Рішення

від 14.09.2015 по справі 927/1110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" вересня 2015 р. Справа № 927/1110/15

Позивач: Комунальне підприємство „Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради,

пр-т. Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005

Відповідач: Приватне підприємство «ѳдорін Лаб УкраїнаВ» ,

АДРЕСА_1, 14033

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 11556,91 грн

Суддя В.В. Шморгун

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 1 від 05.01.2015

відповідач: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Комунальним підприємством В«Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради подано позов до Приватного підприємства «Сідорін Лаб Україна» про стягнення на користь КП "Діловий центр" ЧОР 13795,82 грн, у тому числі 5237,11 грн боргу з орендної плати, 338,63 грн 10 % річних, 2166,00 грн інфляційних втрат, 2082,82 грн пені, 226,07 грн штрафу, 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору та на користь обласного бюджету 1918,19 грн, у тому числі 1378,19 грн боргу з орендної плати та 540,00 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на те, що у порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 23/13 від 14.06.2013 відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за орендоване приміщення за листопад та грудень 2014 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед КП «Діловий центр» ЧОР та обласним бюджетом. Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості на користь обласного бюджету, позивач посилається на п. 4.2 Статуту КП «Діловий Центр» ЧОР відповідно до якого, підприємство на підставі укладених ним договорів оренди комунального майна заявляє претензії та подає позови до господарського суду, предметом яких є стягнення в дохід обласного бюджету належної бюджету частини орендної плати.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.09.2015.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 01.09.2015 та 08.09.2015 розгляд справи відкладався на 08.09.2015 та 14.09.2015 відповідно.

У судовому засіданні 08.09.2015 представником позивача подано заяву № 421-15 від 07.09.2015 про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь КП "Діловий центр загальну суму 11930,50 грн (у тому числі витрати зі сплати судового збору), а саме: 5237,11 грн боргу з орендної плати, 338,63 грн 10 % річних, 1946,89 грн інфляційних втрат, 1919,34 грн пені, 661,53 грн штрафу та на користь обласного бюджету 1890,53 грн, а саме: 1378,19 грн боргу з орендної плати та 512,34 грн інфляційних втрат. Вищезазначена заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду ухвалою від 08.09.2015 та спір вирішується з його урахуванням.

У судове засідання 14.09.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Від представника позивача клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надійшло.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 01.09.2015, 08.09.2015 та 14.09.2015 не з'являвся.

Копії ухвал Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2015 та 01.09.2015, які направлялись відповідачу на адресу, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначена як юридична, а саме: АДРЕСА_2, 14033, повернулись до суду не врученими адресату з позначкою оператора поштового зв'язку В«за закінченням терміну зберіганняВ» .

Копія ухвали господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначена як юридична, а саме: АДРЕСА_2, 14033, на час проведення судового засідання до суду не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту "Укрпошти" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 1400603647604 від 09.09.2015, в якому зазначається, що дане відправлення направлено до об'єкту поштового зв'язку Чернігів 33 (відомості про вручення адресату (одержувачу) відсутні).

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача вважав за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача.

У судовому засіданні 14.09.2015 представником позивача подано заяву № 430-15 від 14.09.2015, у якій позивач зменшує розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача на користь КП «Діловий центр» ЧОР 11493,38 грн, у тому числі 5237,11 грн боргу з орендної плати, 1482,22 грн пені, 1946,89 грн інфляційних втрат, 338,63 грн 10% річних, 661,53 грн 10% штрафу, 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору, а також на користь обласного бюджету 1890,53 грн, у тому числі 1378,19 грн боргу з орендної плати та 512,34 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача в частині зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

У судовому засіданні 14.09.2015 представник позивача надав бухгалтерські документи щодо взаємовідносин з відповідачем та в усних поясненнях зазначив, що згідно бухгалтерського обліку заборгованості з оплати орендної плати за попередні періоди та останні два місяці (січень та лютий 2015 року) не існує, заборгованість існує лише за вказані місяці, тобто за листопад та грудень 2014 року.

