Рішення

від 10.09.2015 по справі 922/4028/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.Справа № 922/4028/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 48 497,24 грн. за участю представників:

позивача - Кисиля В.А. (дов. № б/н від 05.03.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) заборгованість у розмірі 48 497,24 грн., а також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив. Про причини своєї неявки та неявки представника суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідачем протягом червня - серпня 2013 року було виставлено позивачу до сплати рахунок-фактура № 17-06-13 від 17 червня 2013 р. на суму 22693,38 грн., рахунок-фактура № 07-07-13 від 04 липня 2013 р. на суму 864,24 грн., рахунок-фактура №18-07-13 від 18 липня 2013 р. на суму 15010,80 грн., рахунок-фактура № 06-08-13 від 06 серпня 2013 р. на суму 17433,00 грн., чим підтвердив прийняття до виконання замовлення щодо поставки товару зазначеного у рахунках-фактурах.

На підставі вищезазначених рахунків-фактур, позивачем на поточний рахунок відповідача було перераховано 48497,24 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які залучено до матеріалів справи.

Однак відповідачем свої зобов'язання щодо поставки товару на суму 48497,24 грн. виконані не були.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 28.09.2013 року з проханням поставити оплачений товар протягом семи календарних днів.

У зв'язку з залишенням без розгляду вимоги від 28.09.2013 року щодо поставки оплаченого товару, 03 травня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 48497,24 грн. протягом семи календарних днів.

Втім, відповідач не здійснив ані поставку товару, ані повернення сплачених за нього коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що за домовленістю між сторонами, відповідачем було здійснено передплату за погоджений асортимент товару у розмірі 48497,24 грн. (рахунки-фактури № 17-06-13, № 04-07-13, № 18-07-13, № 06-08-13 та банківські виписки а.с. 10-20).

Таким чином, виставлення відповідачем рахунків-фактур та здійснення позивачем передплати є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі-продажу (поставки).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання зі сплати авансового платежу було виконане позивачем своєчасно та у повному обсязі, проте, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України відповідачем поставка узгодженого товару не була здійснена.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази поставки позивачу оплаченого товару в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з поставки попередньо оплаченого товару на суму 48497,24 грн.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Таким чином, позивач по справі, на правомірних підставах, в якості наслідку неналежного виконання продавцем (відповідачем по справі) свого обов'язку щодо поставки товару, за який сплачено попередню оплату, та способу захисту власного порушеного права, обрав повернення останнім такої попередньої оплати в розмірі 48497,24 доларів США.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 48497,24 грн.

За результатами розгляду справи, керуючись статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1827,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 175 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610-612, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" (61052, Харківська область, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6; ідент. код 34392786) 48 497,24 грн. основного боргу, 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін