Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/19561/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/19561/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів»

до Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 21 350,45 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Цесельський Д.С. - представник за довіреністю від 27.08.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 16.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» про стягнення Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю боргу за повернений товар у розмірі 21 350,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2014 року між сторонами було укладено договір поставки, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідачу товар за ціною та в асортименті, погодженими сторонами в специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. За доводами позивача ТОВ «Арсів» протягом дії договору належним чином виконував свої зобов'язання та поставляв відповідачу товар на суму 59 302,87 грн. Відповідачем в свою чергу частково оплачено товар у сумі 36 472,84 грн та повернуто товар на суму 7 244,35 грн, а тому борг відповідача перед позивачем становить 15 558,68 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 4 964,35 грн, інфляційні у розмірі 496,82 грн та 3 % річних у розмірі 303,60 грн, які просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/19561/15 та призначено розгляд справи на 16.09.2015.

У судове засідання 16.09.2015 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405328566346, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 06.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсів» (надалі - позивач, постачальник) та Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, продавець) було укладено договір поставки № 14/14 (надалі - договір).

За умовами вказаного договору постачальний зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здійснює доставку товару транспортом (як власним, так і транспортом третіх осіб) на умовах DDP "торгівельна точка покупця" (згідно з Інкотермс 2010), в термін, час і місце, зазначені покупцем в замовленні.

Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню (п. 2.5. договору).

Згідно з п. 2.14. договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товарносупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаротранспортної та/або видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарних днів з дати поставки товару.

За доводами позивача ТОВ «Арсів» протягом дії договору належним чином виконував свої зобов'язання та поставляв відповідачу товар на суму 59 302,87 грн. Відповідачем в свою чергу частково оплачено товар у сумі 36 472,84 грн та повернуто товар на суму 7 244,35 грн, а тому борг відповідача перед позивачем становить 15 558,68 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарних днів з дати поставки товару.

Таким чином, строк виконання зобов'язань покупцем за договором поставки за товарно-транспортними накладними №№ 10379,10380, 10381 від 12.11.2014 року станом на момент вирішення спору настав.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, довідкою позивача про наявність заборгованості станом на 15.09.2015, актом звірки взаємних розрахунків підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, а також беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки у розмірі 15 585,68 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 964,35 грн, інфляційні у розмірі 496,82 грн та 3 % річних у розмірі 303,60 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.4. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перерахунок розміру пені нарахованої на заборгованість з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені. Пеня за прострочення виконання зобов'язань за перерахунком суду складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 15585.68 04.12.2014 - 05.02.2015 64 14.0000 % 0.077 %* 765.19 15585.68 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 432.98 15585.68 04.03.2015 - 03.06.2015 92 30.0000 % 0.164 %* 2357.07 Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати за поставлений товар підлягає стягненню в сумі 3 555,24 грн., в частині стягнення 1 409,11 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 303,60 грн за обґрунтованими розрахунками позивача, з якими погоджується суд.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем: інфляційні - 496,82 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 15 585,68 грн., пені у розмірі 3 555,24 грн., 3 % річних в сумі 303,60 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 496,82 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, буд. 7/9, ідентифікаційний код 14364757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» (08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вул.. Крупської, буд. 11-А; ідентифікаційний код 38273697) заборгованість у розмірі 15 585 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 68 коп., пеню у розмірі 3 555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 24 коп.; інфляційні у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 82 коп.; 3 % річних у розмірі 303 (триста три) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн 42 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 409,11 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.