Від відповідача відзиву або будь-яких інших заперечень, заяв, клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови № 18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка сторін у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви та просив суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши надані представником позивача докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, 14 червня 2013 року між Комунальним підприємством „Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради (позивач по справі, Орендодавець за договором) та Приватним підприємством «ѳдорін Лаб УкраїнаВ» (відповідач у справі, Орендар за договором) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 23/13 (далі - Договір).

Згідно розділу 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі, що є об'єктом, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), розташованій за адресою: проспект Миру, 61 у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства В«Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради. Приміщення з двох кімнат, які знаходяться на цокольному поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 49,0 кв. м., корисною площею 37,7 кв. м., що не має окремого входу. Вартість майна визначена згідно із звітом про оцінку на 25 січня 2013 р. і становить за незалежною оцінкою 178317,00 грн (без ПДВ). Майно передається в оренду з метою розміщення офісу приватної фірми.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього Договору. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а Орендар користується ним протягом всього строку оренди. У разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю, у порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Орендна плата є платежем у грошовій формі, який Орендар вносить Орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності Орендаря та сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання передачі майна з орендного користування. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість. Розмір орендної плати визначається на підставі діючої Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25 березня 2011 року (3 сесія 6 скликання) зі змінами від 30 вересня 2011 року (5 сесія 6 скликання) з врахуванням результатів вивченого попиту згідно наказу від 14 червня 2013 року № 38-в (п.п. 3.1 -3.3 договорів).

Згідно п. 3.4 Договору розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 2 (а.с. 20) до Договору, що є його невід'ємною частиною, і становить за базовий місяць оренди 2233,42 грн (без ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди (червень 2013 року) визначається шляхом множення базового розміру орендної плати на індекс інфляції за червень 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

За умовами п. 3.6 Договору орендну плату Орендар зобов'язується перераховувати щомісячно у 10-денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць, згідно виставлених рахунків Орендодавцем шляхом перерахування на поточні рахунки Орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні, встановленому діючою Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради.

Відповідно до п. 3.11 Договору зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за два останні місяці оренди.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір діє з 14.06.2013 року по 12.06.2016 року включно .

Передача та прийняття вищевказаного майна у фактичне користування підтверджується наявним у матеріалах справи актом № 1 від 14.06.2013 прийому-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованого за адресою: проспект Миру, 61 у м. Чернігові (а.с. 19).

21.02.2014 року між сторонами був підписаний акт № 2 прийому - передачі із орендного користування частини нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованого по проспекту Миру, 61 у м. Чернігові, згідно якого Орендар передає, а Орендодавець приймає нежитлове приміщення, яке розташоване в будівлі по проспекту Миру, 61, у м. Чернігові, що закріплене за Орендодавцем на праві господарського відання, у складі приміщення з двох кімнат, які знаходяться на цокольному поверсі вищезазначеної будівлі загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 49,0 кв. м., корисною площею 37,7 кв. м., що не має окремого входу (використовувалось для розміщення офісу). Вартість майна визначена згідно із звітами про оцінку на 25 січня 2013 р. і становить за незалежною оцінкою 178317,00 грн (без ПДВ).

23 лютого 2015 року між Комунальним підприємством „Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради та Приватним підприємством «ѳдорін Лаб УкраїнаВ» було укладено угоду про розірвання Договору № 23/13 від 14.06.2013, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір з 22.02.2015. Згідно п. 2 угоди про розірвання останнім днем оренди приміщень є 21.02.2015.

Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 17.06.2014 р. В«Про розподіл орендної плати комунального підприємства В«Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради встановлено для КП В«Діловий центрВ» Чернігівської обласної ради розподіл орендної плати з 01 липня 2014 року по 30.06.2015 року включно у співвідношенні: 75 відсотків орендних платежів комунальному підприємству, 25 відсотків - до обласного бюджету.

