Рішення

від 11.09.2015 по справі 910/17794/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2015Справа №910/17794/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» доПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп» простягнення 8195 грн. 35 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В. - представник за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-841 від 08.11.2013;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп» про стягнення 8195 грн. 35 коп.

Свої позовні вимоги до відповідача 1 позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999, та право вимоги за якою перейшло до позивача. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1 суму страхового відшкодування у розмірі 7685 грн. 35 коп.

Крім того, франшизу за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999 у розмірі 510 грн. 00 коп. позивач просив стягнути з відповідача 2 на підставі ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, оскільки саме він є страхувальником транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, водій якого винний у ДТП, яка сталась 27.12.2013 за участю вказаного транспортного засобу та автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17794/15 та справу призначено до розгляду на 03.08.2015.

03.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи. Відповідно до відзиву, відповідач 1 не надав будь-яких заперечень щодо позовних вимог ат просив розглядати справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.09.2015.

У судовому засіданні 11.09.2015 представник позивача надав усні пояснення по стуі спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 11.09.2015 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034889205.

Представник відповідача 2 у судове засідання 11.09.2015 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034889043.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9327113, яка видана Управлінням Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, та постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2014 у справі № 200/161/14-п (провадження № 3/200/0033/14) встановлено, що 27.12.2013 ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Ніссан, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Форд, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

08.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту DNWMCPS-13382ZS, яким передбачено страхування майнових інтересів вигодонабувача, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Форд, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 10 Договору, період його дії встановлений з 09.04.2013 по 08.04.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з рахунком на оплату № 21 від 09.01.2014 на суму 3349 грн. 00 коп. та рахунком на оплату № 22 від 09.01.2014 на суму 5040 грн. 00 коп., виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Транс», загальна вартість ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 8389 грн. 00 коп.

Відповідно до Звіту № 09-01-14Л про оцінку вартості шкоди, завданої власнику транспортного засобу, від 10.01.2014, складеного Приватним підприємцем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12230/11 від 21.07.2011; свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 8799 від 05.07.2011), вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,172) становить 8195 грн. 35 коп.

Судом встановлено, що наведені в ремонті-калькуляції № 09-01-14Л від 10.01.2014 роботи, на підставі якої складено Звіт № 09-01-14Л про оцінку вартості шкоди, завданої власнику транспортного засобу, від 10.01.2014, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у первинній довідці Відділом ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, складеній за обставинами ДТП, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Згідно зі страховим актом № И-604 від 03.03.2014, складеним позивачем, розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту DNWMCPS-13382ZS від 08.04.2013 складає 8195 грн. 35 коп., на підставі якого та заяви страхувальника вих. № А-19302052 від 23.01.2014 позивачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 8195 грн. 35 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Транс», що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06.03.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп., франшизи - 510 грн. 00 коп. (в матеріалах справи знаходиться витяг з єдиної централізованої бази МТСБУ).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, на дату скоєння ДТП була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача 1 (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

З огляду на те, що в наданому позивачем Звіті № 09-01-14Л про оцінку вартості шкоди, завданої власнику транспортного засобу, від 10.01.2014, складеного Приватним підприємцем ОСОБА_4, встановлено наявність коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,172), суд зазначає, що врахування даного Звіту для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, є обов'язковим.

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу , є Звіт № 09-01-14Л про оцінку вартості шкоди, завданої власнику транспортного засобу, від 10.01.2014, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,172), становить 8195 грн. 35 коп.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9264999 розмір франшизи складає 510 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999 у межах фактично здійснених ним витрат (8195 грн. 35 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (8195 грн. 35 коп.) та з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 7685 грн. 35 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, франшизу за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999 у розмірі 510 грн. 00 коп. позивач просив стягнути з відповідача 2 на підставі ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, оскільки саме він є страхувальником транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, водій якого винний у ДТП, яка сталась 27.12.2013 за участю вказаного транспортного засобу та автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність , у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, законодавством встановлено принцип повного відшкодування шкоди, зокрема, яка завдана майну фізичної або юридичної особи.

