Постанова

від 15.09.2015 по справі 924/1433/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 924/1433/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с.Гуменці, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 16.06.15 р. у справі № 924/1433/14 (головуючий суддя Танасюк О.Є. , суддя Виноградова В.В.,

суддя Гладій С.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с.Гуменці, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Респект-Агро", м.Каховка Херсонської області

про стягнення 26 623, 22 грн., з яких: 1395, 86 грн. - інфляційних втрат; 25227, 36 грн. - 3% річних.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.06.2015р. у справі №924/1433/14 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Респект-Агро" про стягнення 26053,53грн., з яких: 965,75грн. - інфляційних втрат; 25087,78грн. - 3% річних задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 965,75грн. інфляційних втрат, 25087,78грн. 3% річних, 1827,00грн. витрат по оплаті судового збору.

Видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду. Крім того, просить зобов'язати позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору №04/04/2009 від 04.04.2009р. (зазначеного у договорі №1 про відступлення права вимоги від 01.08.2009р.) та оригінали видаткових накладних на підставі яких нараховувалися 3% річних та інфляційні втрати: №6 від 13.04.2009р. на суму 97790,00грн., №8 від 17.04.2009р. на суму 97867,00грн., №10 від 21.04.2009р. на суму 110110,00грн.. Також, просить вирішити питання щодо направлення справи №924/1433/14 до відповідного органу прокуратури для перевірки в порядку кримінального законодавства діянь ФОП ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що містять ознаки кримінального правопорушення (шахрайства, підроблення документів, тощо). Крім того, просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на позивача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- покликається на те, що існують протиріччя між рішенням від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 та встановленими у даній справі обставинами. Так, зокрема, на думку апелянта, протиріччя виникло через:

- договір про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р., який по різних судових справах (№18/1608, №5/5025/415/12, №924/1433/15) був наданий представниками позивача з однаковими реквізитами проте різними за змістом, а також відмінними від договору, що надавався первинним кредитором ПП "Респект-Агро" у справі №18/1608. При тому, що ПП "Респект-Агро" було ліквідоване згідно ухвали господарського суду Херсонської області №5/91-Б-10 від 21.12.2010р., а позивачем надавались змінені договори з печаткою ПП "Респект-Агро" у 2012 році та 2014 році по справах №5/5025/415/12 та №924/1433/15 відповідно;

- видаткові накладні, на підставі яких винесено рішення по справі №5/5025/415/12, оскільки з наданих копій видаткових накладних у даній справі встановлена розбіжність між сумами видаткових накладних поданих у справі №5/5025/415/12. Так, відповідно до судово-бухгалтерської експертизи №3200 по справі №5/5025/415/12 проведеної на виконання ухвали господарського суду Хмельницької області, були надані видаткові накладні №6 від 13.04.2009р. на суму 97790,00грн., №8 від 17.04.2009р. на суму 97867,00грн., №10 від 21.04.2009р. на суму ПО 110,00грн., №13 від 24.04.2009р. на суму 94556,00грн. Однак, по справі №924/1433/15 подані копії наступних видаткових накладних №6 від 13.04.2009р. на суму 97482,00грн., №8 від 17.04.2009р. на суму 97713,00грн., №10 від 21.04.2009р. на суму 109532,50грн., №13 від 24.04.2009р. на суму 93747,50грн..Дані розбіжності, вимагали надання для огляду оригіналів усіх вище перелічених первинних документів, про що неодноразово в судових засіданнях зобов'язував суд позивача. Однак, вказані вимоги суду були залишені без задоволення;

- вважає, що після винесення остаточного рішення по справі №5/5025/415/12 про виправлення описки, а також у зв'язку з різними видатковими накладними представленими по справі №5/5025/415/12 та справі №924/1433/15, необхідним було отримання детального розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з відповідними поясненнями позивача щодо різних за змістом, але однакових за реквізитами видаткових накладних та договорів. Однак, в порушення вимог суду позивачем не надано усіх вище перелічених оригіналів первинних документів для підтвердження своїх доводів та спростування заперечень відповідача, а також не надано детального розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з відповідними роз'ясненнями, так як наявні різні розрахунки по однаковими за реквізитами видатковими накладними, але різними за сумами. Окрім того скаржник вказує, що позивачем 16.06.2015р. надано суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого нарахування здійснюється не окремо щодо кожної видаткової накладної, а на загальну суму боргу, що в свою чергу збільшує суму 3% річних та інфляційних втрат.

