 21.10.2014 р. сторони обумовили оплату коштів в розмірі 6 800,00 грн. протягом 10-ти банківських днів на розрахунковий рахунок експедитора. При цьому, за заявкою № 2010 від 20.10.2014 р. було обумовлено оплату в розмірі 1 700,0 грн. протягом 10-ти банківських днів на картку ПАТ «Приватбанк» по оригіналах товарно-транспортних накладних.
У відповідності до виписки з рахунку ПАТ «Кредобанк» від 20.08.2015 р. ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» сплатило ТОВ «ТРАНС ДНЕПР» грошові кошти в сумі 6 800,00 грн. за актами наданих послуг № 688 від 11.10.2014 р., № 706 від 18.10.2014 р., № 716 від 22.10.2014 р., які підтверджують надання послуг за заявками № 1010 від 10.10.2014 р., № 1710 від 17.10.2014 р., № 2110 від 21.10.2014 р. на загальну суму 6 800,00 грн.
Також судом встановлено, що надання послуг за заявкою ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» № 2010 від 20.10.2014 р. на суму 1 700,0 грн. не знайшло документального підтвердження в наданих позивачем суду доказах, зокрема: товарно-транспортних накладних № 000142715 від 10.10.2014 р., № 000142714 від 10.10.2014 р., № 000142713 від 10.10.2014 р, № 000143185 від 17.10.2014 р., № 000143186 від 17.10.2014 р.,№ 000143293 від 20.10.2014 р., № 000143392 від 21.10.2014 р., № 000143391 від 21.10.2014 р., № 000143390 від 21.10.2014 р.; експрес-накладних № 59000076840837 від 06.10.2014 р., № 59000077131284 від 08.10.2014 р., № 59000077775793 від 13.10.2014 р., № 59000079205485 від 22.10.2014 р. та актах надання послуг № 688 від 11.10.2014 р., № 706 від 18.10.2014 р., № 716 від 22.10.2014 р.
Крім того, суд зазначає, що позивач пояснив суду надання послуг та форма оплати за заявкою ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» № 2010 від 20.10.2014 р. на суму 1 700,0 грн. були обумовлені між сторонами в усному порядку.
Відповідач жодних належних та допустимих доказів у підтвердження чи спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, суду не надав, проти позову не заперечив.
За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р. на суму 1 700,00 грн., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» просить суд стягнути з відповідача 3 998,00 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2014 р. до травня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарським судом було встановлено, що позивач при розрахунку суми боргу врахував суму в розмірі 1 700,00 грн., яка, як зазначено вище, не підтверджена документально. Позивач мав здійснити розрахунок із суми боргу в розмірі 6 800,00 грн.
Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 202,12 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2014 р. до травня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 250914 від 25.09.2014 р.
ТОВ «ТРАНС ДНЕПР» просить суд покласти на ТОВ «ВЕБЕР-ТРАНС» судові витрати, витрати на оплату правової допомоги, які з урахуванням двох судових засідань складають 6 000,00 грн.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною , якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
За надання адвокатських послуг, передбачено сплату авансу (ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол № 6).
Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
У даному випадку позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 14.08.2015 р., укладений між адвокатом Дубінським В.М. та ТОВ «ТРАНС ДНЕПР», ордер серія ЧК № 031544 від 24.08.2015 р. та квитанції № 1-409 від 08.09.2015 р.(«характер доручення - ведення справи в Господарському суді м. Києва») на суму 500,00 грн., № 1-46 від 11.08.2015 р. («характер доручення - ведення справи в Господарському суді м. Києва») на суму 3 500,00 грн. та № 1-16 від 15.04.2015 р. («характер доручення - ознайомлення з документами, з нормативною базою, складання претензії») на суму 1 500,00 грн.
При цьому, суд зауважує, що позов до суду було подано позивачем через відділення поштового зв'язку 08.07.2015 р., а договором про надання правової допомоги від 14.08.2015 р., укладеним між адвокатом Дубинським В.М. та ТОВ «ТРАНС ДНЕПР» визначено гонорар в розмірі 3 500,00 грн.
Крім того, господарський суд зауважує, що в заповненому адвокатом Дубінським В.М. ордері серія ЧК № 031544 від 24.08.2015 р. зазначено посвідчення адвоката № 28 від 11.10.1993 р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 23 від 11.10.1993 р., тоді як на печатці адвоката зазначено свідоцтво № 23 від 25.10.1993 р.
За таких обставин, оскільки між позивачем та адвокатом Дубінським В.М. 14.08.2015 р. укладено договір про надання правової допомоги, то належним доказом оплати послуг за цим договором є квитанція № 1-409 від 08.09.2015 р. («характер доручення - ведення справи в Господарському суді м. Києва») на суму 500,00 грн. При цьому, господарський суд зазначає, що квитанції № 1-46 від 11.08.2015 р. («характер доручення - ведення справи в Господарському суді м. Києва») на суму 3 500,00 грн. та № 1-16 від 15.04.2015 р. («характер доручення - ознайомлення з документами, з нормативною базою, складання претензії») на суму 1 500,00 грн. не є належними доказами оплати послуг за договором від 14.08.2015 р., оскільки зазначені кошти було сплачено до укладення даного договору.
Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, оскільки позивач надав суду належні докази судових витрат лише на суму 500,00 грн., то суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про відшкодування судових витрат в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, частково в розмірі 500,00 грн. за послуги адвоката.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБЕР-ТРАНС» (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8, корпус 9, код ЄДРПОУ 39267899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ДНЕПР» (18036, м. Черкаси, вул. Вячеслава Чорновола, 267, код ЄДРПОУ 38764959) 3 202 (три тисячі двісті дві) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на сплату послуг адвоката.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення підписано 14.09.2015 р.
Суддя І.О. Андреїшина
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2015 |
Оприлюднено | 23.09.2015 |
Номер документу | 50691216 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Андреїшина І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні