Рішення

від 06.10.2009 по справі 60/42-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/42-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 60/42-09

вх. № 1371/4-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г. за довіреністю № 1275 від 04.03.2009р.  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ННМ", м. Харків  

про стягнення 149444,99 грн. та повернення місць, наданих у користування

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "ННМ" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 149444,99 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 25784,70 грн., пені в сумі 3979,61 грн. та неустойки в сумі 119680,68 грн. Окрім того, позивач просить суд  зобов'язати відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресами: м.Харків, пр. Гагаріна –вул. Несторова; пр. Гагаріна –Мерефянське шосе; вул. Гвардійців Широнінців, 44; вул. Грицевця, 44; вул. Командарма Корка; пр. Косіора, 103/41; пр. Косіора, 99; вул. Червоношкільна набережна  - пр. Гагаріна; пр. Московський,198; окружна дорога –пр. Ілліча. В обгрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті за користування місцями за договором № 7371 від 24.06.2008 року, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості, нараховано пеню, а також позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення місць, наданих у користування, у зв'язку з чим відповідно до п.6.2. договору було нараховано неустойку.

Також позивач 02.04.2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 8914 надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких додатково просить суд покласти на відповідача судові витрати позивача, пов'язані з отриманням довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ в сумі 17,00 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.08.2009р. справу №60/42-09 було передано судді Светлічному Ю.В. у зв'язку з надходженням на лікарняному судді Чистякової І.О.

Позивача підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнає позов частково, просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за щомісячне користування місцем у розмірі 25784,70 грн., оскільки відповідачем було сплачено зазначену суму заборгованості, в частині стягнення пені за неповну сплату платежів у сумі 3979,61грн. задовольнити частково в сумі 3694,98 грн., відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення неустойки у розмірі 119680,68 грн.; відмовити позивачу в задоволенні позову в частині зобов"язання поверненння місць на підставі акту прийому-передачи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем і відповідачем 24 червня 2008 р. було укладено договір № 7371  (надалі договір) про надання у користування місць, які перебувають у комунальної власності, для розташування спеціальних конструкцій, а саме стаціонарних щитів за адресами  м. Харків,  по пр. Гагаріна – вул. Нестерова; вул. Гвардійців-Широнінців , 44; вул. Грицевця 44; прос. Косіора 103/41; прос. Московський 198; вул Командарма Корка; Червоношкільної наб.- прос. Гагаріна, Окружна дорога- прос. Ілліча; прос. Гагаріна- Мерефянське шоссе; прос. Косіора 99..

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами п. 4.1, п. 4.5. ст.4 Договору, відповідач зобов'язався прийняти у користування місця, які перебувають у комунальної власності, для розташування спеціальних конструкцій та сплачувати за користування місцями плату авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата у розмірі 18390,24 грн. щомісячно, згідно додаткової угоди № 1 до договору з 01.09.2008 року  у розмірі 16251,84 грн. щомісячно, згідно додаткової угоди № 2 до договору з  01.01.2009 року у розмірі 14398,56 грн. щомісячно, згідно додаткової угоди № 3 до договору з 08.01.2009 року у розмірі 9123,84 грн. щомісячно, згідно додаткової угоди № 4 до договору з  21.01.2009 року у розмірі 7270,56 грн. щомісячно до 23.01. 2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме надав відповідачу місця у користування для розташування спеціальних конструкцій, що підтверджується актом прийому - передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій по договору №7371 від 24.06.2008р. від 01.07.2008р.

Відповідно до п.3.4.6. договору відповідач зобов`язався здійснювати платежі за користування місцями в порядку, передбаченому розділом 4 Договору.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України  за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.4.1. Договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, складає 18390,24 грн.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що внесення плати за користування місцями здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання по сплаті за місця, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 24.01.2009 року та поясненнями представника відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження по справі сума заборгованості у розмірі 25784,70 грн. відповідачем була сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.03.2009р., 01.04.2009р., 06.04.2009р.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають припиненню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3979,61 грн. пені та 119680,68 грн. неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого ) платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.          

Перевіривши нарахування позивачем пені, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині  підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3751,67 грн.