- покликаючись на те, що позивачем не надано оригіналів первинних документів та пояснень про наявність різних за змістом договорів та видаткових накладних, а також пояснень на підставі яких видаткових документів робились розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, як по справі №5/5025/415/12 так і по справі №924/1433/15, керуючись п. 5 ст. 81 ГПК України, пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", скаржник вважає, що суд зобов'язаний був залишити позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 26623,22грн. без розгляду;

- зазначає, що позивачем не було надано ані договору поставки №04/04/2009 від 04.04.2009р., ані пояснень щодо вказаного договору у договорі №1 про відступлення права вимоги від 01.08.2009р. Більше того, по справі №5/5025/415/12 (на рішення якої посилається позивач, як на преюдиціальне) теж відсутній договір поставки №04/04/2009 від 04.04.2009р. Звертає увагу суду на те, що відповідно до повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги (вих.№103 від 23.02.2012р.), ФОП ОСОБА_1 зазначає, що став новим кредитором ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" та набув права вимоги згідно наступних документів: договір поставки №04/04/2009 від 09.04.2009р.. Тобто, будь-яких інших документів, на підставі яких формувався б борг позивача перед ПП "Респект-Агро", ФОП ОСОБА_1 не передавав;

- скаржник стверджує, що за всі попередні справи (де предметом була одна і таж сама основного боргу) як оригіналів видаткових накладних так і договору поставки №04/04/2009 від 04.04.2009р. - ніхто не бачив, більше того навіть копії договору не було надано до суду, та вважає дивним винесення судового рішення по справі №5/5025/415/12, беручи до уваги те, що у справі №18/1608, у зв'язку із ненаданням оригіналів документів, позов було залишено без розгляду, це при тому, що позивачем виступав сам первинний кредитор - ПП "Респект-Агро". Скаржник вважає, що в даному випадку виникла ситуація при якій первинному кредитору і позивачу по справі №18/1608 - ПП "Респект-Агро", через відсутність оригіналів первинних документів - позов залишають без розгляду, а новому кредиторові ФОП ОСОБА_1 (за договором №1 про відступлення права вимоги від 01.08.2009р.) суд задовольняє позовні вимоги по справі №5/5025/415/12 на підставі копій видаткових накладних, які на думку апелянта є сумнівними. Таким чином, скаржник вважає сумнівними надані позивачем видаткові накладні, оскільки: отримувачем товару є зовсім інша юридична особа - ВАТ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", а не ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"; на самих видаткових накладних відсутні посади, прізвища та підписи отримувача товару; відсутні печатка підприємства-отримувача та довіреність на основі якої отримується товар; не зазначено реквізитів договору на підставі якого проводилась операція поставки;

- звертає увагу на те, що з наданих самим же позивачем копій видаткових накладних вбачається напис в правому верхньому кутку видаткових накладних: "вернуть!". Вказаний напис підтверджує те, що і самим первинним кредитором (ПП "Респект-Агро") зазначені накладні не брались до уваги та не проводились по бухгалтерському обліку (копії видаткових накладних додаються). Більше того, вказані видаткові накладні не проводились і в податковому обліку, що підтверджується запитом та відповіддю Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, оригінали яких були надані суду першої інстанції та знаходяться в матеріалах справи №924/1433/14. Крім того, вважає, що за відсутності Договору поставки №04/04/2009 від 09.04.2009р. та видаткових накладних виписаних на підставі цього договору, сам по собі договір відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. не може створювати зобов'язань відповідачу перед позивачем оскільки являється похідним, а за копіями документів наданих позивачем, зобов'язань перед первинним кредитором - ПП "Респект-Агро" - не виникало;

- скаржник також вказує на порушення законності у діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки кримінального правопорушення. Зокрема, під час розгляду справи №924/1433/14 представниками позивача надавався для огляду оригінал договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р., який був предметом розгляду у справі №18/1608 за позовом ПП "Респект-Агро" до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ПП ОСОБА_1, та справі №5/5025/415/12 за позовом ПП ОСОБА_1 до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод". Однак, по усіх вищезазначених справах, в тому числі і №924/1433/14, представниками Позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надаються як оригінали договорів для огляду, так і копії цих договорів (наявних у справах №924/1433/14, №5/5025/415/12) з однаковими реквізитами та різними за змістом, а також відмінними від договору, що надавався первинним кредитором ПП "Респект-Агро";

- зазначає, що первинний кредитор ПП "Респект-Агро", було ліквідоване згідно ухвали господарського суду Херсонської області №5/91-Б-10 від 21.12.2010р., тобто відповідно з цього періоду печатка підприємства не могла використовуватись, а підлягала знищенню. Враховуючи вищевикладене, після ліквідації первинного кредитора ПП "Респект-Агро" 21.12.2010р. та подання в 2012р. та 2014р. до господарського суду Хмельницької області у справах №924/1433/14 та №5/5025/415/12 договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р., які різні за змістом але з однаковими реквізитами, де представниками ПП ОСОБА_1 були одній й ті ж представники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дає підстави для перевірки органами прокуратури в порядку кримінального законодавства, на предмет шахрайства, підроблення документів, тощо. Про даний факт було повідомлено суд першої інстанції у клопотанні №102 від 28.05.2015р. та керуючись ст.ст.79, 90 ГПК України, ініційовано зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи №924/1433/14 до відповідного органу прокуратури для перевірки в порядку кримінального законодавства діянь ФОП ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що містять ознаки кримінального правопорушення (шахрайство, підроблення документів, тощо). Однак, суд першої інстанції дане клопотання залишив без задоволення аргументуючи це тим, що предметом розгляду даного спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка вже стягнута за рішенням суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12, з чим відповідач не погоджується, оскільки предмет позову не спростовує факт порушення норм кримінального законодавства виявленого у даній справі та не звільняє винних осіб від кримінальної відповідальності. А тому, суд першої інстанції, на думку скаржника, зобов'язаний був повідомити органи прокуратури про встановлені факти відповідно до ст.90, при цьому керуючись ст.79 ГПК України направити матеріали прокурору, з попереднім зупиненням провадження у справі, як про це клопотав відповідач;

- додатково звертає увагу суду на те, що відповідача було повідомлено про укладення договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. - листом №103 від 23.02.2012р., це через 2,5 роки після укладення цього договору та 1,2 роки після ліквідації первинного кредитора ПП "Респект-Агро" (відповідно до рішення господарського суду Херсонської області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 21.12.2010р., №5/91-Б-10). Тобто, на момент повідомлення відповідача про зміну кредитора (23.02.2012р.) первинний кредитор ПП "Респект-Агро" був ліквідований (21.12.2010р.), а тому на момент звернення ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" у останнього не було та не могло були жодних зобов'язань перед ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2015р..

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Мамченко Ю.А., Демидюк О.О. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", а саме: 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н., с.Гуменці, вул.Вербецьке шосе, 1, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 02.09.2015р., однак докази повернення вказаного листа з відповідною відміткою підприємства поштового зв'язку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" зазначена адреса: 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н., с.Гуменці, вул.Вербецьке шосе, 1 (а.с.16-17, т.1).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, ухвалою суду від 31.08.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Учасники судового процесу не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники учасників судового процесу в засідання суду 15.09.2015р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників учасників судового процесу, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В04 №037354.(а.с.15, т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 464422 від 27.02.2014р.(а.с.16-17, т.1)

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2015р., на підставі рішення господарського суду Херсонської області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 21.12.2010р. №5/91-Б-10 до Єдиного державного реєстру 24.12.2010р. внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства "Респект-Агро", АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36346181. (а.с.187-189, т.1)

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 241437,50грн. основного боргу, 55047,75грн. інфляційних нарахувань, 3611,64грн. 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 241437,50грн. заборгованості, 3611,64грн. 3% річних, 50051,98грн. нарахувань індексу інфляції, 3530,85грн. витрат за проведення судової експертизи, 5902,02грн. судового збору. В частині стягнення 4995,77грн. нарахувань індексу інфляції відмовлено (а.с.10-11, т.1).

