Рішення

від 09.10.2009 по справі 37/690

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/690

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/690

09.10.09

За позовом1) Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Овчар Антоніни Леонідівни2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»

ДоЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»

Простягнення 354 777, 19 грн.

           Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судовому засіданні приймали участь:

Від позивачів:           1) Майнард Н.О.

                              2) Майнард Н.О.                                    

Від відповідача:           не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Овчар Антоніни Леонідівни про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»суми заподіяних матеріальних збитків у сумі 314 777, 19 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 500, 00 грн., а також позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»про стягнення з відповідача 18 000, 00 грн. витрат на зберігання автомобіля на охоронюваній стоянці та витрати на правову допомогу в сумі 2 500, 00 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не відшкодовано позивачам шкоду, заподіяну їм в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який застрахований у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/690, розгляд справи призначено на  02.10.09 р.

У судовому засіданні 02.10.2009 р. представник позивачів підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 09.10.2009 р.

У судовому засіданні 09.10.2009 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачів, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

21.02.2009 р. близько 17 год. 30 хв. на трасі Золотоноша-Черкаси-Сміла в напрямку м. Золотоноша сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема –зіткнення автомобіля nda Civic», державний номер АА 3072 НА, яким керувала Велетень Наталія Миколаївна, та автобусу Benz»614 D, державний номер ВА 1081 АА, під керуванням Приймак В.А.

Про наведене свідчить довідка від 23.02.2009 р., видана слідчим СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВС України в Черкаській області, та постанова Голосіївського районного суду м. Києві від 08.04.2009 року в адміністративній справі № 3-3879/09.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Велетень Наталією Миколаївною п.п. 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України  преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2009 року у адміністративній справі № 3-3879/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2009 року у адміністративній справі № 3-3879/09 гр. Велетень Наталію Миколаївну визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого статті 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної ДТП було пошкоджено автобус Benz»614 D, державний номер ВА 1081 АА, який належить Овчар Антоніні Леонідівні (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видано 18.07.2008 р.) і використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»за договором оренди від № 201008 від 16.07.2008 р. (тимчасовий реєстраційний талон видано 20.10.2008 р.) для перевезення пасажирів за маршрутом Кіроград-Київ.

Як зазначалось вище, у день дорожньо-транспортної пригоди вказаним автобусом керував водій - гр. Приймак В.А.

Відповідно до п. 2 наказу Держкомстату України №74 від 17.02.1998 року “Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування”, зареєстрованому в Мінюсті 5 березня 1998 р. за № 149/2589, є обов'язковим застосування подорожнього листа типової форми N 3 та виконання положень Інструкції всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Згідно з п. 2.1. вказаної Інструкції перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі –власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи. Гр. Приймаку В.А.  було видано подорожній лист № 212395 від 21.02.2009 р., відповідної форми, тому він користувався автомобілем на законних підставах.

03 березня 2009 року на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»договору № 40 від 03.03.2009 р., Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Турчин Олександром Георгійовичем, який є суб'єктом оціночної діяльності, було проведено в присутності представника Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»Малихіна С.А. та представників позивачів огляд і фотографування автобусу Benz»614 D, державний номер ВА 1081 АА, про що складено протокол технічного огляду від 03.03.2009 р. Після цього автобус за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»був відбуксований на охоронювану стоянку у м. Кіровоград.

Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Турчин Олександром Георгійовичем, який має кваліфікацію оцінювача автотранспортних засобів (свідоцтво Української автомобільної корпорації «Укр-Авто»№ 190 від 22.03.2001 року), зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів (свідоцтво № 3149 від 11.10.2002 р. Фонду державного майна України, свідоцтво про підвищення кваліфікації серії МФ № 294-КП від 07.06.2007 р., видане ВДМ України та УЦПЗ «Експерт-Сервіс»)  за результатами проведеної експертизи було складено звіт про оцінку автотранспортного засобу марки Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, станом на 03.03.2009 р.

          Відповідно до висновків зазначеного звіту оцінки встановлено, що ринкова вартість дорожнього транспортного засобу марки edes-Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, складає 278 031, 67 грн., а вартість відновлювального ремонту даного дорожнього транспортного засобу складає 335 946, 89 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем a Civic», державний номер АА 3072 НА, і який належить зазначений автомобіль на праві власності, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Велетень Наталія Миколаївна є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автобус Benz»614 D, державний номер ВА 1081 АА, у результаті пошкодження цього автобусу при ДТП.

Разом з тим, враховуючи те, що автомобіль Civic», державний номер АА 3072 НА, що належить Велетень Наталії Миколаївні на праві власності, був застрахований у Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “К'Ю БІ І Україна” за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (у формі поліса) № ВС/0097302 від 19.03.2008 року та за договором (сертифікатом) страхування цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № МО 002101, позивач –ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»звернувся до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “К'Ю БІ І Україна” із заявою від 16.03.2009 р. № 80 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 339 767, 19 грн., з яких: 335 946, 89 грн. матеріальна шкода, заподіяна автобусу, 2 600, 00 грн. –витрати на транспортування пошкодженого автомобілю, 1060, 00 грн. – витрати на оцінку нанесеної шкоди, 160, 30 грн. –поштові витрати. При цьому позивач надав відповідачу всі необхідні документи для здійснення таких виплат.

