Рішення

від 07.10.2009 по справі 3745-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3745-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2009Справа №2-27/3745-2009

За позовом - ВАТ "Сімферопольський райагрохім", м. Сімферополь, вул.. Автомобілістів, 4

До відповідачів – 1) Київського відділу державної виконавчий служби Сімферопольського міського управління юстиції, м. Сімферополь, бул. Франко, 25

2) Головного управління Державного казначейства в АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 19

Про стягнення 68 544,27 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

                                представники:

Від позивача  -   Шелков С.П. – представник, дов. б/н від 06.07.09р.

Від відповідача № 1 – Єфремов, дор. у справі.

Від відповідача № 2 -  Івашов – дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів та просить суд стягнути з Київського відділу державної виконавчий служби Сімферопольського міського управління юстиції грошові кошти у сумі 68 544,27 грн., зобов'язати Головне управління Державного казначейства в АР Крим повернути грошові кошти у сумі 68 544,27 грн., також просить стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,  що  грошові кошти, що були неправомірно стягнені відповідачем №1 у вигляді виконавчого збору, підлягають поверненню позивачу відповідачем №2.

Позивач у поясненнях по справі повідомив  про те, що повернення грошових коштів здійснюється органами Державного казначейства з рахунку відкритому у ньому, а тому п. 3 прохальної частині позову передбачає лише спосіб виконання рішення суду, оскільки грошові кошти повинні бути стягнені з   Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, а їх повернення  повинно бути здійснено Головним управлінням Державного  казначейства в АР Крим.

Відповідач №2 проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Ухвалою  господарського суду АР Крим від 26.08. – 07.09.2009 р.  строк розгляду справі  було продовжено за згодою сторін.

26 серпня 2009р. на адресу суду поступив лист Київського ВДВС, у якому повідомляється, що 26.08.09р. у Київський райсуд подано заяву про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського райсуду м. Сімферополя від 30.03.09р. по справі № 4с-41/09.

В зв'язку з  вказаним,  судом було зроблено запит від 18.09.2009 р. до Апеляційного суду АР Крим з проханням повідомити чи поступала заява Київського ВДВС про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського райсуду м. Сімферополя від 30.03.09р. по справі № 4с-41/09, та чи прийнята вона судом.

У відповідь на казаний запит було повідомлено, що вказана скарга зі справою станом на 30.09.2009 р.  до Апеляційного суду АР Крим не надходила.

Позивач заявою від 07.10.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача в свою користь грошові кошти в сумі 68 544,27 грн. з  вказанням реквізитів сторін.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач №1 проти позовних вимог заперечував. Відзив на позов не  надав.

Відповідач №2  проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін,  суд  

встановив:

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 24.02.2004 р. по справі №2-3/х було визнано та дозволено примусове виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово – Промислової палаті України від 02.02.2003 р. по справі АС №377у/2002.

Вказаним рішенням ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» було забовязано сплатити фірмі «BASF Aktiengesellschaft» ( Німечинна )   39 116 доларів США -  вартості поставленого товару, 2168,59 доларів США -  штрафних санкцій за прострочку оплати, 2442,3 доларів США -  відшкодування затрат по сплаті арбітражного збору, а всього  43726,89 доларів США.

За заявою стягувача 19.07.2004 р. відповідачем №1 по справі було відкрито виконавче провадження №13903 по виконанню виконавчого листа по справі №2-3/х.

Також ухвалою Апеляційного  суду АР Крим від 24.02.2004 р. по справі №2-2/х було визнано та дозволено примусове виконання на території України рішення  Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово – Промислової палаті України від 21.02.2003 р. по справі №АС  №378у/2002.

Вказаним рішенням було забовтано сплатити стягувану 76608 доларів США -  вартості поставленого товару, 4247,15 доларів  США -  штрафних санкцій за прострочку оплати, 4009,68 доларів  США -  відшкодування витрат по сплаті  арбітражного збору, а всього 84864,83 доларів США.

На виконання вказаної ухвали 24.02.2004 р.  апеляційний суд АР Крим видав виконавчий лист  про стягнення з  ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» 452374,02 грн.

Судом встановлено, що відповідачем №1 по справі було внесено постанову від 19.04.2007р. про стягнення з  боржника -  ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» виконавчий збір у розмірі 45237,40 грн. Підставою для стягнення було вказано те, що боржник у наданий строк виконавчий документ ( виконавчий лист №2-2/х ) не виконано.

Також відповідачем №1 19.04.2007  р.  було внесено постанову  про стягнення з  боржника -  ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» виконавчого збору у розмірі 23306,87 грн. Підставою для стягнення було вказано те, що боржник у наданий строк виконавчий документ ( виконавчий лист №2-3/х ) не виконано.

Відповідно до наявною в матеріалах справи банківської  виписки вбачається, що 19.06.2008 р. вказані суми виконавчого збору були сплачені ВАТ «Сімферопольський  райагрохім».

Однак, як встановлено судом, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополь від 30.03.2009 р. по справі №4с – 41/09 було визнано дії Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в частині стягнення виконавчого збору за постановами від 19.04.2007 р. з ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» в сумі 45237,40 грн. та 23306,87 грн.  неправомірними.

При цьому  у вказаній ухвалі зазначено, що вищевказані постанови від 19.04.2007 р. про стягнення виконавчого збору були винесені у порушення норм Закону України «Про Виконавче провадження», тому такі дії мають бути визнані  неправомірними.  

Суду не надано доказів, що вищевказана ухвала місцевого суду оскаржена у встановленому законом порядку не була, не скасована, а значить  вступила в законну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) Неправомірність поведінки особи; б) Наявність шкоди; в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Як вже вказувалося вище, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополь від 30.03.2009 р. по справі №4с – 41/09 було визнано дії Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в частині стягнення виконавчого збору за поставами від 1904.2007 р. з ВАТ «Сімферопольський  райагрохім» в сумі 45237,40 грн. та 23306,87 грн. неправомірними.

В наслідок вищевказаних неправомірних дій позивач по справі був вимушений сплати виконавчий збір, на підставі постанов відповідача  №1 від 19.04.2007 р.

Відповідно до ст.. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.  

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

При таких обставинах, позовні вимоги у відношенні  відповідача №1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відношенні відповідача №2 у позові необхідно відмовити,  оскільки  позивачем у відношенні відповідача №2 позовних вимог фактично не заявлено.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.   

2.          Стягнути з Київського відділу державної виконавчий служби Сімферопольського міського управління юстиції, м. Сімферополь, бул. Франко, 25, р/р 37318001003442 у Головному управлінні Державного казначейства в АР Крим )  на користь відкритого акціонерного  товариства  "Сімферопольський райагрохім", м. Сімферополь, вул.. Автомобілістів, 4, (  ЄДРПОУ 05489750, банківські реквізити не відомі ) грошові кошти в сумі 68 544,27 грн.,  судові витрати по сплаті держмита у сумі 685,44 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  у сумі 315,00 грн.

3.          У відношенні Головного управління Державного казначейства в АР Крим, у позові відмовити.

    4.   Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.