Зазначеним рішенням було встановлено наступне.

09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району (покупець) та ПП "Респект-Агро" (постачальник) був укладений договір поставки №04/04/09, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соєву (а.с.58-59, т.1).

Згідно п.п.5.1,5.2,7.1 договору поставка товару здійснюється до 10.03.2009р.. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка виписується на дату оформлення товарно-транспортної накладної. Оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару на протязі 3 банківських днів з дати поставки.

На виконання умов договору ПП "Респект-Агро" поставив відповідачу макуху соєву на загальну суму 398475,00грн., що підтверджується накладними №10 від 21.04.09р. на суму 109532,50грн., №6 від 13.04.2009р. на суму 97482,00грн., №13 від 24.04.2009р. на суму 93747,50грн., №8 від 17.04.2009р. на суму 97713,00грн. (а.с.62-63, т.1).

01.08.2009р. між Приватним підприємством "Респект-Агро" (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги. За умовами даного договору (п.1.1 договору) терміни, що використовуються в договорі: боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"; первинні документи: договір поставки №04/04/2009 від 09.04.2009р. на підставі якого виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником (а.с.61, т.1).

Пунктами 1.2,1.3 договору, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває відступлене право і стає кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання боржника на підставі первинних документів. Від первісного кредитора до нового кредитора відступлене право переходить в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором на підставі якого виникло відступлене право. Зокрема до відступленого права включається право на отримання 268786,00грн., які боржник повинен сплатити у відповідності із первинними документами за отриманий товар та отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України. Відступлене право переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення цього договору.

Листом №103 від 23.02.2012р. позивач повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги (а.с.104, т.1).

Претензія позивача №110 від 27.02.2012р. про повернення грошових коштів в сумі 268786,00грн. відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, тому позивачем направлено відповідачу претензію від 27.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 268786,00грн. (а.с.105, т.1) Дана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

В зв'язку із несплатою заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням уточнень просив стягнути з відповідача 241437,50грн. основного боргу, 55047,75грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по травень 2012р., 3611,64грн. 3% річних за період з 01.05.2009р. по 01.11.2011р..

При вирішенні вищезазначеного спору судом було взято до уваги висновок Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3200 від 26.09.2012р., яким встановлено, що поставка та отримання товару по договору поставки №04/04/09 від 09.04.2009р. підтверджується накладними, податковими накладними, а також записами в оборотно-сальдовій відомості ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" по рахунку 631 контрагенти: "Респект-Агро" ПП за квітень, травень, червень 2009р. та сума основного боргу склала 241437,50грн. (а.с.89-95, т.1).

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто 241437,50грн. заборгованості, 3611,64грн. 3% річних за період з 01.05.2009р. по 01.11.2011р., 50051,98грн. нарахувань індексу інфляції за період з травня 2009р. по травень 2012р., 3530,85грн. витрат за проведення судової експертизи, 5902,02грн. судового збору.

29.10.2012р. на виконання вказаного рішення видано наказ про його примусове виконання.

02.11.2012р. відділом Державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. (а.с.64, т.1)

Згідно довідки ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" від 18.11.2014р. №522 наказ господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. по №5/5025/415/12 виконаний в повному обсязі 24.04.2013р. (а.с.114, т.1).

Відповідно до витягу з банківської виписки, наданої відповідачем, виконання наказу проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 50000,00грн.; 15.04.2013р. - 70000,00грн.; 16.04.2013р. - 70000,00грн.; 17.04.2013р. - 70000,00грн.; 26.03.2013р. - 93704,14грн. (примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області №8/5025/337/12 від 31.07.2012р.); 19.04.2013р. - 10000,00грн.; 24.04.2013р. - 14533,99грн. (а.с115-116, т.1).

Як вбачається із розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих. №2-39/3117 Державною виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були перераховані кошти в сумі 20000,00грн. (а.с.117, т.1).

