Рішення

від 12.06.2014 по справі 905/2625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 Справа № 905/2625/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "ІНКОМ-ТРЕЙД" доПриватного акціонерного товариства "МЛЗ" простягнення 69907,06грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю; ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "ІНКОМ-ТРЕЙД" до Приватного акціонерного товариства "МЛЗ" про стягнення 69907,06 грн., у тому числі основний борг у розмірі 61614,90грн., пеня у розмірі 4576,70грн., 3% річних у розмірі 2359,94грн., інфляційні втрати у розмірі 1355,52грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №21/03-01 від 21.03.2012 в частині своєчасної та повної сплати вартості переданого позивачем товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 61614,90грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №21/03-01 від 21.03.2012; видаткової накладної №ит-0000052 від 28.11.2012; товарно-транспортної накладної від 28.11.2012; довіреності №2392 від 22.11.2012.

В судове засідання призначене на 12.06.2014 позивач з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 12.06.2014 з'явився, повідомив про оплату суми основного боргу, в підтвердження чого надав копії платіжних доручень №309 від 26.05.2014, №32 від 28.05.2014 та №317 від 29.05.2014 на загальну суму 61614,90грн.

У відзиві на позов від 26.05.2014 та клопотанні від 11.06.2014 відповідач просив відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляції, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21.03.2012 між Приватним підприємством «Інком-Трейд», як продавцем (позивач), та Приватним акціонерним товариством «МЛЗ», як покупцем (відповідач), підписаний договір купівлі-продажу №21/03-01.

Згідно з п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити металобрухт відповідного ДСТУ 4121-2002 (далі - товар). Найменування товару, кількість, строки поставки та ціна товару, який підлягає поставці, вказується в доданих специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, поставка товару здійснюється на умовах СРТ - (склад покупця) згідно з міжнародними правилами"ІНКОТЕРМС-2010", якщо інше не буде погоджене сторонами в специфікації.

Згідно із пунктом 4.1 договору, ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура визначаються в специфікаціях.

Загальна сума договору становить суму всіх специфікацій (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2012 року.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору купівлі-продажу №21/03-01 від 21.03.2012 сторонами підписано специфікацію №9 від 19.11.2012, в якій погоджені найменування, кількість товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару.

Відповідно до специфікації оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки на протязі 30 календарних днів.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 61614,90грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ит-0000052 від 28.11.2012 та товарно-транспортної накладною від 28.11.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної накладної товар на підставі довіреності №2392 від 22.11.2012. на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювалась на виконання договору купівлі-продажу №21/03-01 від 21.03.2012.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути остаточно оплачена відповідно до умов специфікації, а саме не пізніше 30 календарних днів від дати поставки.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній оплатив несвоєчасно.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи судом, відповідач погасив заборгованість у розмірі 61614,90грн., що підтверджується платіжними дорученнями №309 від 26.05.2014, №32 від 28.05.2014 та №317 від 29.05.2014 на загальну суму 61614,90грн.

З огляду викладене, вищезазначений платіж враховуються судом в погашення заборгованості по договору купівлі-продажу №21/03-01 від 21.03.2012.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі в разі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оскільки сума основного боргу у розмірі 61614,90грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, то провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню розмірі 4576,70грн., 3% річних у розмірі 2359,94грн., інфляційні втрати у розмірі 1355,52грн.

Відповідно до п.5.2 договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й оплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунках пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, який зроблений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ виходячи із суми заборгованості, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4576,18грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2359,94грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період прострочення за період з грудня 2013 по лютий 2014, суд визнає його не вірним з наступних підстав.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

З таких обставин, розрахунок інфляційних втрат повинен бути здійснений з урахуванням періоду прострочення шляхом перемноження усіх індексів інфляцій за вказаний період у тому числі з урахуванням дефляції.

За розрахунком суду, в лютому, липні та серпні 2013 мала місце дефляція, що помилково не враховано позивачем. Отже, розмір інфляційних втрат за період з січня 2013 по лютий 2014 становить 801,82грн.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 801,82грн.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відмовляє з підстав недоведеності належними доказами тяжкого фінансового становища підприємства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в доведеній частині.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням часткового задоволення позову, а також того, що кошти у розмірі 61614,90грн. перераховані відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "МЛЗ" на користь Приватного підприємства "ІНКОМ-ТРЕЙД" суми основного боргу у розмірі 61614,90грн. припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МЛЗ" (86108, Донецька область, м.Макіївка, вул.Свердлова, буд.25; код ЄДРПОУ 31798871, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "ІНКОМ-ТРЕЙД" (51931, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31846029) пеню у розмірі 4576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 18коп., 3% річних у розмірі 2359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 94грн., інфляційні втрати у розмірі 801 (вісімсот один) грн. 82коп., судовий збір у розмірі 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 52коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.06.2014.