Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/3088/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/3088/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Яковлева А.О. за довіреністю від 22.04.2015;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015

у справі №910/3088/15-г (суддя І.М. Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

про стягнення 181353,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення 181353,18грн задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" 71280грн основного боргу, 65675грн 53 коп. доплати (курсової різниці), 3627грн. 06 коп. судового збору, а також 5750грн витрат на правову допомогу.

Провадження в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" 44397 грн 66 коп основного боргу припинено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.15 (головуючий суддя Смірнова Л.Г. (суддя-доповідач), судді Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.) вказану вище апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

21.08.2015 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі №910/3088/15-г передано для розгляду головуючому судді Смірновій Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.09.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, у зв'язку з перебуванням суддів ПашкіноїС.А. та КропивноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Агрикової О.В. та ЧорноїЛ.В.

У судове засідання 16.09.2015 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (покупець) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, яким є обладнання та/або супутня продукція (надалі - товар, або обладнання) в кількості і асортименті та за ціною відповідно до специфікації цього договору, яка є його невід'ємною частиною (далі - Специфікація або додаток №1).

Відповідно до п.2.2 Договору загальна вартість товару, що продається за цим правочином становить 184628,2грн, в т.ч. ПДВ (20%).

Порядок та строк проведення розрахунків сторони визначили у розд. ІІІ Договору.

Так, п.3.1.1 Договору передбачено, що передплата за товар в розмірі 25% від суми договору, зазначеної в п.п.2.2, що становить 46157,08грн включаючи ПДВ (20%), повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розд. 12 "місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору не пізніше 3 банківських днів з дати підписання договору.

Остаточний розрахунок за товар покупець зобов'язаний здійснити протягом встановленого договором строку з дати підписання договору згідно наступного графіку:

- 46157,08грн, в т.ч. ПДВ (20%), не пізніше 30 календарних днів з дати підписання договору;

- 46157,08грн, в т.ч. ПДВ (20%), не пізніше 60 календарних днів з дати підписання договору;

- 46157,08грн, в т.ч. ПДВ (20%), не пізніше 90 календарних днів з дати підписання договору (п.3.1.2 Договору).

Товар має бути наданий у розпорядження покупця у пункті передачі за цим договором не пізніше ніж на третій робочий день з дати надходження на рахунок постачальника передплати, зазначеної у п.3.1.1 договору.

Згідно з п.4.4 Договору датою фактичної передачі товару покупця є дата зазначена у видатковій накладній про приймання-передачу товару або акту приймання-передачі товару, підписаних сторонами або належним чино уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У додатку №1 (специфікація) сторони визначили найменування товару, кількість, одиницю виміру та вартість.

Статтею 663 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на виконання умов договору здійснило передплату за товар, у розмірі 46157,08грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою постачальника від 18.10.2013.

Як слідує з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 184628,32грн, що підтверджується видатковою накладною №ОД131025-01 від 25.10.2013.

Товар, відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності №784 від 18.10.2013 був отриманий начальником відділу експлуатації мережі доступу Мойсеєнко І.А.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.3.1.2 Договору другий платіж по договору у розмірі 46157,08грн відповідач мав здійснити не пізніше 30 календарних днів з дати підписання договору.

23.12.2013 на виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" здійснив другий платіж в розмірі 46 157,08 грн., що підтверджується банківською випискою позивача.

Третій та четвертий платіж, за умовами укладеного між покупцем та постачальником правочину, відповідач мав здійснити протягом 60 та 90 днів з дати підписання договору.

13.05.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" було здійснено оплату спірного товару в сумі 50000грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.