Згідно банківської виписки від 19.08.2014р. №1054818, виданої ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.04.2013р. виконання наказу проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 49500,00грн.; 15.04.2013р. - 69650,00грн.; 16.04.2013р. - 69650,00грн.; 17.04.2013р. - 69650,00грн.; 19.04.2013р. - 9950,00грн.; 23.04.2013р. - 19900,00грн.; 24.04.2013р. - 14461,32грн. (а.с.18, т.1).

При цьому, у поданому розрахунку позивача (додаток до позовної заяви) останній підтверджує поступлення грошових коштів від відповідача на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. №5/5025/415/12 в наступних розмірах: 30.10.2012р. - 50000,00грн.; 15.04.2013р. - 70000,00грн.; 16.04.2013р. - 70000,00грн.; 17.04.2013р. - 70000,00грн.; 19.04.2013р. - 10000,00грн.; 23.04.2013р. - 20000,00грн.; 24.04.2013р. - 14533,99грн..

Також в матеріалах справи міститься банківська виписка про здійснені проплати ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ПП "Респект-Агро" у 2009р, зокрема: 17.04.2009р. - 50000,00грн.; 22.04.2009р. - 70000,00грн.; 27.04.2009р. - 40000,00грн.; 05.05.2009р. - 25000,00грн.; 08.05.2009р. - 25000,00грн.; 26.05.2009р. - 10000,00грн.; 02.06.2009р. - 5000,00грн.; 19.06.2009р. - 10000,00грн. 9а.с.66-73, т.1).

За вказаних обставин, враховуючи те, що після задоволення позову по справі №5/5025/415/12 відповідачем рішення не виконувалося тривалий час, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання, який не охоплений позовними вимогами в межах справи №5/5025/415/12 та до моменту погашення заборгованості (а.с.2-4, т.1).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.09.2014р. позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №924/1433/14.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.11.2014р залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Респект-Агро" та прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, згідно якої період нарахування 3% річних визначено з 02.11.2009р. по 23.04.2013р. та кількість днів - 1270. В якості додатку до поданої заяви було надано ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.11.2014р. по справі №5/5025/415/12 якою виправлено описку, допущену у повному тексті рішення від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 щодо періоду нарахування 3% річних, а саме правильним вказано період з 01.05.2009р. по 01.11.2009р. (а.с.96-97, т.1).

На підставі заяви судді Танасюк О.Є. від 28.11.2014р., розпорядженням керівника апарату господарського суду Хмельницької області ОСОБА_4 №564/14 від 28.12.2014р., погодженого головою господарського суду Хмельницької області ОСОБА_5, справу №924/1433/14 призначено до розгляду в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), судді Виноградова В.В., Гладій С.В..

Ухвалою суду господарського Хмельницької області від 28.11.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_6 - головуюча, судді: Виноградова В.В., Гладій С.В..

У заяві від 28.11.2014р. відповідач просить застосувати строк позовної давності, оскільки видаткові накладні датуються квітнем 2009р., тому вважає, що в даному випадку строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, сплив.

Ухвалою від 15.12.2014р. провадження у справі було зупинено до розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на ухвалу господарського суду від 18.11.2014р. по справі №5/5025/415/12 про виправлення описки в рішенні господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. щодо періоду нарахування 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. апеляційну скаргу ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на ухвалу господарського суду від 18.11.2014р. по справі №5/5025/415/12 задоволено, ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виправлення описки в рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 відмовлено (а.с.162-164, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. без змін (а.с.165-166, т.1).

Ухвалою господарського Хмельницької області від 20.04.2015р. провадження у справі було поновлено.

15.06.2015р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 26609,17грн., з яких 25643,42грн. - 3% річних нарахованих за період з 30.10.2009р. по 23.04.2013р. та 965,75 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з вересня 2012р. по січень 2013р. Зменшення позовних вимог було прийнято господарським судом Хмельницької області (а.с.225-227, т.1).

