Рішення

від 12.10.2009 по справі 07/249-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/249-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 07/249-09

вх. № 6503/5-07

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Варава Ю.В., дов. № 17-03/09 від 17.03.09 р.;

 відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ  

до  ТОВ "Агрополюс-Харків", с. Глибоке  

про стягнення 9388,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополюс-Харків" 8845,75 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції (8689,12 грн. основного боргу та 156,63 грн. інфляційних нарахувань), 477,67 грн. пені, 3% річних в сумі 64,91 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № L2192-03/08 від 19.03.08 р.

06.10.09 р. позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 477,67 грн. пені, 3% річних в сумі 64,91 грн., 156,63 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати по справі.

Враховуючи відсутність доказів оплати заборгованості відповідачем, суд визнає вказану заяву відмовою позивача від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 8689,12 грн. основного боргу та припиняє провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України. Судові витрати в цій частині позовних вимог покладаються на позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи в його обґрунтування не надав, заборгованість не спростував, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № L2192-03/08 від 19.03.08 р. (а.с.9-10), відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість, загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та придбавши предмет лізингу передав його у тимчасове володіння відповідача, що підтверджується двостороннім актом приймання - передачі предмета лізингу від 01.04.08 р. (а.с.15).

Розмір та порядок оплати лізингових платежів встановлено сторонами у розділі 4 вказаного договору, зокрема, відповідно до п.п. 4.1,4.2 вказаного договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (додаток № 1 до вказаного договору -  а.с.11).  

Відповідно до п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору - а.с.13-14) лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця згідно суми, визначеної в графіку для відповідного місяця та за визначеними в договорі реквізитами, на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому рахунок на сплату таких лізингових платежів не надається.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати лізингових платежів виконав неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 8689,12 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів, за договором № L2192-03/08 від 19.03.08 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору, за несвоєчасну сплату будь - якого платежу (його частини) за договором  лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення .

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 477,675 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 156,63 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 64,91 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 8689,12 грн. основного боргу припинити, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополюс-Харків" (юридична адреса: пр-т. Перемоги, 59, кв.28, м. Харків, 61178; адреса для листування: с. Глибоке, Харківський район, Харківська область, 62410, код ЄДРПОУ 33481540, п/р 26007819351751 в АСУБ "Грант" відділення № 19 м. Харків, МФО 351607) 477,67 грн. пені, 3% річних в сумі 64,91 грн., 156,63 грн. інфляційних нарахувань, 6,99 грн. державного мита та 8,79 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 16 жовтня 2009 року.