Відносини у сфері страхування майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначає Закон України “Про дорожній рух”. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють “Правила дорожнього руху”.

На звернення позивача Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія “К'Ю БІ І Україна” направило позивачам Акт-реліз № CL0420 TPL, LO07724 VTP про врегулювання усіх вимог на відшкодування від 20.05.2009 р., яким визнано, що дана дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком згідно полісу ВС/0097302 та за договором № МО002101. Сума матеріального збитку при цьому відповідачем встановлена у розмірі 63 286, 82 грн.; витрати подавця вимоги 2 600, 00 грн.; франшиза, яка вираховується з суми страхового відшкодування за полісом ВС/0097302 –510, 00 грн.; сума до сплати за полісом ВС/0097302 –24 990, 00 грн.; сума страхового відшкодування за договором МО002101 –40 896, 82 грн.; франшиза за договором МО002101 –0 грн., сума до сплати за договором МО002101 –40896, 82 грн. Загальна сума до сплати –65 886, 82 грн.

Визначення розміру матеріальних збитків відповідачем у даному акт-релізі від 20.05.2009 р. ґрунтувалося на підставі Звіту про оцінку збитку від 06.05.2009 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван Консалтинг»(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7826/08 від 10.10.2008 р. на право проведення незалежної оцінки майна, виданий Фондом державного майна України).

          27 липня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»направило відповідачу лист № 135, яким повідомило, що вважає суму, визначену в акті-релізі № CL0420 TPL, LO07724 VTP як матеріальний збиток, несправедливо заниженою і необґрунтованою. Крім того, позивач запропонував відповідачу знайти та повідомити про підприємство, яке здійснить відновлювальний ремонт автобусу  марки Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, за запропонованою страховою компанією сумою.

          У відповідь на це Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія “К'Ю БІ І Україна”  направило Товариству з обмеженою відповідальністю «АК «Транспортні лінії України»листа № 0344 від 11.09.2009 р., яким повідомило про сплату страхового відшкодування за полісом цивільної відповідальності в розмірі 24 990, 00 грн. Щодо іншої частини страхового відшкодування, то відповідач позицію не змінив.

          За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Овчар Антоніни Леонідівни про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»суми заподіяних матеріальних збитків у сумі 314 777, 19 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 500, 00 грн., а також позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»про стягнення з відповідача 18 000, 00 грн. витрат на зберігання автомобіля на охоронюваній стоянці та витрати на правову допомогу в сумі 2 500, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За ч. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 тис. 500 грн. на одного потерпілого.

У полісі цивільної відповідальності ВС/0097302 відповідачем було встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, - 25 тис. 500 грн., а в договорі МО2101 –страхова сума визначена у розмірі 550 000, 00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність Велетень Наталії Миколаївни, зокрема до відповідача у даній справі - Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

16 березня 2009 року позивачем - ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»,  було подано до відповідача заяву про відшкодування збитків. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені у статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідач частково задовольнив заяву позивача, перерахувавши на його рахунок лише 24 990, 00 грн., зазначаючи, що позивачем невірно визначений розмір матеріальних збитків, які завдані власнику автобусу марки «Mersedes-Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, а реальний розмір матеріальних збитків становить всього 65 886, 82 грн.

З таким висновком відповідача суд погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Суд відзначає, що чинним законодавством, що регулює відносини у сфері страхування, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для визначення розміру збитку, завданого потерпілій особі.

Розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи згідно з наказом Міністерства юстиції України від 01.10.1999 № 60/5 (зареєстрований в Мін'юсті України 08.10.1999 за № 689/3982) “Про затвердження Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи  транспортних засобів та Науково-методичних рекомендацій з питань проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів”, який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону) і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, замовив у Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Турчина О.Л., що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 3192/05, виданого ФДМ України № 3149 від 11.10.2002 р., проведення автотоварознавчого експертного дослідження.

Відповідно до звіту СПД-ФО Турчина О.Л. від 03.03.2009 р., вартість відновлювального ремонту автобусу марки Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, становить 335 946, 89 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В розумінні даної норми суд оцінив звіт Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Турчина О.Л. від 03.03.2009 р. та встановив, що даний звіт відповідає вимогам чинного законодавства та складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440. В свою чергу, при  складанні протоколу огляду транспортного засобу уповноважений представник відповідача був присутній, підписав вищевказаний протокол без жодних зауважень, проведення повторної експертизи не вимагав.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно визначено розмір збитків, розрахований виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.