16.06.2015 представник позивача подав заяву від 16.06.2015р. про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 26053,53грн., з яких 25087,78грн. - 3% річних та 965,75 грн. - інфляційні втрати. Зменшення позовних вимог було прийнято господарським судом Хмельницької області. Таким чином предметом розгляду є стягнення 26053,53грн., з яких 25087,78грн. - 3% річних та 965,75грн. - інфляційні втрати (а.с.245-246, т.1).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.06.2015р. у справі №924/1433/14 позов задоволено (а.с.3-7,т.2).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом.1 ч.1 ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р по справі №5/5025/415/12, 09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупець) та ПП "Респект-Агро" (постачальник) був укладений договір поставки №04/04/09, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соєву.

01.08.2009р. між Приватним підприємством "Респект-Агро" (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває відступлене право і стає кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання боржника на підставі первинних документів. Зокрема до відступленого права включається право на отримання 268786 грн., які боржник повинен сплатити у відповідності із первинними документами за отриманий товар та отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України (п.п.1.2,1.3 договору).

З позовної заяви слідує, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення виконання зобов'язання за договором поставки №04/04/09 від 09.04.2009р. (право вимоги на яку перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р.), який не охоплений позовними вимогами в межах справи №5/5025/415/12 та до моменту погашення заборгованості.

У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 було встановлено факт наявності у відповідача основного боргу перед позивачем за договором №04/04/09 від 09.04.2009р. та договором про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. в розмірі 241437,50грн., який стягнутий на підставі вказаного рішення суду.

Таким чином, факти укладання договору №04/04/09 від 09.04.2009р. та договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р., та факт прострочення відповідачем оплати в сумі 241437,50грн. за поставлений товар, встановлено зазначеним вище рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12, а тому у відповідності до приписів ст.35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

Як свідчить банківська виписка від 19.08.2014р. №1054818, видана ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.04.2013р. виконання наказу від 29.10.2012р., виданого на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 49500,00грн.; 15.04.2013р. - 69650,00грн.; 16.04.2013р. - 69650,00грн.; 17.04.2013р. - 69650,00грн.; 19.04.2013р. - 9950,00грн.; 23.04.2013р. - 19900,00грн.; 24.04.2013р. - 14461,32грн..

При цьому, судом взято до уваги розрахунок позивача (додаток до позовної заяви), в якому останній підтверджує поступлення грошових коштів від відповідача на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. №5/5025/415/12 в наступних розмірах: 30.10.2012р. - 50000,00грн.; 15.04.2013р. - 70000,00грн.; 16.04.2013р. - 70000,00грн.; 17.04.2013р. - 70000,00грн.; 19.04.2013р. - 10000,00грн.; 23.04.2013р. - 20000,00грн.; 24.04.2013р. - 14533,99грн..

Відповідно до пояснень відповідача, останній визнає, що остаточне погашення суми заборгованості, стягнутої за рішенням суду відбулося 24.04.2013р., однак стверджує, що сума в розмірі 20000,00грн. перерахована 26.03.2013р., а не 23.04.2013р.. При цьому, покликається на витяг з банківської виписки, в якій, зокрема, зазначено що 26.03.2013р. здійснено примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області №8/5025/337/12 від 31.07.2012р. районним відділом ДВС Кам'янець-Подільського МРУЮ в розмірі 93704,14грн..

Як вбачається з розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих.№2-39/3117 Державною виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були перераховані кошти в сумі 20000,00грн. (із стягнутих 93704,14грн.). Інші суми, а саме: 50000,00грн. - 30.10.2012р.; 70000,00грн. - 15.04.2013р.; 70000,00грн. - 16.04.2013р.; 70000,00грн. - 17.04.2013р.; 10000,00грн. - 19.04.2013р.; 14533,99грн. - 24.04.2013р. боржником сплачувалися самостійно згідно платіжних доручень, про що свідчить витяг з банківської виписки, наданий відповідачем.

Порядок виплати державним виконавцем стягнутих в примусовому порядку грошових сум в межах виконавчого провадження визначений ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", п.1 якої передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно п.3 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

При цьому, державний виконавець керується п. п.12.11 - 12.13, 12.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із банківських виписок, розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих. №2-39/3117, відділом Державної виконавчої служби 26.03.2013р. на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були стягнуті із рахунку відповідача кошти в сумі 20000,00грн., які надійшли на рахунок позивача 23.04.2013р..