Відповідно до умов зазначеного договору, а саме п. 5.1 ст.5 договору протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь – яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому – передачі, які складаються відповідачем та підписуються уповноваженими представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території здійснюється відповідачем за власний рахунок. Місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання актів прийому-передачі.

Згідно п.6.2. Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, позивач сплачує відповідачу неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання місць, встановленої додатком №1 до договору за кожен день прострочення виконання зобов`язання щодо повернення місць за цим договором.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно п.3.1 ст. 3 вищевказаного договору позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках:а) несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів; б) у разі невиконання користувачем вимог щодо звільнення місць, у випадках передбачених договором та інші.   

Судом встановлено, що доказами, що були надані відповідачем щодо демонтажу спеціальних конструкцій та підписання актів прийому-передачи, є договір на демонтаж спецконструкцій від 25 грудня 2008 р., акти виконанних робіт № ОУ- 000076 від 24.01 2009 р., № ОУ- 000074 від 21.01 2009 р., № ОУ- 000072 від 08.01 2009 р., № ОУ- 000070 від 31.12 2008 р., акти прийому – передачі повернення місць за договором № 7371 від 24 червня 2008 р. від 01 січня 2009 р. по пр. Гагаріна – вул. Нестерова, від 08 січня 2008 р. по Гвардійців-Широнінців вул 44, вул. Грицевця 44, прос. Косіора 103/41, прос. Московському 198, від 21 січня 2009 р. по вул Командарма Корка; від 24 січня 2009 р. по Червоношкільної наб.- прос. Гагаріна, Окружної дорогі- прос. Ілліча, прос. Гагаріна- Мерефянське шоссе, прос. Косіора 99, що містять відмітки позивача про отримання,  лист № 214 від 12.02.2009р., докази відправлення актів позивачу.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, зазначеною статтею встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.

При застосовуванні цієї санкції, позивачем нараховано санкції окремо за кожне несвоєчасне повернуте місце, виходячи з загальної плати за додатком №1 за всі місця.  Таким чином, якщо не повернуте одне окреме місце, санкції нараховуються на загальну плату за  всі місця незалежно від того чи є порушення у зобов'язанні по поверненню, чи його не має. Крім того,у матеріалах справи існує п'ять додатків №1 до даного договору та п'ять додаткових угод, що пов'язане з поступовим звільненням місць, однак штрафні санкції визначаються, виходячи зі умов договору ,невідоме з якого з додатків № 1, що робить за неможливе правомірно нарахувати її розмір.   

          В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі вищевказаного суд вважає позовні вимоги у частині  стягнення неустойки в сумі 119680,68 грн. та зобов'язання відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому - передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресами: м. Харків,  по пр. Гагаріна – вул. Нестерова; вул. Гвардійців-Широнінців , 44; вул. Грицевця 44; прос. Косіора 103/41; прос. Московський 198; вул Командарма Корка; Червоношкільної наб.- прос. Гагаріна, Окружна дорога- прос. Ілліча; прос. Гагаріна- Мерефянське шоссе; прос. Косіора 99 такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 295,36 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  23,32 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково в сумі 3751,67 грн.

2.          Припинити провадження в частині стягнення заборгованості за щомісячне користування місцем у розмірі 25784,70 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробнича фірма "ННМ" ( юридична адреса: 61135, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 63, к.31, поточний рахунок  26003001906 в АКРБ  “Регіон-банка” м. Харкова ,  МФО 351254,  код ЄДРПОУ 21217459) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р №2600030114375 в АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) пеню у розмірі 3751,67 грн., 295,36 грн. держмита, 23, 32 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 17,00 грн. судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 119680,68 грн. та зобов'язання повернути на підставі акту прийому - передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресами: м. Харків,  по пр. Гагаріна – вул. Нестерова; вул. Гвардійців-Широнінців , 44; вул. Грицевца 44; прос. Косіора 103/41; прос. Московський 198; вул Командарма Корка; Червоношкільної наб.- прос. Гагаріна, Окружна дорога- прос. Ілліча; прос. Гагаріна- Мерефянське шоссе; прос. Косіора 99 - відмовити.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 06.10.2009р.