Суд відзначає, що в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України надана позивачем копія Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України», який був складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван Консалтинг»06.05.2009 р. і отриманий від відповідача, не є належним та допустимим доказом розміру заподіяних матеріальних збитків з огляду на наступне.

Зі змісту вказаного Звіту від 06.05.2009 р. вбачається, що огляд та оцінка збитків, заподіяних автобусу марки Benz»614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, відбувалися за результатами дослідження наданих позивачем документів та фотографій (у вступі до Звіту зазначено дату надходження матеріалів для оцінки), а не за результатами огляду безпосередньо пошкодженого автотранспортного засобу. Крім того, такий огляд відбувався без участі представників позивачів. У акті огляду транспортного засобу не вказано місце проведення цієї дії, він не підписаний експертом, про присутність та участь будь-яких уповноважених представників не зазначено. Також варто зазначити, що у тексті самого Звіту оцінки міститься застереження про термін його дії –один місяць з дати оцінки. За таких обставин на час розгляду даної справи в суді він не діє.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В ході розгляду даного спору своє підтвердження знайшли матеріальні збитки в сумі 339 767, 19 грн., з яких: 335 946, 89 грн. матеріальна шкода, заподіяна автобусу, 2 600, 00 грн. –витрати на транспортування пошкодженого автомобілю, 1060, 00 грн. –витрати на оцінку нанесеної шкоди, 160, 30 грн. –поштові витрати.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідачем на день розгляду справи в суді сплачено лише 24 990, 00 грн., у зв'язку з чим сума невідшкодованої матеріальної шкоди, нанесеної позивачам, складає 314 777, 19 грн.

При цьому у відповідності до п. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком, згідно договору страхування.

Приймаючи до уваги, що за полісом ВС/0097302 цивільної відповідальності встановлена франшиза у розмірі –510, 00 грн., то за таких обставин позовні вимоги про стягнення на користь Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Овчар Антоніни Леонідівни нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 314 777, 19 грн. підлягають задоволенню частково –лише в сумі 314 267, 19 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»за період зберігання на критій автостоянці пошкодженого автобусу марки Benz» 614 D, реєстраційний знак ВА 1081 АА, за період з 23.02.2009 р. до 23.08.2009 р. було сплачено 18 000, 00 грн., докази чого надані суду, у зв'язку з чим суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині відшкодування цих витрат за рахунок відповідача.

          Представник СПД –ФО Овчар Антоніни Леонідівни пояснив суду, що зазначеному позивачу як власнику пошкодженого автобусу в результаті дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно моральної шкоди, яка виражається в тому, що вказаний автомобіль використовувався в її підприємницькій діяльності і є джерелом існування для її родини. Неможливість використовувати зазначений транспортний засіб для отримання доходів призвело до напружених відносин в родині позивачки, порушенню звичних життєвих зв'язків, конфліктів.  Після дорожньо-транспортної пригоди позивачка як власник транспорту більше ніж півроку позбавлена можливості реалізовувати свої права власності –користуватися автомобілем, розпоряджатися, здійснювати і надалі підприємницьку діяльність. Все це завдало Овчар Антоніні Леонідівні моральних страждань і нанесло моральної шкоду, яку вона оцінює в 1 500, 00 грн.

          У відповідності до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          Оцінивши заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди Овчар Антоніні Леонідівни, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному встановленню всіх обставин у даній справі, визнає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача 2 500 грн. адвокатських витрат, то суд задовольняє цю позовну вимогу з наступних підстав:

У відповідності до квитанції серії ВААВ № 004515 від 03.08.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України» було сплачено адвокату Май нард Наталії Олександрівні за складання позовної заяви, підготовку документів та ведення справи 2 500, 00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за  спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду довіреність № 3 від 02.09.2009 р., якою надано Майнард Наталії Олександрівні  повноваження представляти ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, нотаріаті, в правоохоронних органах, в тому числі дізнання і слідства, у підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, подавати позови та претензії, представляти інтереси в усіх судах загальної юрисдикції.

На підтвердження статусу адвоката Майнард Н.О. надала суду посвідчення адвоката № 267/11 від 26.03.2007 р. (копія в справі).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»(юр. адреса: бульвар Праці, 2/27, м. Київ, 02094, факт.адреса: вул. Ільїнська, 8, під'їзд 10, поверх 4, код ЄДРПОУ 23595057) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Овчар Антоніни Леонідівни (вул. Першотравнева, 36, м. Кіровоград, 25014, ідентифікаційний код 2294310660) 314 267 (триста чотирнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 19 коп. заподіяних матеріальних збитків та 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. моральної шкоди.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»(юр. адреса: бульвар Праці, 2/27, м. Київ, 02094, факт.адреса: вул. Ільїнська, 8, під'їзд 10, поверх 4, код ЄДРПОУ 23595057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України»(вул. Виставочна, 2-в, м. Кіровоград, 25014, код ЄДРПОУ 32718520) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на зберігання автомобіля на охоронюваній стоянці, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.  витрат на послуги адвоката,  3 337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.