У відповідності до п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., з урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Таким чином грошові кошти в розмірі 20000,00грн. надійшли на рахунок позивача 23.04.2013р., відтак обов'язок відповідача в частині сплати 20000,00грн., які перераховані державним виконавцем вважається виконаним 23.04.2013р..

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як вказано у абз.2, 3 п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснено нарахування на підставі ст.625 ЦК України по 23.04.2013р. включно, тобто до дати повного погашення стягнутої заборгованості - 24.04.2013р..

Отже, з огляду на зазначене вище, безпідставним є твердження відповідача про відсутність підстав у позивача для звернення з даним позовом, оскільки на момент подання позову у відповідача були відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, так як рішення суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 виконано в повному об'ємі 24.04.2013р..

За приписами ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як свідчить розрахунок позивача, кошти на погашення стягнутої суми заборгованості за рішенням суду від 17.10.2002р. по справі №5/5025/415/12 зараховувалися у порядку, визначеному ст.534 ЦК України, а саме:

- 50000,00грн., які сплачені 30.10.2012р. зараховані на відшкодування судового збору в розмірі 5902,02грн., витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3530,85грн. та частково на погашення інфляційних втрат в сумі 40567,13грн.;

- 70000,00грн., які сплачені 15.04.2013р. зараховані на погашення інфляційних втрат в розмірі 9484,85грн., 3% річних в розмірі 3611,64грн. та частково на погашення основного боргу в сумі 56903,51грн.;

- 70000,00грн., які сплачені 16.04.2013р., 70000,00грн., 17.04.2013р., 10000,00грн., які сплачені 19.04.2013р., 20000,00грн., які сплачені 23.04.2013р. та 14533,99грн. які сплачені 24.04.2013р. були зараховані на погашення основного боргу.

Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1 - 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Пунктом п.3 ч.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (постанови від 12.09.2011р. №3-73гс11, від 14.01.2011р. №3-116гс11 та від 23.01.2012р. по справі №3-142гс11).

Таким чином, відсутність у боржника коштів, що приводять до неможливості виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Як вбачається із рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 з відповідача було стягнуто на користь позивача 3611,64грн. 3% річних за період з 01.05.2009р. по 01.11.2011р. та 50051,98 грн. нарахувань індексу інфляції за період з травня 2009р. по травень 2012р..

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості поставленого товару та невиконання тривалий час вищевказаного рішення суду позивачем (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) заявлено до стягнення:

- 3% річних в розмірі 25087,78грн., з яких: 14545,78грн. - за період з 29.10.2009р. по 01.11.2011р. (733 дні), 1190,65грн. - за період з 02.11.2011р. по 31.12.2011р. (60 днів), 7243,12грн. - за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (366 днів), 2063,79грн. - за період з 01.01.2013р. по 14.04.2013р. (104 дні), 15,17грн. - за період 15.04.2013р. (1 день), 9,41грн. - за період 16.04.2013р. (1 день), 7,32грн. - за період з 17.04.2013р. по 18.04.2013р. (2 дні), 11,35грн. - за період з 19.04.2013р. по 21.04.2013р. (4 дні), 1,19 грн. - за період 23.04.2013р. (1 день);

- інфляційні втрати в розмірі 965,75 грн. - за період з вересня 2012р. по січень 2013р..

