Рішення

від 11.09.2015 по справі 910/19728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2015Справа №910/19728/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТМА»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Белстанкоімпорт»

про стягнення 65 682 грн. 13 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Шуман В.П. - представник за довіреністю № 10 від 15.01.2015;

Ізюмська М.В. - представник за довіреністю № 14 від 19.01.2015

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТМА» (далі - позивач, ТОВ Фірма «ТМА») з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белстанкоімпорт» (далі - відповідач, ТОВ «Белстанкоімпорт») про стягнення загалом 65 682 грн. 13 коп., з яких: 42816 грн. 60 коп. - сума основного боргу згідно договору поставки № 69 від 13.10.2014; 2773 грн. 56 коп. пені; 892 грн. 70 коп. 3% річних; 19236 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Позовна вимога в частині стягнення 42816 грн. 60 коп. мотивована тим, що відповідачем всупереч умов укладеного з позивачем договору поставки № 69 від 13.10.2014 не було виконано зобов'язання в частині постачання оплаченого позивачем товару, зокрема на заявлену до стягнення суму. У зв'язку з наведеним, позивачем заявлено вимогу про стягнення 42816 грн. 60 коп. вартості товару, який оплачено, але не поставлено. Крім того, за прострочення повернення оплати непоставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 892 грн. 70 коп. 3% річних та 19 236 грн. 81 коп. інфляційних втрат з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 2773 грн. 56 коп. пені - з посиланням на умови договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19728/15, розгляд справи призначено на 11.09.2015.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20976512, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку із вибуттям адресата (поштове відправлення повернулось до суду 13.08.2015).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2015 судом у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2014 між відповідачем - ТОВ «Белстанкоімпорт», як постачальником, та позивачем - ТОВ та відповідачем - ТОВ Фірма «ТМА», як постачальником, укладено договір поставки № 6 (далі - договір № 69 від 13.10.2014), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобовґязався прийняти та оплатити профілезгинальний станок Ерколіна (Італія) серії СЕ50 з комплексом роликів для гнуття труби діаметром 32мм (далі - продукції).

Відповідно до пункту 1.2 договору № 69 від 13.10.2014, номенклатура, кількість, основні технічні характеристики, ціна та вартість продукції визначаються специфікацією продукції.

Згідно пункту 2.2 договору № 69 від 13.10.2014, вартість продукції складає 211 435 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20%, що складає 42 287 грн. 00 коп. Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором, складає 253 722 грн. 00 коп. з ПДВ (20%) - сума договору, що сторонами визначено в еквіваленті 14 700 євро на момент укладення договору.

Пунктом 2.2.1 договору № 69 від 13.10.2014 визначено, що покупець сплачує перший аванс у розмірі 30% від вартості продукції, що складає 76 116 грн. 60 коп. з ПДВ (20%) протягом 5 банківських днів з момент укладення договору.

Пунктом 2.2.2 договору № 69 від 13.10.2014 встановлено, що покупець сплачує другий аванс у розмірі 60% від вартості продукції, що складає 152 233 грн. 20 коп. з ПДВ (20%) протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Пунктом 2.2.3 договору № 69 від 13.10.2014 визначено, що покупець сплачує остаточний розрахунок у розмірі 10% від вартості продукції, що складає 25 372 грн. 20 коп. з ПДВ (20%) протягом 5 банківських днів після доставки на склад покупця.

Згідно з пунктом 2.5 договору № 69 від 13.10.2014, належне виконання оплати вважається в момент зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 69 від 13.10.2014, поставка продукції за цим договором здійснюється у строк, який не перевищує 14 робочих днів з дня оплати згідно п.2.2.1 даного договору, та не раніше сплати 90% від вартості продукції, відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.2 цього договору. Товар постачається на умовах CPT- склад покупця за адресою: Київська обл., м.Яготин, вул. Київська, 1.

Розділом 6 договору № 69 від 13.10.2014 сторони обумовили відповідальність сторін, а саме: пунктом 6.1 визначено, що при невиконанні постачальником своїх зобовґязань, передбачених в п. 4.1 з його вини, покупець може зажадати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Пунктом 6.2 договору № 69 від 13.10.2014, при невиконанні покупцем своїх зобовґязань , передбачених п. 3.1, постачальник може зажадати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно з пунктом 6.3 договору № 69 від 13.10.2014, обовґязки по сплаті передбачених цим договором неустойок, збитків та пені, виникли у сторони у даному договору тільки у випадку пред'явлення другій стороні письмової вимоги про їх сплату з посиланням на відповідний пункт договору.

