Рішення

від 15.09.2015 по справі 902/1122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2015 р. Справа № 902/1122/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 03.07.2015р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фермерського господарства «Олімп» (вул. Шевченка, 2, с. Степанки, Муровано-Куриловецький район, Вінницька область, 23444)

до : товариства з обмеженою відповідальністю «Сато М» (вул. Леніна, 73-А, с. Моївка, Чернівецький район, Вінницька область, 24133)

про стягнення цукру в кількості 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп.

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство «Олімп» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сато М» 436840 грн 32 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1122/15 з призначенням її до розгляду.

27.08.2015р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 15.09.2015р. через неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

15.09.2015р. на адресу суду до початку розгляду справи по суті надійшла заява представника позивача від 15.09.2015р. про зміну предмету позову, в якій останній просить суд стягнути з відповідача цукор в кількості 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп., яку судом прийнято до розгляду, з огляду на дотримання позивачем положень процесуального закону щодо подання відповідної заяви.

В судовому засіданні (15.09.2015р.) представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в ньому, при цьому зазначивши, що заявою від 15.09.2015р. позивач просить стягнути з відповідача цукор в кількості 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалами суду від 13.08.2015р. та 27.08.2015 року, які надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду не відома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 13.08.2015р. та 27.08.2015р. При цьому, направлена судом на адресу відповідача ухвала від 27.08.2015р. підприємством зв'язку не повернута.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №7149 від 28.08.2015р., яким відповідачу вручено ухвалу від 13.08.2015р., останній був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 21.08.2015р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.

При цьому суд констатує, що останнім не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

02.09.2014р. між фермерським господарством В«ОлімпВ» (виробник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю В«САТО МВ» (замовник, відповідач) укладено договір №1002 між цукровим заводом та бурякосіючим господарством на 2014р. для виробництва цукру квоти В«АВ» (Договір).

Предметом Договору є зобов'язання сторін щодо виробництва та купівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти В«АВ» (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 3.1.1. Договору виробник зобов'язується продати замовнику цукрові буряки, що відповідають вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2004 «Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлях» ціною за тонну 412,26 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.1.2. Договору виробник зобов'язується продавати замовнику цукрові буряки за базисною цукровістю 16%. Виробник за власний рахунок забезпечує завантаження на автомобільний транспорт, наданий перевізником, цукровий буряк, що підлягає переробці, при цьому Виробник оформляє товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу.

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник забезпечує за погодженим графіком приймання, розвантаження та якісне зберігання цукросировини за свій рахунок.

Згідно з п. 5.1. Договору замовник оплачує виробнику прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі для виробництва цукру квоти В«АВ» за цінами домовленості, не нижче мінімальної ціни встановленої постановою Кабінету Міністрів України.

Якщо замовник не в змозі розрахуватися коштами за цукросировину, або по бажанню Виробника - цукрові буряки переробляються за давальницькою схемою у співвідношенні: Виробник - 57,39%, Замовник - 42,61% (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору вартість переробки цукрового буряка визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт, що підписується сторонами та не може бути більшою від 42,61% вартості цукрового буряка в заліковій вазі та підлягає відшкодуванню за рахунок Виробника.

Замовник передає виробнику належний йому цукор в термін не пізніше однієї доби з моменту прийняття цукрового буряка, пряслі пропуску цукрового заводу у сезон цукроваріння, виходячи з розрахунку: кількість цукру до отримання = залікова вага цукрового буряка по загальній забрудненості та цукристості х (базова цукристість 16% - 4% нормативних витрат) х 57,39%. За бажанням виробника передача цукру може проводитись за узгодженим графіком, але не пізніше 20 грудня 2014 року (п. 6.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).

На виконання договірних зобов'язань позивач в період вересня-листопада 2014 року поставив відповідачеві цукрові буряки в строки та на умовах визначених у договорі.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, недопоставивши позивачу 42,548 тонн цукру.

Наведене стверджується наданими в судових засіданнях поясненнями представника позивача, наявними матеріалами справи та наданими позивачем для огляду в судовому засіданні первинними документами (реєстрами товарно-транспортних накладних, самими товарно-транспортними накладними та відповідними довіреностями на отримання буряку) останнього щодо поставки цукрового буряка та отримання цукру.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, 25.12.2014 року між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Сато М» перед фермерським господарством «Олімп» склала 42,548 тонн цукру.

Таким чином, двостороннім актом звіряння взаєморозрахунків від 25.12.2014р., підписаним уповноваженими представниками сторін, сторони підтвердили наявну заборгованість відповідача перед позивачем щодо поставки цукру в кількості 42,584 тонн, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем факту існування вказаного боргу по поставці цукру.

Крім того, факт боргу (недопоставки позивачу цукру) та його визнання відповідачем також підтверджується наявним в матеріалах справи листом останнього адресованому позивачу, в якому він зазначає, що станом на 01.02.2015р. підприємство ТОВ «Сато М» (Моївський цукровий завод) має перед ФГ «Олімп» борг, який становить 42,548 тонн цукру.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу 42,548 тонн цукру.

Згідно експертного висновку №В-192 від 17.07.2015 р. Вінницької торгово-промислової палати ринкова вартість 1 тонни цукру білого кристалічного із буряка цукрового станом на 01.07.2015р. становить 10267 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді, доказів передачі позивачу цукру в кількості 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп., відповідачем не надано.

Наведенні вище обставини в їх сукупності, стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він за правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення цукру кількістю 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам, відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог фермерського господарства «Олімп», з огляду на що позовні вимоги останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сато М» (вул. Леніна, 73-А, с. Моївка, Чернівецький район, Вінницька область, 24133, код ЄДРПОУ 38487629) на користь фермерського господарства «Олімп» (вул. Шевченка, 2, с. Степанки, Муровано-Куриловецький район, Вінницька область, 23444, код ЄДРПОУ 31599143) цукор в кількості 42,548 тонн вартістю 436840 грн 32 коп. та 8736 грн 81 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 серпня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Леніна, 73-А, с. Моївка, Чернівецький район, Вінницька область, 24133)