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних в розмірі 25087,78грн. нарахованих за рішенням суду на суму основної заборгованості, з яких: 14545,78грн. - за період з 29.10.2009р. по 01.11.2011р. (733 дні), 1190,65грн. - за період з 02.11.2011р. по 31.12.2011р. (60 днів), 7243,12грн. - за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (366 днів), 2063,79грн. - за період з 01.01.2013р. по 14.04.2013р. (104 дні), 15,17грн. - за період 15.04.2013р. (1 день), 9,41грн. - за період 16.04.2013р. (1 день), 7,32грн. - за період з 17.04.2013р. по 18.04.2013р. (2 дні), 11,35грн. - за період з 19.04.2013р. по 21.04.2013р. (4 дні), 1,19 грн. - за період 23.04.2013р. (1 день), та інфляційних втрат нарахованих в розмірі 965,75грн. за рішенням суду на суму основної заборгованості у період з вересня 2012р. по січень 2013р., колегія суддів дійшла висновку, що він складений правильно, а тому вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" 3% річних в розмірі 25087,78грн., з яких: 14545,78грн. - за період з 29.10.2009р. по 01.11.2011р. (733 дні), 1190,65грн. - за період з 02.11.2011р. по 31.12.2011р. (60 днів), 7243,12грн. - за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (366 днів), 2063,79грн. - за період з 01.01.2013р. по 14.04.2013р. (104 дні), 15,17грн. - за період 15.04.2013р. (1 день), 9,41грн. - за період 16.04.2013р. (1 день), 7,32грн. - за період з 17.04.2013р. по 18.04.2013р. (2 дні), 11,35грн. - за період з 19.04.2013р. по 21.04.2013р. (4 дні), 1,19грн. - за період 23.04.2013р. (1 день); інфляційні втрати в розмірі 965,75грн. - за період з вересня 2012р. по січень 2013р., правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, судом обґрунтовано взято до уваги, що згідно розрахунку 3% річних в межах справи №5/5025/415/12 позивачем було заявлено період нарахування 3% річних з 01.05.2009р. по 01.11.2011р., однак здійснено нарахування лише за 182 дні (фактично за період з 01.05.2009р. по 29.10.2009р.), які стягнуті за рішенням суду, а тому позивачем правомірно визначено початковий період нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду з 30.10.2009р. Отже, з огляду на викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено твердження відповідача про повторне нарахування 3% річних.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідності до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Також, чинним законодавством передбачено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, згідно з ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Пунктом 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У відповідності до абз.2 п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", з урахуванням положень ч.4 ст.51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Отже, враховуючи те, що позивачем первинно позов про стягнення заборгованості за договором №04/04/2009 від 09.04.2009р., у тому числі 3% річних та інфляційних втрат було подано 06.04.2012р. (дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява), в даному випадку відбулося переривання строків позовної давності щодо основного боргу та відповідно і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки, згідно положень ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, а тому місцевий господарський суду дійшов до обгрунтованого висновку висновку, що позивач звернувся із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах строків позовної давності.

Відносно клопотання позивача про направлення повідомлення до правоохоронних органів в порядку ст. 90 ГПК України, судом враховано наступне.

Згідно ч.4 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Отже, господарський суд має право надіслати повідомлення до правоохоронних органів про ознаки кримінального правопорушення, виявлені саме під час вирішення господарського спору. Як вбачається із клопотання представника позивача він посилається на розголошення представником відповідача матеріалів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Тому вищезазначене клопотання судом відхиляється. При цьому, звертається увага, що позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися до правоохоронних органів щодо фактів розголошення матеріалів досудового розслідування.

При розгляді клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до органів прокуратури для перевірки діянь позивача і його представників, судом береться до уваги наступне.

Так, у поданому клопотанні відповідач посилається на те, що представниками позивача по різних справах надавалися договори про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. з однаковими реквізитами та різними за змістом. При цьому, судом враховано, що договір про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. був предметом дослідження у справі №5/5025/415/12, за результатами розгляду якої з відповідача стягнуто на користь позивача 241437,50 грн. заборгованості. Крім того, судом звернено увагу відповідача, що предметом розгляду даного спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка вже стягнута за рішенням суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12, тому зазначене клопотання останнього обґрунтовано відхилено.

Також, господарським судом Рівненської області правильно відхилено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки позивачем подано документи, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського судуХмельницької області від 16.06.2015р. у справі №924/1433/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.06.2015р. у справі №924/1433/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с.Гуменці, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №924/1433/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим. :

1 - до справи,

2, 3, 4 - ФОП ОСОБА_1 (18001, м.Черкаси, а/с 121,

25006, м.Кіровоград, вул.Ушакова, 1, готель "Турист", оф.528,

46016, АДРЕСА_2),

5 - ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"

(32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Гуменці, вул.Вербецьке шосе, 1),

6 - ПП "Респект-Агро" (74800, АДРЕСА_3),

7 - в наряд.