Відповідно до пункту 9.2 договору № 69 від 13.10.2014, договір діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Також, сторонами договору № 69 від 13.10.2014 було узгоджено специфікацію продукції загалом на суму 253 722 грн. 00 коп.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку позивача № 26009151969 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивачем на виконання умов договору № 69 від 13.10.2014 було перераховано на користь відповідача 76 116 грн. 60 коп.

10.11.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 871 від 10.11.2014 (направлення якого підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 0337 від 21.11.2014 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), в якій посилаючись на те, що ним було перераховано на користь відповідача 76 116 грн. 60 коп. на виконання умов договору № 69 від 13.10.2014, просив останнього виконати зобов'язання з поставки продукції.

Позивач у позові вказував на те, відповідач відповіді на лист № 871 від 10.11.2014 - не надав, поставку обумовленого договором № 69 від 13.10.2014 продукції - не здійснив.

21.11.2014 позивач звернувся до відповідача з листом № 900, в якому зазначаючи про те, що ним на виконання умов договору № 69 від 13.10.2014 було перераховано на користь відповідача 76116 грн. 60 коп., а відповідачем всупереч умов наведеного договору не було здійснено поставку продукції (профілезгинальний станок Ерколіна (Італія) серії СЕ50 з комплексом роликів для гнуття труби діаметром 32мм), заявив вимогу про повернення відповідачем 76116 грн. 60 коп. суми здійсненої передоплати.

В підтвердження направлення відповідачу листа № 900 від 21.11.2014 позивачем надано фіскальний чек Укрпошти № 1049 від 25.11.2014 та опис вкладеного до цінного листа з відбитком поштового штемпеля.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку позивача № 26009151969 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідачем було частково повернуто позивачу грошові кошти в сумі 33 300 грн.00 коп.

21.04.2015 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 227, в якій з посиланням на те, що відповідачем не було здійснено у обумовлений договором термін поставку проавансованої продукції, і позивачем втрачено інтерес до придбання продукції, просив сплатити на його користь залишок авансу, на який не було поставлено продукцію: 42 816 грн. 60 коп., а також нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

В підтвердження направлення відповідачу претензії № 227 від 21.04.2015 позивачем надано фіскальний чек Укрпошти № 2521 від 23.04.2015 та опис вкладеного до цінного листа з відбитком поштового штемпеля.

Проте, претензія позивача № 227 від 21.04.2015 залишена відповідачем без відповіді і виконання, залишок авансу, на який не було поставлено продукцію: 42 816 грн. 60 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Фірма «ТМА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору № 69 від 13.10.2014 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ч. 3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 «Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі» термін CPT (Carriage Paid to) «Перевезення оплачено до» - означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовґязань» №14 від 17.12.2013 року).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.2.1 договору № 69 від 13.10.2014 позивачем 17.10.2014 було перераховано на користь відповідача 76 116 грн. 60 коп. в якості першого авансового платежу, що підтверджується наявною в справі банківською випискою.

Крім того, пунктом 2.2.2 наведеного договору сторони узгодили, що другий авансовий платіж (152 233 грн. 20 коп.) підлягає сплаті позивачем на користь відповідача протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

В свою чергу, суду станом на момент вирішення спору не було надано належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України надіслання відповідачем на користь позивача повідомлення про готовність продукції до відвантаження, обумовленого п. 2.2.2 договору № 69 від 13.10.2014 як підстава для перерахування позивачем другої частини авансу, як не надано доказів і отримання позивачем від відповідача такого повідомлення, що згідно з ч. 3 статті 612 Цивільного кодексу України є простроченням боржника перед кредитором щодо виконання обов'язку з направлення повідомлення про готовність товару до відвантаження

Крім того, суд враховує, що згідно п. 4.1 договору № 69 від 13.10.2014, обов'язок позивача з поставки позивачу продукції мав бути здійснений у строк, який не перевищує 14 робочих днів з дня оплати першої частини авансу в розмірі 76 116 грн. 60 коп., тобто у строк до 05.11.2014 включно, після чого відповідач мав виставити повідомлення про готовність продукції до відвантаження, а позивач здійснити оплату другого авансового платежу.

