Рішення

від 12.10.2009 по справі 57/202-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/202-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 57/202-09

вх. № 7004/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Михайлицька А.Ю., дов. №528 від 15.09.09р.; відповідача - не з"явився   

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс", м. Харків  

до  Приватного підприємства "Виробничо-Комерційна Фірма "Харківнасоссервіс" , с. Пролетарій  

про стягнення 48852,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Приватне акціонерне товариство „Енергоресурс” звернувся до господарського суду Харківської області  із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача –Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Харківнасоссервіс”  на свою користь суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції –40102,09 грн., пеню у розмірі  7764,10 грн., три відсотки річних  у розмірі 986,79 грн.., всього 48852,98 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 53 Ар від 01.06.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 вересня 2009 року об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача,розгляд справи відкладено на 12.10.2009 року о 12:15 год.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем,  супровідним листом, надано витребувані судом документи (вх. № 24199 від 09.10.2009 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

Окрім того, через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 24200 від 09.10.2009 року), в якій позивач просить суд  стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції –39705,70 грн., пеню у розмірі  8096,40 грн., три відсотки річних  у розмірі 1046,70 грн.., всього 48848 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з заявою (вх. № 21356) позивачем надано докази направлення заяви відповідачу  (вх. № 12398 від 12.10.2009 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

Розглянувши надану заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вказаної заяви, підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив,  відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 5721877 (а.с. 23).

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.09.2009 року, місцезнаходження  відповідача – 62252, Харківська обл.., Золочівський район, с. Пролетар, вул.. Центральна, буд.. 4-А, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ПП ВКФ „Харківнасоссервіс”  належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 12 жовтня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

01 червня 2007 року між АТ „Енергоресурс” (далі-позивач) та ПП ВКФ „Харківнасоссервіс” (далі-відповідач)  укладено Договір оренди № 53-Ар, відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (суборендар) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення офісного призначення площею 71,6 кв. м. у будівлі лабораторно-побутового корпусу за літ. Б-5 та виробничого призначення площею  692,2 кв. у будівлі зварювально-заготівельного корпусу за літ А-1, які розташовані за адресою: м.Харків, пр.50-річчя СРСР, 149. Дане приміщення було передано відповідачу з метою розміщення офісу та виробництва.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 червня 2007 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата за цим Договором становить: - для нежитлових приміщень офісного призначення з урахуванням індексації 20,00 грн. за 1 кв.м., у тому числі ПДВ 20%, всього 1432,00 грн. щомісячно;

- для нежитлових приміщень виробничого призначення з урахуванням індексації 10,00 грн. за 1 кв.м., у тому числі ПДВ, всього 6922,00 грн. щомісячно;

Згідно п. 3.1.1 договору, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких за 1 кв.м. орендованої площі становить 2,55 грн. з ПДВ.

Пунктами 3.3., 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 05 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця. Відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат не входить до розміру орендної плати та здійснюється суборендарем орендодавцеві окремо протягом 5 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата може бути змінена, про що орендодавець (позивач) письмово повідомляє орендаря за 5 днів до строку платежу шляхом вручення орендарю відповідного повідомлення у письмовій формі.

Відповідно до повідомлення позивача від 01 березня 2008 року, розмір орендної плати був збільшений та склав 2160,00 грн. (з ПДВ) за оренду офісних приміщень та 13844,00 грн. (з ПДВ) за оренду приміщень виробничого призначення.

Додатковою  угодою № 1 до договору оренди № 53-Ар від 01.06.2007 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 травня 2010 року.

Позивач надав до суду копії  актів виконаних робіт за жовтень 2008 року,  листопад 2008 року, які свідчать про отримання відповідачем за зазначені періоди  передбачені договором орендні послуги, у тому числі: оренда приміщень офісного призначення, оренда приміщень виробничого призначення, експлуатаційних послуг, відшкодування витрат з водопостачання, електроенергії, теплопостачання. В зазначених актах виконаних послуг сторони визначили вартість зазначених орендних послуг. Ці акти підписані представниками сторін та скраплені печатками сторін.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору,  проте, Орендар (відповідач)  порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, внаслідок чого,  у відповідача за період з жовтня 2008 року по листопад 2008 року, виникла заборгованість в сумі 34699,39 грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним  позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 34699,39 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат за договором оренди № 53Ар, який був укладений між сторонами по справі 01 червня  2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат в сумі 34699,39 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5  договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 05 жовтня 2008 року по 15 лютого 2009 року у розмірі 8096 грн. 40 коп.

Перевіривши наданий розрахунок пені судом встановлено, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню з 05 жовтня 2008 року на всю суму заборгованості – 34699,39 грн., окрім того, позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату заборгованості з експлуатаційних та комунальних послуг, строк для нарахування якої, відповідно до п. 3.5 договору не настав. Судом перераховано пеню у відповідності до вимог діючого законодавства, яка склала 7749,99 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки  відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування пені, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 7749,99 грн. підлягає стягненню на користь позивача. В решті заявленої до стягнення пені суд відмовляє як зайво нарахованої.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 1046,70 грн., та інфляційні у розмірі 5006,31 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивачем необгрунтовано нараховано річні та інфляційні на всю суму боргу – 34699,39 грн. з жовтня 2008 року . Судом перераховано заявлені до стягнення річні та інфляційні з урахуванням вимог діючого законодавства.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню 981,86 грн. - 3% річних та 4472,04 грн. інфляційних. В решті заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних суд відмовляє в їх задоволенні, як зайво нарахованих.

У відповідності до статей 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України,  суд -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-Комерційна Фірма "Харківнасоссервіс" (62252, Харківська область, Золочівський район, с. Пролетар, вул. Центральна, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 33840922, ІПН 338409220137, свідоцтво платника податку № 100015553, поточний рахунок 26003099212300 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 32237716, поточний рахунок 2600355550 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) 34699,39 заборгованості з орендної плати, 4472,04 грн. інфляційних, 7749,99 грн. пені, 981,86 грн. три відсотка річних, 479,03 грн. державного мита та 231 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 16 жовтня 2009 року.

справа № 57/202-09