Рішення

від 10.09.2015 по справі 910/19983/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/19983/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про визнання договору недійсним

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Нейло І.В.;

вільні слухачі: Щербіюк А.П., Галаш А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 27113V11 від 02.12.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні оспорюваного кредитного договору у позивача був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме, договір було укладено та підписано директором від імені позивача, натомість загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" не надавали дозволу на укладення кредитного договору на суму 900 000, 00 грн., а також не затверджували кредитну угоду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

19.08.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" проти позову заперечує і зазначає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими з огляду на те, що позичальником під час укладення кредитного договору було надано до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" протокол №11-11-13 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" від 11.11.2013, яким було прийнято рішення про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" у Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" кредиту у формі овердрафту у розмірі 900 000, 00 грн., а також уповноважено директора ОСОБА_4 на укладення та підписання вказаної кредитної угоди.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" надійшло клопотання, в якому останнє повідомляє суд, що станом на дату підписання позовної заяви 31.07.2015 представник ОСОБА_5 не мав повноважень підписувати та подавати зазначений позов від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН", а тому просить суд вирішити питання про залишення позову без розгляду.

У даному судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подане позивачем клопотання про залишення позову без розгляду, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Згідно ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3ст. 244 Цивільного кодексу України).

Статтею 246 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Частиною 1 ст. 247 Цивільного кодексу України встановлено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Як вбачається з позовної заяви, остання підписана уповноваженим на те представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 24.06.2015, що видана без права передоручення строком на один рік і дійсна до 24.06.2016.

Так, представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала, що зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи подане клопотання позивач посилається на те, що на дату підписання позовної заяви 31.07.2015 р. представник ОСОБА_5 не мав повноважень підписувати та подавати зазначений позов від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН", оскільки з повідомленням про скасування довіреності № 2801 від 28.07.2015 ОСОБА_5 ознайомився 28.07.2015.

Отже, у разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність (ч. 3 ст. 248 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання про видачу наручно копії ухвали про відкриття провадження по справі № 910/19983/15, датоване 07.08.2015 та підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" ОСОБА_5 за довіреністю від 24.06.2015.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданого клопотання, у зв'язку з чим останнє задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" (далі - позичальник), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, укладено кредитний договір № 27113V11, умовами якого передбачено, що банк надає позичальнику овердрафт, а позичальник зобов'язується повернути овердрафт та сплатити проценти за овердрафтом, комісії та інші платежі за даним договором.

Овердрафт - грошові кошти (кредит), які банк надає для фінансування витрат позичальника по оплаті платіжних документів понад залишок коштів на його поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому у банку на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 2.2. договору, овердрафт надається на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості.

Пунктом 2.3. договору встановлено ліміт овердрафту: 900 000, 00 грн.

Ліміт овердрафту протягом дії даного договору може бути змінений банком в порядку, що передбачений п. 4.1. даного договору.

Позичальник може користуватися овердрафтом після виконання усіх умов для отримання овердрафту, визначених даним договором, по 30.11.2014 (включно).

Кінцевий термін погашення овердрафту позичальником: 01.12.2014 (п. 2.4. договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що кредитний договір, укладений з порушенням вимог чинного законодавства та статуту позивача, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" не погодив на загальних зборах учасників товариства укладення та підписання всіх істотних умов кредитного договору, а тому просить суд визнати кредитний договір № 27113V11 від 02.12.2013 недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, сторони погодили всі істотні умови кредитного договору № 27113V11 від 02.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215 та ст. 241 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що оскаржуваний договір підписаний директором позивача з перевищенням повноважень.

Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).

Так, з кредитного договору № 27113V11 від 02.12.2013 вбачається, що останній підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Є-ТАЛОН" ОСОБА_4.

На момент укладення спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Є-ТАЛОН" здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Є-ТАЛОН", протокол № 01-08 від 16.08.2013, та зареєстрований реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 20.08.2013, номер запису 0701050018009266.

Пунктом 9.2. статуту передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9.2.3. статуту, до компетенції загальних зборів учасників належить:

а) визначення основних напрямків діяльності товариства затвердження його планів і звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту, зміна розміру його статутного капіталу;

в) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів. Розподіл прибутку та збитків товариства;

е) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

є) виключення учасника із товариства;

ж) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

з) створення, реорганізація та ліквідація філій та представництв, затвердження їх положень;

і) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

к) визначення провини учасника і розмір компенсації за заподіяні збитки.

Таким чином, з аналізу п. 9.2.3. статуту не вбачається, що до компетенції Загальних зборів учасників віднесено питання прийняття рішення стосовно надання згоди на укладення товариством кредитних договорів з фінансовими установами.

Разом з тим, п. 9.3.1. статуту визначено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - Директором товариства.

