Рішення

від 29.09.2009 по справі 4/373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/373

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/373

29.09.09

За позовомПервинної профспілкової організації Державного реологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»

До           Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

Простягнення 187713,22 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         Непечій К.Ю. –дов.

Від відповідача              Заєць Є.П. –дов.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»187713,22 грн. заборгованості за договором банківського рахунку юридичної особи від 06.12.2007р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить зобов'язати відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок № 26007301301302973, відкритий у філії Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322227 кошти в розмірі 187713 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот тринадцять) грн.. 22 коп., які знаходяться на р/р 26005010101501, АБ «Банк регіонального розвитку, МФО 300540.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмових відзивах на позовну заяву від 16.07.2009р. та 23.09.2009р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Банк регіонального розвитку»та Державним геологічним підприємством «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26005010101501, в національній валюті відповідно до інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у  національній та іноземних валютах», зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку з дотриманням встановленого порядку та режиму функціонування рахунку, за винятком випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Позивач в праві вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, відповідно до п.2.2.2. договору.

Згідно п.2.3.3. договору банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

Відповідно до п.4.2. договору за несвоєчасне зарахування коштів з рахунків позивача відповідач несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідач платіжні доручення не виконав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

06.12.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Банк регіонального розвитку»та Державним геологічним підприємством «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26005010101501, в національній валюті відповідно до інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у  національній та іноземних валютах», зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Частиною 1 ст. 134 ГК України встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК України.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між: учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та cm. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1  ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»№ 2346-ІП від 05.04.2001 р. також передбачає виконання обслуговуючим банком доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документу до банку. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача (п. 30.1. ст. 30 цього Закону).

Ч. 1 ст. 1071 ЦК України передбачає, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Всупереч зазначеним нормам і умовам договору банк не перерахував вищевказані кошти, чим порушив зобов'язання передбачені Договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України в разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи доведено, що переказ коштів не проведений відповідачем, і тому уточнена вимога позивача про зобов'язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок кошти у розмірі 187713грн.22коп., підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових коштів, оскільки стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Із врахуванням викладеного, належить визнати, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

При розгляді справи, судом встановлено, що Позивачем при подачі позову до суду було сплачено державне мито в сумі 1878,00 грн., але враховуючи, що позовна заява має немайновий характер, державне мито повинно було бути сплачено у розмірі 85грн., тому зайво сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ19338316) перерахувати Первинній профспілковій організації Державного реологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»9(01133, м.Київ, вул.. Кутузова,18/7, кВ.901) на розрахунковий рахунок № 26007301301302973, відкритий у філії Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322227 кошти в розмірі 187713 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот тринадцять) грн.. 22 коп., які знаходяться на р/р 26005010101501, АБ «Банк регіонального розвитку, МФО 300540.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316) на користь Первинної профспілкової організації Державного геологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»(01133, м, Київ, вул.. Кутузова, 18/7, кв. 901, код ЄДРПОУ 35481777) 85 грн. державного мита та 312 грн.. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Первинній профспілковій організації Державного геологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза»(01133, м, Київ, вул.. Кутузова, 18/7, кв. 901, код ЄДРПОУ 35481777) з державного бюджету України зайво перерахованого державного мита в розмірі 1793 грн. Оригінал квитанції № 41 від 30 квітня 2009 року знаходиться в матеріалах справи.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

    Суддя                                                                                                           І.І.Борисенко