Постанова

від 14.10.2009 по справі 42/210б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/210Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 жовтня 2009 р.                                                                                    № 42/210Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргууправління Пенсійного фонду України у місті Краматорську

на ухвалу

та постановугосподарського суду Донецької області від 07.04.2009 рокуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року

у справігосподарського суду№ 42/210бДонецької області

за заявоюзакритого акціонерного товариства «Торговий дім «Мегаресурс»

про банкрутство закритого акціонерного товариства «Краматорський пивзавод»

ліквідатор Буряк А.А.

в судовому засіданні представники сторін не з'явилися.

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.12.2004 року порушено провадження у справі № 42/210б про банкрутство закритого акціонерного товариства «Краматорський пивзавод»(далі –боржника) за заявою закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Мегаресурс»за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону).

               Ухвалою суду від 27.04.2005 року за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

              Ухвалою суду від 15.06.2005 року введено процедуру санації боржника –ЗАТ «Краматорський пивзавод».

              Постановою суду від 30.11.2005 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру до 30.11.2006 року та призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Геза Я.В.

              В ході провадження у справі строк ліквідаційної процедури продовжувався, зупинялось провадження, ліквідатором боржника призначено Буряк А.А., розглядались грошові вимоги поточних кредиторів та скарги на дії ліквідатора.

Ухвалою суду від 07.04.2009 року продовжено строк ліквідаційної процедури ЗАТ «Краматорський пивзавод»на 6 місяців до 13.09.2009 року, відмовлено у задоволенні скарг УПФ України у місті Краматорську на дії ліквідатора, заяву ДПІ у місті Краматорську від 06.06.2008 року № 278/10/10-013 про визнання кредиторських вимог на суму 225 615, 55 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів задоволено, зобов'язано ліквідатора включити вимоги кредитора ДПІ у місті Краматорську у сумі 225 615, 55 грн. до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, ліквідатору до закінчення ліквідаційної процедури надати на затвердження суду звіт та ліквідаційний баланс боржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги на дії ліквідатора, просило змінити черговість задоволення їх вимог у першу чергу та зобов'язати ліквідатора вчинити певні дії (укласти договори на охорону майна боржника від свого імені, а не від імені боржника).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року та ухвалу суду першої інстанції від 07.04.2009року в частині відмови у задоволенні скарги управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську, прийняти постанову, якою зобов'язати ліквідатора банкрута віднести суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до першої черги як витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 23, 24, 25, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

За приписами частини 6 статті 1 зазначеного закону органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), та мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника є кредиторами у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 4 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»–залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»основними принципами страхування від нещасного випадку є: обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до частини 2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування»№77/97-ВР від 18.02.97 дія цього закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування до прийняття законодавства України з питань соціального страхування.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стягнення недоїмки по внесках до пенсійного фонду здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»01.04.2001року внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві втратили статус податкового платежу.

Разом з тим, чинне законодавство про банкрутство, не пов'язує черговість задоволення вимог кредиторів у третю чергу з правовим статусом грошових зобов'язань, як податкових, а визначає про задоволення у третю чергу податків і зборів (обов'язкових платежів). Зважаючи на правовий статус внесків державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності як загальнообов'язкового платежу, їх слід відносити до грошових вимог кредиторів, що належать до задоволення у третю чергу. При цьому законодавцем зроблено єдиний виняток щодо внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, задоволення яких прямо передбачено у другу чергу ( частина 2 статті 31 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стаття 106 Закону  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

З матеріалів справи вбачається, що УПФ України у м. Краматорську  16.02.09р. звернулось зі скаргою на дії ліквідатора № 2843/06 до господарського суду, оскільки вважало неправомірним віднесення до другої черги реєстру вимог кредиторів суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та просило зобов'язати ліквідатора ЗАТ "Краматорський пивзавод" м. Краматорськ віднести суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, нарахованих на заробітну плату найманих працівників, залучених до виконання послуг, пов'язаних з утриманням та збереженням майна, яка утворилася з дати введення ліквідаційної процедури боржника до першої черги; зобов'язати ліквідатора ЗАТ "Краматорський пивзавод" м. Краматорськ здійснювати пропорційне погашення вимог першої черги зі сплати заробітної плати найманим працівникам, залученим до виконання послуг, пов'язаних з утриманням та збереженням майна банкрута при розподілі коштів від продажу майна банкрута, водночас зі сплатою нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 159391,50 грн. виникла внаслідок несплати цих внесків за найманих працівників, з якими боржником було укладено цивільно-правові угоди з метою охорони цілісного майнового комплексу, обслуговування та підтримки спеціального обладнання підприємства - банкрута у належному стані, підготовки документів для передачі їх до архівної установи, ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також здійснення інших повноважень в ході процедури банкрутства. Отже, грошові вимоги за своєю правовою природою є поточними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюють спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів у разі отримання коштів одержаних від продажу майна банкрута, в тому числі зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до черговості, передбаченої статтею 31 Закону. Стаття 31 Закону розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, які задовольняються у першу чергу у ході ліквідаційної процедури та куди не входять зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судів про те, що зобов'язанням із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування належать до другої черги задоволення згідно положень частини 2 статті 31 Закону, оскільки саме така процедура задоволення вимог кредиторів має перевагу над звичайним порядком сплати страхових внесків в ході провадження у справі про банкрутство.

Відтак, вимоги скаржника про віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування до вимог першої черги не узгоджуються з положеннями законодавства про банкрутство та є необґрунтованими.  

Доводи скаржника на те, що відповідно до приписів статті 3-1 Закону ліквідатор боржника повинен був від свого імені укласти договори цивільно-правового характеру з фізичними особами на охорону майна боржника не узгоджується з положеннями статті 25 Закону, які визначають ліквідатора, як особу, до якої переходять права органів управління боржником, а не як суб'єкта підприємництва, який здійснює від власного імені господарювання з використанням майна боржника. З огляду на зазначене, доводи скаржника є необґрунтованими в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року та ухвали господарського суду Донецької області від 07.04.2009 року в даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську залишити без задоволення.

2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 07.04.2009 року залишити без змін.

Головуючий                                                                             Н.Ткаченко

Судді                                                                                               Л.Катеринчук

                                                                                                           О.Яценко