Рішення

від 14.09.2015 по справі 904/7256/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.15р. Справа № 904/7256/15

За позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-БУД", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 130 від 02.04.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Буд", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №190 від 01.12.2006р. станом на 20.07.2015р. у загальній сумі 72925,39грн. (з яких 67312,37грн. заборгованість по процентах прострочена за період з 17.09.2009р. по 20.07.2015р. (включно); 4613,02грн. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 21.07.2014р. по 20.07.2015р. (включно); 1000,00грн. штраф за невиконання умов договору застави щодо страхування).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 13.08.2015р. ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.08.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 09.09.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 03.09.2015р.

14.09.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке знаходить в матеріалах справи.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 14.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. по справі №2/163-10 встановлено наступні обставини.

01.12.2006р. між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Профі-Буд" було укладено кредитний договір № 190.

На вимогу п.5 Розділу ХУІІ Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-17 від 17.09.2008 року та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 29 травня 2009 року (протокол № 3) Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" офіційно змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк". Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" є правонаступником всіх прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк". Державну реєстрацію змін до статуту банку було здійснено 12 червня 2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" видане державним реєстратором Солом'янської РДА у м.Києві 12.06.2009 року.

Згідно абз.3 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Таким чином, кредитором за кредитним договором 1, а також за договорами забезпечення, пов'язаними з цими кредитними договорами, є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (скорочено - АБ "Укргазбанк"), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ АБ "Укргазбанк", що підтверджується витягом зі Статуту АБ "Укргазбанк".

За умовами п.1.1 кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 84000,00грн на строк з 01.12.2006р. по 30.11.2009р. зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 18% річних.

Згідно п.3.1.1. кредитного договору, надання кредиту здійснюється банком шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника № 260074129.980 у ДФ ВАТ АБ "Укргазбанк".

Згідно меморіального ордеру № ТR.2769.1.18 від 01.12.2006р., на поточний рахунок Позичальника Банком було перераховано 84000,00грн., що підтверджується випискою за поточний рахунок Позичальника за 01.12.2010р.

За умовами п.3.3.1. кредитного договору, Позичальник зобов'язується здійснювати повернення отриманого кредиту частинами - щомісячно в сумі не менше, ніж 2334,00грн., не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а в листопаді 2009 року - не пізніше 30 листопада 2009 року, в сумі 2310,00грн.

Строк повернення кредиту сплив 30.11.2009р.

Станом на 23.03.2010р. розмір простроченої заборгованості Відповідача становить 60660,00грн., що підтверджується випискою за рахунком № 2067214129.980 станом по 23.03.2010р.

За умовами п.3.3.1 кредитного договору 1, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом, щомісячно, з першого по п'яте число місяця, наступного за місяцем користування, в якому нараховувались проценти, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення кредиту, або в день дострокового розірвання кредитного договору, виходячи з 18% річних, а в разі виникнення простроченої заборгованості - в розмірі, передбаченому п.3.2.11. кредитного договору - 19% річних.

Відповідно до умов п.5.4. кредитного договору - за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. по справі №2/163-10 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Буд" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Артема,3А; 49107, м.Дніпропетровськ, вул.Леніна, 39, код ЄДРПОУ 33807547, п/р 260074129 в Дніпропетровській філії АБ "Укргазбанк", МФО 305448) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, кор.рах.№ 32008186401 в Операційному управлінні НБУ, м.Київ, МФО 300001): суму простроченої заборгованості щодо повернення кредиту - 60660,00грн. (шістдесят тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.); суму простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом - 20102,44грн. (двадцять тисяч сто дві грн. 44 коп.); суму пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту - 12898,73грн. (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім грн. 73 коп.); суму пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 4308,99грн. (чотири тисячі триста вісім грн. 99 коп.); 979,70грн. (дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 70 коп.) держмита ; 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. по справі №2/163-10 не оскаржувалося та набрало законної сили у визначеному законом порядку.

Як зазначає позивач рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. по справі №2/163-10 виконано не було, кредит не повернуто.

Враховуючи викладені обставини у позичальника виникла заборгованість по процентах, яка прострочена у період з 17.09.2009р. по 20.07.2015р. (включно) і яка становить 67312,37грн.

Заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 21.07.2014р. по 20.07.2015р. (включно) становить 4613,02грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по процентах, яка прострочена у період з 17.09.2009р. по 20.07.2015р. (включно) і яка становить 67312,37грн. і заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів з період з 21.07.2014р. по 20.07.2015р. (включно) становить 4613,02грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. по справі №2/163-10.

Строк повернення кредиту є таким, що настав.

Доказів повернення кредиту позивачу відповідачем на час розгляду справи не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.47 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно частини 2 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.12.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави №200 (далі по тексту - договір застави), відповідно до пункту 1.1 умов якого дійсний договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №190 від 01.12.2006р., укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 2.1 договору застави предметом застави є обладнання - автовантажник ДВ 17884520, 2006 знаходиться на орендованому майданчику згідно договору оренди від 04.09.2006р., укладеного між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Екопродукти". Предмет застави належить відповідачу на підставі договору №28/9 купівлі-продажу від 22.11.2006р., накладної №ПФ-0000148 від 29.11.2006р., акту прийому-передачі від 28.11.2006р., сервісного техпаспорту від 28.11.2006р.

Підпунктом 3.3.4 пункту 3.4 договору застави визначено, що відповідач зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати заставлене майно за свій рахунок на користь позивача від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Відповідно до пункту 4.2 договору застави за невиконання або неналежне виконання (в тому числі невчасне) виконання відповідачем будь-якого з підпунктів 3.3.1-3.3.6 цього договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1000,00грн.

01.12.2006р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та товариством з обмеженою відповідальністю "Профі-Буд" укладено договір добровільного страхування заставного майна №03-0401-0034. Відповідно до пункту 2.8 вказаного договору період страхування визначено з 02.12.2006р. по 01.12.2007р.

Після закінчення дії зазначеного договору страхування, строк його дії продовжено не було, нового договору страхування предмета, укладеного з будь-якого іншою страховою компанією позичальником надано не було.

На час розгляду справи у суді відповідач не надав суду новий договір страхування.

Отже, позовна вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1000,00грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись положеннями Закону України "Про акціонерні товариства", ст.47 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 574, 576, 589, 593, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Буд" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Артема, 3А; ідентифікаційний код 33807547) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 67312,37грн. (шістдесят сім тисяч триста дванадцять грн. 37 коп.) заборгованості по процентах за період з 17.09.2009р. по 20.07.2015р. (включно); 4613,02грн. (чотири тисячі шістсот тринадцять грн. 02 коп.) заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 21.07.2014р. по 20.07.2015р. (включно); 1000,00грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) штрафу за невиконання умов договору застави щодо страхування; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.09.2015 року

Суддя ОСОБА_2