Позивачем відповідно до умов договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з листопада по грудень 2014 року, включно, а саме № УА-0001295 від 31.11.2014 на суму 3258,77 грн (678,91 грн на користь обласного бюджету та 2579,86 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР) та № УА-0001417 від 31.12.2014 на суму 3356,53 грн (699,28 грн на користь обласного бюджету та 2657,25 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР), що були отримані відповідачем 12.12.2014 та 20.01.2015 відповідно, та акти надання послуг № УА-0001295 від 30.11.2014 та № УА-00011417 від 31.12.2014, які підписані та скріплені печатками двох сторін, що підтверджується матеріалами справи (а.с.32-35). Загальна сума орендної плати за спірний період складає 6615,30 грн.

Відповідно до п. 3.6 Договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст. 253-254 Цивільного кодексу України, кінцевим строком оплати рахунків за листопад та грудень 2014 року є, відповідно, 19.12.2014 та 26.01.2015 включно.

Судом встановлено, що відповідач в обумовлений Договором термін оплату за оренду приміщення не здійснив.

Як встановлено судом з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, відповідач, в порушення умов Договору, не виконав зобов'язання щодо оплати орендної плати за листопад та грудень 2014 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому позивачем у позовній заяві розмірі, а саме: 5237,11 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР та 1378,19 грн на користь обласного бюджету.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Судом враховано, що предметом спірного договору є майно, що знаходиться у комунальній власності, тобто до правовідносин між сторонами застосовуються положення Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 3 ст.19 цього Закону встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 29 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачено також п. 5.1.4 Договору.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідачем 19.07.2013 на виконання умов п. 3.11 Договору на розрахунковий рахунок КП «Діловий центр» ЧОР було перераховано 5360,21 грн завдатку, який вноситься за останні два місяці оренди. Отже, січень та лютий 2015 року є двома останніми місяцями, оскільки відповідно до п. 2 угоди про розірвання Договору № 23/13 від 14.06.2013 сторони узгодили, що 21.02.2015 року є останнім днем оренди приміщення за Договором, а відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки здійснюються за "календарний" місяць.

Відповідно до наданих позивачем рахунків № УА-0000105 від 31.01.2015 на загальну суму 3460,58 грн (25 % - 720,96 грн та 75 % - 2739,62 грн) та № УА-0000227 від 28.02.2015 на загальну суму 2733,00 (25 % - 569,38 грн та 75 % - 2163,62 грн) орендна плата за січень 2015 року та за період з 01.02.2015 по 21.02.2015 на користь КП «Діловий центр» ЧОР (75 %) становить 4903,24 грн та на користь обласного бюджету (25%) становить 1290,34 грн. З наданих позивачем платіжних доручень № 228 від 22.04.2015 на суму 720,96 грн та № 231 від 22.04.2015 на суму 569,38 грн вбачається, що відповідачем сплачено орендну плату до обласного бюджету за два останні місяці у повному обсязі. Заборгованість з орендної плати за січень-лютий 2015 року перед КП «Діловий центр» ЧОР у розмірі 4903,24 грн погашена відповідачем за рахунок зазначеного завдатку. Таким чином залишок нерозподіленого завдатку становить 456,97 грн (5360,21 грн - 4903,24 грн).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, залишок завдатку було віднесено позивачем на погашення заборгованості за надані відповідачу комунальні послуги за іншим договором відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000163 від 28.02.2015.

Зі змісту п. 3.11 Договору вбачається, що завдаток забезпечує зобов'язання Орендаря саме за сплату орендної плати, а не будь-яких інших зобов'язань відповідача.

Відповідно до п. 3.9 Договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету та/або Орендодавцю, підлягає у встановленому порядку поверненню Орендаря або заліку у рахунок наступних платежів.

Таким чином, суд вважає, що позивач неправомірно відніс залишок внесеного завдатку, направленого на забезпечення орендної плати, на погашення інших зобов'язань відповідача, не передбачених Договором.

Оскільки залік у рахунок наступних платежів не можливий у зв'язку з розірванням Договору, кошти позивачем не повернуто, порядку розподілу надлишкової суми завдатку Договором не передбачено, існує заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за листопад-грудень 2014 року, кошти знаходяться на рахунку КП «Діловий центр» ЧОР, тому зменшенню підлягає сума заборгованості лише з орендної плати і саме КП «Діловий центр» ЧОР.

