Рішення
від 14.09.2015 по справі 922/4203/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р.Справа № 922/4203/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків до Приватного підприємства "Гранд-Декор", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 14421,80 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 04.03.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Гранд-Декор", м. Харків, в якому просить суд:

1. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 3058 від 20.05.2014р. про надання у користування місць, укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 14421,80 грн., з яких:3964,03 грн. - заборгованість за щомісячне користування місцями; 1032,94 грн. - пеня за прострочення сплати платежів за договором; 444,20 грн. - витрати за зберігання демонтованих спеціальних конструкцій; 6444,48 грн. - неустойка за прострочення повернення місць за договором за період з 12.04.2015р. по 22.05.2015р.

2. Зобов'язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресами: м. Харків, вул. Двадцятого Квітня - пр. Московський (щит стаціонарний (1,20х1,80х1)), м. Харків, пр. Московський - вул. ОСОБА_2 (щит стаціонарний (3,00х2,00х2)), привівши ці місця в належний стан, відповідно до п. 5.3. договору №3058 від 20.05.2014р.

3. Покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.08.2015р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2015р. розгляд справи відкладався на 14.09.2015р. об 11:45 год.

У судовому засіданні 14.09.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі, суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду від 23.07.2015р., 31.08.2015р. повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "Гранд-Декор", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 14.09.2015р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_3 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20 травня 2014 року між Комунальним підприємством В«Міський інформаційний центрВ» (позивач) та Приватним підприємством В«Гранд-ДекорВ» (відповідач, користувач) було укладено договір №3058 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору та Акту прийому-передачі від 01 липня 2014 року до Договору, позивач надав в користування відповідачу місця, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій - щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м. Харків, пр. Московський - вул. ОСОБА_2, щит стаціонарний (1,20х1,80х1) за адресою: вул. ОСОБА_2 - пр. Московський, строком з 01 липня 2014 р. по 30 червня 2015р. (п.1.4 Договору).

Згідно до умов Договору №3058 від 20.05.2014р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1.,4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору №3058 від 20.05.2014р., відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 959,04 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.6. Договору №3058 від 20.05.2014р. у випадках, передбачених пунктами 6.1.-6.5. Договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Як зазначає позивач, відповідач порушив своє зобов'язання за Договором щодо оплати за місця, надані у користування, а саме, неповністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 Договору, в зв'язку з чим повинен сплатити позивачеві суму заборгованості за користування місцями за Договором №3058 від 20.05.2014р. за весь час у розмірі - 3964,03 грн. та пеню за неповну сплату за Договором у розмірі - 1032,94 грн.

Відповідно до п.п.8.1.2. Договору №3058: В«Цей договір припиняє свою дію, якщо В«КористувачВ» не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями, передбаченими розділом 4 цього ДоговоруВ» .

Відповідно до абз.1 п.8.2. Договору №3058: В«У разі припинення дії цього Договору на підставах, передбачених підпунктами 8.1.2., 8.1.3., 8.1.8 пункту 8.1 розділу 8 цього Договору, він вважається таким, що припинив свою дію через 10 днів з дати відправлення (за допомогою поштового зв'язку) письмового повідомлення В«КористувачуВ» про припинення дії Договору (або його частини), при цьому В«КПВ» залишає за собою право відкликати своє погодження у дозволі на розміщення зовнішньої рекламиВ» .

Як свідчать матеріали справи, 25.03.2015р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення (вих. №836/0/2-15 від 24.03.2015р.) про припинення дії спірного Договору через 10 днів з дати відправлення даного повідомлення, а також з вимогою погасити заборгованість за даним Договором. Дане повідомлення отримано відповідачем 30.03.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Але відповідач на дане повідомлення не прореагував.

Таким чином, станом на 04.04.2015р. Договір №3058 від 20.05.2014р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №3058 від 20.05.2014р.: В«Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору або з дати виключення місць з Переліку місць, які надаються В«КористувачуВ» для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за користування (Додаток №1), В«КористувачВ» зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх В«КПВ» . Повернення місць, наданих в користування, здійснюється В«КористувачемВ» на підставі Актів прийому-передачі, які складаються В«КористувачемВ» та підписуються уповноваженими представниками В«КПВ» та В«КористувачаВ» .

Відповідно до п.5.2 Договору №3058 від 20.05.2014р.: В«Місця вважаються фактично повернутими В«КПВ» з моменту підписання Актів прийому - передачі. Акт прийому-передачі місця підписується В«КПВ» після надання В«КористувачемВ» фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника В«КПВ» на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) Акт прийому-передачі місця з боку В«КПВ» не підписується, а складається Акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень.

Повторний виїзд представника В«КПВ» на місце розташування спеціальної конструкції здійснюється після усунення порушень, що зазначені в Акті огляду місця, за рахунок В«КористувачаВ» .

Відповідно до п.5.3. Договору №3058 від 20.05.2014р.: В«Місця, надані в користування В«КористувачуВ» за цим Договором, повинні бути повернуті В«КПВ» у належному стані (демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав'яне покриття, вивезене сміття та інше)В» .

Відповідно до п. 6.2. Договору №3058 від 20.05.2014р.: В«У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, В«КористувачВ» сплачує В«КПВ» неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим ДоговоромВ» .

Відповідно до умов Договору, відповідач повинен був станом на 11.04.2015 року повернути місця позивачеві, на підставі акту прийому-передачі.

Оскільки Відповідач порушив умови спірного Договору, а саме, не повернув місця на підставі акту прийому-передачі, то з 12.04.2015р. по 16.07.2015 року (на момент подачі позову) відповідачеві нараховано неустойку за кожний день затримки повернення місць, яка складає - 6444,48 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив на адресу відповідача повідомлення №13334 (вих. №183/0/2-15 від 28.01.2015р.) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за спірним Договором, та попередженням про те, що у випадку невиконання вимог даного повідомлення, спеціальні конструкції будуть демонтовані позивачем з подальшим покладенням на відповідача витрат, пов'язаних із демонтажем та їх зберіганням.

Дане повідомлення відповідач отримав 02.02.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього не прореагував.

Відповідно до "Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" (Додаток до рішення виконавчого комітету ХМР від 22.06.2011р. №444 "Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними") та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП "Міський інформаційний центр" від 16.03.2015 року №10-АХ-Д, позивач 19.03.2015р. здійснив демонтаж спеціальної конструкції: щит стаціонарний (1,20x1,80x1) за адресою: м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня - пр. Московський, а 25.03.2015р. позивач здійснив демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний (3,00x2,00x2) за адресою: м. Харків, пр. Московський - вул. ОСОБА_2, у зв'язку з чим, позивач поніс збитки у розмірі 2536,15 грн., що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 19.03.2015р. та від 25.03.2015р., рахунком-фактурою № СФД-897 від 26.03.2015р., рахунком-фактурою № СФД-906 від 26.03.2015р., калькуляцією витрат надання послуг та виконаних робіт.

Окрім цього, звертаючись до господарського суду, позивач також просить суд відшкодувати з відповідача на свою користь витрати, понесені ним за зберігання демонтованих спеціальних конструкцій у розмірі 444,20 грн., що підтверджується рахунком № 1026 від 22.05.2015р., калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 3058 від 20.05.2014р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 3058 від 20.05.2015р., у розмірі 3964,03 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 3058 від 20.05.2014р. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка складає 1032,94 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.6. Договору №3058 від 20.05.2014р. у випадках, передбачених пунктами 6.1.-6.5. Договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1032,94 грн. підлягає стягненню на користь позивача.