В ході судового розгляду справи першою інстанцією, відповідач провів оплату вартості отриманого товару за Договором в сумі 42314,16грн, що підтверджується платіжним дорученням №6300 від 06.04.2015.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач залишок заборгованості по оплаті вартості отриманого товару (42314,16 грн.) по спірному правочину оплатив саме під час розгляду справи, провадження у справі в цій частині частина підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" доплати (курсової різниці), відповідач заперечив, у зв'язку з тим, що позивачем невірно проведено корегування / нарахування суми прострочки. Однак, суд з твердження вказаного учасника не погодужється та виходить з наступного.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що ціна товару підлягає зміні, якщо в період оплати товару після дати цього договору курс долара США,встановлений обслуговуючий банком постачальника по відношенню до гривні, збільшився або зменшився більш ніж на один відсоток з курсом долара США, встановленим обслуговуючим банком постачальника по відношенню до гривні на дат цього договору. В цьому випадку оплата здійснюється покупцем у розмірі, що розраховується на момент фактичної оплати за товар за наступною формулою:

С2 = С1 (К2/ К1), де

С2 - сума платежу в гривнях, визначена на дату платежу, у тому числі ПДВ;

С1 - розрахункова сума чергового платежу (заборгованості) в гривнях, встановлена умовами цього договору;

К1 - вартість у гривнях одного долара США за курсом обслуговуючого банку постачальника на дату підписання цього договору (05.09.2013, де 1 долар США = 8,16 грн.);

К2 - вартість у гривнях одного долара США на дату виконання платежу за курсом обслуговуючого банку постачальника;

"/" - знак ділення, "х" - знак множення.

Доплата здійснюється покупцем самостійно на підставі умов договору з зазначенням у призначенні платежу суми, яка сплачуться із розрахунку ціни товару на дату підписання договору та суми, яка оплачується у зв'язку із застосуванням умов п.3.2 договору, або на підставі окремо наданого покупцеві відповідного розрахунку постачальником. Якщо покупець не здійснюватиме оплату по цьому договору, з урахуванням формули, зазначеної у п.3.2 договору, постачальник має право вимагати такої доплати у судовому порядку в якості заборгованості покупця за товар (п.3.4 Договору).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивачем до матеріалів справи представлено довідку вих. №020-2/152 від 21.04.2015 АТ "ОТП "Банку", банківської установи, яка обслуговує постачальника, в якій визначено на кожну дату проведеного розрахунку комерційний курс продажу готівкових іноземних валют (долар США) за гривні.

Таким чином, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни обслуговуючим банком постачальника курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відтак, здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти по відношенню до іноземної валюти на день оплати та оплату товару Покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу є обумовленим сторонами способом погодження умов про ціну та виконання зобов'язання щодо оплати товару за зміненими цінами.

Курсова різниця нарахована по спірному Договору заявлена позивачем до стягнення у розмірі 65 675,52 грн. розраховано виходячи з наступних оплат:

- 46157,08грн (дата проведення оплати 23.12.2013, курс - 8,29грн. за 1 долар США) - 735,35 грн.;

- 50000 грн. (дата проведення оплати 13.05.2014, курс - 11,95 грн. за 1 долар США) - 17595,23грн.

- 42314,16 грн. (дата проведення оплати 06.04.2015, курс - 26,00 грн. за 1 долар США) - 47344,95 грн.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язання за Договором у строк визначений у Договорі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" доплати (курсової різниці) підлягають задоволенню в сумі 65675,52 грн.

Між тим, судом встановлено, що в серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" додатково товар на загальну суму 91392, 96грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ОД130820-26 від 20.08.2013, №ОД130827-26 від 27.06.2013 та №ОД131015-57 від 15.10.2013.

Товар, відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей №560 від 15.08.2013, №583 від 21.08.2013 та №765 від 14.10.2013 був отриманий начальником відділу експлуатації мережі доступу Мойсеєнко І.А.

Так, у видаткових накладних №ОД130820-26 від 20.08.2013, №ОД130827-26 від 27.06.2013 та №ОД131015-57 від 15.10.2013 у графі підстава отримання товару зазначено "договір №OL-P120903-03/VSE від 03.09.2012".

Проте, як зазначило товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" договір №OL-P120903-03/VSE від 03.09.2012 між відповідачем та вказаним товариством не укладався. Протилежного сторонами не доведено, а судом не встановлено.

Тобто, обладнання, отримане по вказаним вище видатковим накладним було отримано відповідачем не на підставі спірного правочину, оскільки мала місце без договірна поставка.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст.692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як слідує з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" здійснено часткову переплату за товар в сумі 17820 грн.

В подальшому, товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" виставило відповідачу наступні рахунки: №ОС130815-08 від 15.08.2013 та №ОС131014-02 від 14.10.2013, з яких відповідачем було оплачено частково:

209,46 грн. - 03.12.2014;

2083,50 грн. - 06.04.2015.

Отже, загальна вартість не оплаченого відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними становить 71280 грн.

Судом також враховано, що борг в сумі 71280 грн. товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" визнається в повному обсязі.

Як вже зазначалось судом першої інстанції, 24.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" укладено договір відступлення права вимоги №OL-150331-05 (цесії) від 31.03.2015, предметом якого є відступлення первісним кредитором новому кредитору, товариству з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" право вимоги, належне первісному кредиторові, в обсязі та на умовах згідно договору поставки №ОС130905-04 від 05.09.2013 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", а також згідно відносин купівлі-продажу товару по видаткових накладних №ОД130820-26 від 20.08.2013, №ОД130827-26 від 27.08.2013, №ОД131015-57 від 15.10.2013 та інших вимог первісного кредитор до боржника по справі №910/3088/15-г, що знаходять у провадженні господарського суду м. Києва.

Відповідно до п.1 договору вказаного вище правочину, первісний кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК") відступає новому кредитору (товариству з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА"), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, в обсязі та на умовах згідно договору поставки №ОС130905-04 від 05.09.2013 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", а також згідно відносин купівлі-продажу товару по видаткових накладних №ОД130820-26 від 20.08.2013, №ОД130827-26 від 27.08.2013, №ОД131015-57 від 15.10.2013 та інших вимог первісного кредитор до боржника по справі №910/3088/15-г, що знаходять у провадженні господарського суду міста Києва.

07.04.2015 між первісним та новим кредиторами укладено додаткову угоду до вказаного вище правочину, відповідно до п.2 якої новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:

- оплати заборгованості за товар в розмірі 71280 грн.,

- оплати заборгованості за отриманий товар в частині доплати за товар на умовах п.3.2, 3.3, 3.4 Договору;

- інших вимог первісного кредитора до боржника по справі №910/3088/15-г, що знаходиться у провадженні господарського суду міста Києва.

За відступлення права вимоги новий кредитор виплатив первісному кредитору номінальну вартість боргового зобов'язання в сумі 136955,53грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

22.04.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" звернулось з повідомленням про боржника, товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", про заміну кредитора у зобов'язанні.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

За приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, на підставі вказаного вище правочину, товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА" отримало право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" належного виконання всіх зобов'язань як за Договором так і за іншими вимогами первісного кредитора по справі №910/3088/15-г.

Статтею 25 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 передбачено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 ЦК України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК).

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, враховуючи, укладений договір про відступлення права вимоги №OL-150331-05 (цесії) від 31.03.2015, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" основного боргу підлягають задоволенню в сумі 71280грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК УА".

За змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як слідує з матеріалів справи, 29.12.2014 між адвокатом Яковлева А.О. та товариством з обмеженою відповідальністю "ОМНІЛІНК" укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов'язання скласти та подати позовну заяву та здійснювати юридичне представництво інтересів замовника в судових органах України (в тому числі органах господарського суду) на всіх стадіях вирішення господарського спору із стягнення заборгованості за товар з товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

Судом встановлено, що замовник, на виконання п.3.1 договору про надання правової допомоги від 29.12.2014 оплатив вартість наданих послу адвокату в сумі 11 500 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3137 від 20.01.2015.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих втрат, крім судового збору, не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, судом першої інстанції, при вирішення питання про розподіл судових витрат, враховано принцип співрозмірності: витрати на правову допомогу - 11500 грн, в той час, як заявлена ціна позову - 181353,18грн, на підставі чого за висновками суду, з відповідача підлягає стягненню 5750грн витрат на правову допомогу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі №910/3088/15-г.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі №910/3088/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі №910/3088/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3088/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

О.В. Агрикова