З огляду на те, що відповідачем 2 на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2015 не надано суду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, та відповідачем 1 - копії Полісу АВ/9264999, суд здійснює встановлення обставин справи за сукупністю наявних у справі доказів.

Відповідно до витягу з Єдиної інформаційної бази даних МТСБУ, за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9264999 страхувальником є відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп».

Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9327113, яка видана Управлінням Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, транспортний засіб Ніссан, державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у ДТП, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп».

У постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2014 у справі № 200/161/14-п (провадження № 3/200/0033/14) зазначено, що водій винного у ДТП транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_2 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп».

Таким чином, судом встановлено, що відповідач 2 є власником транспортного засобу Ніссан, державний номер НОМЕР_2, та він застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача за Полісом АВ/9264999.

Зажаючи на те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що розмір завданої шкоди власнику транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 8195 грн. 35 коп., а розмір страхового відшкодування, яке відповідач 1, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», зобов'язано сплатити позивачу складає 7685 грн. 35 коп., то для повного відшкодування шкоди відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп», зобов'язане сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (8195 грн. 35 коп. - 7685 грн. 35 коп. = 510 грн. 00 коп.).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп» про стягнення 510 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача 1 ані з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані з повідомленням відповідача 1 про перехід права вимоги щодо виплати страхового відшкодування до позивача. Так само, позивачем не надано доказів звернення до відповідача 2 з вимогою про виплату грошових коштів, які не увійшли до суми страхового відшкодування (сума франшизи) або з повідомленням про перехід права вимоги щодо відшкодування шкоди до позивача. Про вказані обставини позивач зазначив у позові.

Разом з тим суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» отримало право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не було зобов'язане звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Таким чином, право особи є порушеним з моменту завдання їй шкоди внаслідок ДТП та відповідно з цього моменту у особи виникає право на судовий захист порушеного права. Так само, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.

Однак, з огляду на те, що на правовідносини, які склались між сторонами поширюються норми Цивільного кодексу України щодо заміни сторони у зобов'язанні, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача 1 та відповідача 2 з повідомленням про перехід до позивача прав кредитора щодо отримання страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (щодо відповідача 1) та щодо отримання відшкодування шкоди в частині різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою - суми франшизи (щодо відповідача 2), тобто не надав боржникам (відповідачам) доказів переходу до позивача прав кредитора у зобов'язанні, відповідачі були позбавлені можливості дізнатись про наявність у них обов'язку здійснити відшкодування саме на користь позивача, у зв'язку з чим спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо повідомлення відповідачів про перехід до нього прав вимоги та не надав відповідачам можливості виконати свій обов'язок до звернення позивача до суду.

Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності у нього обов'язку попереднього звернення до відповідачів з метою досудового врегулювання спору, однак суд зазначає, що до моменту повідомлення відповідачів про заміну кредитора у зобов'язанні вони мають право не виконувати свій обов'язок на користь позивача. З огляду на те, що про відповідний перехід права вимоги відповідачі дізнались лише з позовної заяви (при цьому процесуальна форма вимоги у вигляді позову жодним чином не впливає на сам матеріальний обов'язок, який виник раніше, і відповідно раніше виникло і порушене право), спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо направлення відповідачам повідомлення про заміну кредитора, а отже і не надав відповідачам можливості виконати свій обов'язок добровільно до звернення позивача до суду.

Підсумовуючи викладене, суд акцентує увагу на факт наявності порушеного права та відсутності у позивача обов'язку використовувати будь-які досудові засоби врегулювання спору, та водночас зазначає, що бездіяльність позивача (по суті, зловживання процесуальними правами) є підставою для застосування процесуальної санкції, яка передбачена ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та покладення судового збору на позивача як сторону винну у виникненні спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код: 33248430) грошові кошти у розмірі 7685 (сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 35 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп» (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Житловий масив Тополя-2, буд. 22, корпус 9, кв. 7; ідентифікаційний код: 31371098) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код: 33248430) грошові кошти у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.09.2015

Суддя І.М. Отрош