Якщо у Договорі відсутній порядок розподілу перерахованих коштів, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості у хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.04.2005 у справі № 11/274 (12/5), від 25.12.2003 у справі № 10/172, ухвалі Верховного Суду України від 23.06.2005 у справі № 11/274 (12/5).

Таким чином, надлишок завдатку у розмірі 456,97 грн мав бути зарахований у погашення заборгованості зі сплати орендної плати перед КП «Діловий центр» ЧОР за листопад 2014 року, а відтак заборгованість відповідача за листопад 2014 року перед КП «Діловий центр» ЧОР не може бути більшою ніж 2122,89 грн.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь КП «Діловий центр» ЧОР боргу з орендної плати у розмірі 5237,11 грн підлягає частковому задоволенню лише у розмірі 4780,14 грн, а вимога позивача про стягнення з відповідача на користь обласного бюджету боргу з орендної плати у розмірі 1378,19 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги орендодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються проценти і неустойка; у другу чергу сплачується сума орендної плати.

Згідно п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

На підставі зазначених пунктів Договору (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 421-15 від 07.09.2015 та заяви про зменшення розміру позовних вимог № 430-15 від 14.09.2015), позивачем нараховано пеню у розмірі 1482,22 грн за період з 20.12.2014 по 17.06.2015 та 661,53 грн штрафу.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі чи законі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-24гс12 (№ 06/5026/1052/2011).

Відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначено у пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 1397,21 грн та 10% штрафу у розмірі 615,83 грн, зважаючи на неправомірне використання позивачем залишку внесеного завдатку, направленого саме на забезпечення сплати орендної плати, та періоду нарахувань з урахуванням дати розірвання Договору. Оскільки Договір розірвано з 22.02.2015, останнім днем оренди є 21.02.2015, то завдаток у сумі 456,97 грн, який був на рахунку КП «Діловий центр» ЧОР мав бути зарахований у погашення плати за оренду приміщення у останній день орендних відносин, тобто 21.02.2015.

Пунктом 9.5 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, Орендар повинен сплатити Орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 421-15 від 07.09.2015 та заяви про зменшення розміру позовних вимог № 430-15 від 14.09.2015 просить стягнути з відповідача 338,63 грн 10% річних за період з 19.12.2014 по 11.08.2015 та 2459,23 грн (1946,89 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР та 512,34 грн на користь обласного бюджету) інфляційних втрат за період з січня 2015 року по липень 2015 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності, що також підтверджується ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10 та від 12.12.2011 у справі № 3-132гс11.

Суд встановив, що період прострочення виконання зобов'язання при нарахуванні 10 % річних було обчислено позивачем з урахуванням останнього дня оплати, тоді як згідно приписів ст. 253 Цивільного кодексу України період прострочення виконання зобов'язання за листопад і грудень 2014 року розпочинається з 20.12.2014 та з 27.01.2015, відповідно.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи зазначені судом при перерахунку пені та 10 % штрафу обставини, розмір 10 % річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до умов Договору та норм матеріального права становить 369,44 грн та 2267,30 грн (1754,96 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР та 512,34 грн на користь обласного бюджету), відповідно. Розмір інфляційних втрат є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 2267,30 грн (1754,96 грн на користь КП «Діловий центр» ЧОР та 512,34 грн на користь обласного бюджету). Хоча розмір 10 % річних є більшим, а ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, позовні вимоги у частині стягнення 10 % річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 338,63 грн.

За наявних обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85, 111 28 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сідорін Лаб Україна» (АДРЕСА_3, 14033, код ЄДРПОУ 38647753) на користь Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (пр-т Миру, 49-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 33469496) 4780,14 грн боргу, 338,63 грн 10 % річних, 1754,96 грн інфляційних втрат, 1397,21 грн пені, 615,83 грн штрафу та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сідорін Лаб Україна» (АДРЕСА_3, 14033, код ЄДРПОУ 38647753) на користь обласного бюджету (р/р 33215870700001, в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, КБК 22080400, код ЄДРПОУ 38054398) 1378,19 грн боргу та 512,34 грн інфляційних втрат.

4. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2015.

Суддя В.В. Шморгун