Відповідно до п. 9.3.6 статуту, директор товариства без довіреності виконує дії від імені товариства, укладає та підписує від імені товариства всі договори (угоди, правочини) та зовнішньоекономічні контракти, за умови дотримання встановлених цим статутом та чинним законодавством обмежень, відкриває та закриває банківські рахунки товариства та розпоряджається коштами на цих рахунках, видає довіреності, приймає на роботу, звільніє з роботи найманих працівників товариства, видає накази, розпорядження і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства, має право першого підпису фінансових документів, виступає від імені товариства і представляє його інтереси в стосунках з державними, судовими органами, підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і підпорядкування, громадянами.

Отже, суд відзначає, що зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Є-ТАЛОН" не вбачається обмеження повноважень виконавчого органу (директора) щодо укладення договорів, зокрема останнім не встановлено, що на укладення договорів певного виду чи на певну суму обов'язково необхідна згода вищого органу управління товариства.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол № 11-11-13 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Є-ТАЛОН" від 11.11.2013, яким було прийнято рішення отримати для поповнення обігових коштів кредит в АТ «УКРЕКСІМБАНК» у формі бланковий овердрафт в розмірі 900 000, 00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 17 % річних, зі строком повернення - до 12 місяців.

В якості забезпечення за кредитним договором, що буде укладений з АТ «УКРЕКСІМБАНК», оформити власну поруку ОСОБА_4.

Також, уповноважено директора товариства ОСОБА_4 на укладення та підписання від імені товариства кредитного договору та договору поруки з АТ «УКРЕКСІМБАНК».

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань щодо погашення Овердрафту, процентів за Овердрафтом, комісії за управління та інших платежів за договором, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 734 203,24 грн. на підставі Кредитного договору № 27113V11 від 02.12.2013, у тому числі: 512 499,41 грн. - основний борг; 92 316,27 грн. - пеня за порушення строків погашення основного боргу; 115,60 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів; 9,93 грн. - пеня за порушення строків сплати комісії за управління кредитом; 6 777,48 грн. - три проценти річних від простроченої суми основного боргу; 7,24 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами; 0,60 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом; 122 476,71 грн. - інфляційне збільшення суми основного боргу.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі № 910/13621/15 припинено провадження у справі в частині стягнення 595, 96 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 14-В, літера А; ідентифікаційний код 33546308) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (04053, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) 511 829,28 грн. (п'ятсот одинадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 28 коп.) основного боргу, 91 051,66 грн. (дев'яносто одну тисячу п'ятдесят одну гривню 66 коп.) пені за порушення строків погашення основного боргу, 6 777,48 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень 48 коп.) 3% річних від простроченої суми основного боргу, 122 476,71 грн. (сто двадцять дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень 71 коп.) інфляційного збільшення, 14 642,70 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок дві гривні 70 коп.) судового збору.

Зокрема, судом встановлено, що згідно залученої позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку № 20670014054345 за період з 25.04.2015 по 27.07.2015 (клієнт ТОВ "Є-ТАЛОН") позивач підтвердив стан заборгованості відповідача за Кредитним договором № 27113V11 від 02.12.2013 на час розгляду справи. Відповідно до зазначеної виписки, станом на 27.07.2015 на вказаному рахунку відповідача обліковується прострочена заборгованість за Овердрафтом в розмірі 511 829,28 грн. Також, відповідно до наведеної виписки вбачається, що після 24.04.2015 (дата, станом на яку позивач визначив суми до стягнення з відповідача у позовній заяві) відповідачем було здійснено наступні оплати: 07.05.2015 - в сумі 74,17 грн., 02.06.2015 - в сумі 488,37 грн., 06.07.2015 - в сумі 107,59 грн. Отже, станом на 27.07.2015 сума заборгованості відповідача за Овердрафтом (основний борг) становила 511 829,28 грн., а наведені дати оплати свідчать, що 74,17 грн. оплачені відповідачем до порушення провадження у справі згідно ухвали суду від 02.06.2015, а 488,37 грн. та 107,59 грн. - в процесі розгляду справи.

Крім того, суд зазначив, що предмет спору в частині основного боргу в загальній сумі 595,96 грн. (488,37 грн. + 107,59 грн.) припинив існування в процесі розгляду справи № 910/13621/15, оскільки провадження в даній справі було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", одержаною господарським судом міста Києва 27.05.2015, тоді як оплати в сумах 488,37 грн. та 107,59 грн. були вчинені Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-ТАЛОН" 02.06.2015 та 06.07.2015.

У відповідності з п.п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Тобто, після укладення кредитного договору № 27113V11 від 02.12.2013, позивач вчинив дії направлені на наступне схвалення оспорюваного правочину, а саме здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

В абзаці 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 15.09.2015

Суддя Бондарчук В.В.