Проте, як встановлено судом вище, відповідачем не було виконано свого обов'язку з виставлення позивачу повідомлення про готовність продукції до відвантаження, у зв'язку з чим позивачем не було сплачено другий авансовий платіж.

До того ж, судом встановлено, що станом на момент вирішення спору докази поставки продукції відповідачем на користь відповідача відсутні, а позивачем втрачено інтерес до виконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції за договором № 69 від 13.10.2014 та заявлено вимогу про повернення відповідачем авансового платежу в сумі 42 816 грн. 60 коп. (з урахуванням часткового повернутих відповідачем коштів в сумі 33 300 грн. 00 коп.), про що ним заявлено у претензії № 227 від 21.04.2015.

Таким чином, оскільки позивачем було предґявлено відповідачу вимогу (претензію № 227 від 21.04.2015) про повернення коштів загалом в сумі 42 816 грн. 60 коп., сплачених позивачем на виконання договору № 69 від 13.10.2014, а тому у відповідача в силу приписів ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України виник обовґязок протягом семи днів з дня направлення вказаної письмової вимоги (тобто у строк 28.04.2015 включно) повернути позивачу грошові кошти (частину перерахованого авансу) в сумі 42 816 грн. 60 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 69 від 13.10.2014 становить 42 816 грн. 60 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу грошових коштів (частину перерахованого авансу) в розмірі 42 816 грн. 60 коп., обов'язок відповідача по поверненню яких обумовлений зокрема приписами ч. 2 статті 670 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 69 від 13.10.2014, не здійснив повернення грошових коштів (частину перерахованого авансу) в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовна вимога щодо стягнення 42816 грн. 60 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення повернення оплати непоставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 892 грн. 70 коп. 3% річних та 19236 грн. 81 коп. інфляційних втрат з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 2773 грн. 56 коп. пені - з посиланням на умови договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки нарахування наведених показників здійснено позивачем на суму коштів в розмірі 42 816 грн. 60 коп., яка була сплачена позивачем в якості першої частини авансу (попередньої оплати) за поставку продукції, а повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, у відповідача відсутній обовґязок по сплаті 3% річних та інфляційних втрат за відсутності прострочення саме грошового зобовґязання перед позивачем, а тому підстави для застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а саме статті 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

Наведене також узгоджується і з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 16.09.2014 № 3-90гс14, від 15.10.2013 № 3-30гс13.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2 773 грн. 56 коп. пені, суд зазначає наступне.

Вимога позивача в цій частині мотивована у позові тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів (частини сплаченого авансу) в сумі 42 816 грн. 60 коп., що на думку позивача, є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за прострочення саме грошового зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення зобовґязання, саме укладеним між сторонами договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Суд, дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 69 від 13.10.2014, встановив, що у ньому відсутня умова щодо застосування відповідальності саме за порушення зобов'язання з повернення сплаченого авансу, оскільки п. 6.1 наведеного договору передбачено відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку продукції, а п. 6.2 - відповідальність покупця за прострочення виконання своїх грошових зобов'язань з оплати авансових платежів.

Отже, оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення зобов'язання з повернення позивачу 42816 грн. 60 коп. здійсненої попередньої оплати (частини авансового платежу), і умовами укладеного між сторонами договору № 69 від 13.10.2014 не передбачено такого виду відповідальності як застосування пені саме за порушення зобов'язання з повернення авансового платежу у випадку не поставки продукції, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 2773 грн. 56 коп. задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42816 грн. 60 коп. (сума неповернутого авансу). В решті позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Белстанкоімпорт» (місцезнаходження: 03164 м.Київ, вул. Підлісна, буд. 1, офіс 8; код ЄДРПОУ 37769275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТМА» (місцезнаходження: 01133 м.Київ, вул.. Щорса, буд. 31; код ЄДРПОУ 25640097) 42816 (сорок дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 60 коп. та 1190 (одну тисячу сто дев'яносто) грн. 98 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.09.2015

Суддя І.М.Отрош