Постанова

від 10.02.2009 по справі 18/559-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/559-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

10.02.09 р.                                                                                          № 18/559-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

при секретарі судового засідання: Олійник О. Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Слободніченко М.К. –представник за дов. б/н від 24.04.2008 року,

від відповідача: Доморацький С.В. –представник за дов. №7 від 01.11.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2008 року,

у справі № 18/559-08 (суддя Кошик А. Ю.),

за позовомПереяславської сільської ради, м. Переяслав-Хмельницький,

доПереяслав-Хмельницького районного споживчого товариства, м. Переяслав-Хмельницький,

прозвільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування збитків,

в с т а н о в и в:

Переяславська сільська рада (далі по тексту –Переяславська сільрада, позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства (далі по тексту –Переяслав-Хмельницьке РСТ, відповідач) про зобов'язання Переяслав-Хмельницького РСТ звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 6,261 га, яка розташована за адресою с. Переяславське, вул. Шевченка, площею 0,3 га, яка розташована за адресою с. Переяславське, вул. Привокзальна, а також стягнути з Переяслав-Хмельницького РСТ на користь Переяславської сільради кошти в розмірі 221424,19 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2008 року у справі № 18/559-08 (далі по тексту – Рішення) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Переяслав-Хмельницького РСТ на користь Переяславської сільради 202771,76 грн. збитків, 2028,94 грн. державного мита та 108,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову відмовлено.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач без законних підстав користувався земельними ділянками, не оплачував землекористування, тому позивач не зміг отримати прибутку, який він отримував би, якщо відповідач належним чином оформив право користування земельними ділянками.

Не погоджуючись із Рішенням, Переяслав-Хмельницьке РСТ звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Переяславській сільській раді у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2007 року апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького РСТ на Рішення прийнято до провадження.

Позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якій просить Рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зі змісту наведених вище норм ЦК України вбачається, що завдання збитків є підставою для здійснення цивільно-правового захисту, спрямованого на усунення порушеного права чи інтересу та покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача збитків та збитками потерпілої сторони. Якщо ж особа доведе, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, –наслідком такої протиправної поведінки, то у цьому разі є всі підстави стверджувати про наявність факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє позов про відшкодування збитків, які були заподіяні позивачеві в зв'язку з неодержанням доходів у вигляді орендної плати.

Господарським судом Київської області вірно встановлено факт користування відповідачем наступними земельними ділянками на території села Переяславське: по вулиці Привокзальній 29 та по вулиці Шевченка, 1-в.

Відповідач не заперечує з приводу встановленого факту користування ним земельними ділянками, проте зазначає про фактичне користування земельними ділянками в розмірах «під плямами будівель», посилаючись при цьому на довідку містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Переяслав –Хмельницької РДА № 6 від 26.01.2009 року, а саме по вул. Привокзальній (під магазинами) в загальному розмірі –520,9 м. кв., по вулиці Шевченка 1-в (під складськими приміщеннями) в розмірі 4791,72 кв. м.

Однак на думку колегії суддів, вказані відповідачем площі земельних ділянок, якими він користується, не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Так, безпосередньо під будівлями які належать (належали) на праві власності відповідачу знаходяться земельні ділянки площею відповідно 520,9 кв. м (під магазинами) та 4791,72 кв. м (під складами). Однак, відповідач не вказує про користування ним прилеглою територією до вказаних будівель, яка необхідна для їх обслуговування і надає можливість проходу та проїзду до об'єктів нерухомості.

Крім цього, для визначення фактичних меж користування відповідачем земельною ділянкою по вулиці Привокзальній 29 позивачем було уповноважено депутатську комісію з земельних питань провести огляд земельної ділянки та встановити межі фактичного користування нею. Відповідно до Актів огляду земельної ділянки від 06.05.2007 року (копія наявна в матеріалах справи) комісією було встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою розташованою по вул. Привокзальній 29 загальною площею 0,3 га.

Згідно п. 34 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень сільської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, здійснюючи контроль за дотриманням земельного законодавства, позивач уповноважений здійснювати обміри земельних ділянок що фактично використовуються землекористувачами.

Що стосується користування відповідачем земельною ділянкою (до моменту відчуження об'єктів нерухомості, розташованих на ній) по вулиці Шевченка 1-в, слід зазначити наступне.

Відповідач підтверджує факт користування землею, що знаходиться під будівлями, розташованими на зазначеній земельній ділянці, а саме в розмірі 4791,72 кв. м. Як вбачається з договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 23.06.2008 року, вказана вище площа є безпосередньо площею цілісного майнового комплексу. Так, згідно п.1.2. зазначеного договору, майно, що відчужується за даним договором, є цілісний майновий комплекс, що знаходиться в селі Переяславське, вулиця Шевченка 1-в, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, загальною площею 4791,72 кв. м. Однак, відповідач також не вказує про користування ним прилеглою територією до вказаного цілісного майнового комплексу, яка надає можливість проходу та проїзду до об'єктів нерухомості.

Більше того, в договорі оренди об'єкта нерухомості з правом викупу від 12.03.2007 року, укладеного між відповідачем та СТ «Покрізол», відповідач вказував на загальну площу об'єкту оренди –4791,72 кв .м та площу земельної ділянки, яка знаходиться під об'єктом –6,261 га, що додатково підтверджує факт користування відповідачем цією земельною ділянкою.

Встановлюючи в п.7.1 зазначеного договору обов'язок для орендаря «підтримувати території, прилеглі до об'єкта, що орендується, та земельну ділянку в належному санітарному та пожежному стані», відповідач фактично визнавав себе користувачем земельної ділянки площею 6,261 га на яку посилався в п. 1.1.4. цього договору, оскільки встановлював щодо неї відповідні зобов'язання для інших осіб, а отже вважав правомочним встановлювати такі зобов'язані маючи права землекористувача по відношенню до цієї земельної ділянки.

Користувачем земельної ділянки по вул. Шевченка 1-в відповідач став в силу набуття ним у власність цілісного майнового комплексу, розташованого на цій земельній ділянці. І лише відчуживши цей комплекс у Відповідача припинилось право користування земельною ділянкою  та відповідні зобов'язання як фактичного землекористувача. З огляду на зазначене винесення Переяславською сільською радою рішення № 97 від 14.05.2007 року, яким було надано дозвіл на виготовлення технічної документації СТ «Покрізол»не можна розглядати як передачу зазначеної вище земельної ділянки у користування СТ «Покрізол». Більше того, Позивач, визнавши неправомірність зазначеного вище рішення № 97 скасував його, що підтверджується випискою з рішення № 155 від 05.03.2008 року.

Припинення ж права користування земельною ділянкою по вул. Шевченка 1-в Переяслав-Хмельницькому РСТ рішенням сільської ради № 92 від 14.05.2007 року не є підставою вважати фактичне припинення землекористування у відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи відповідача про необхідність проведення інвентаризації використання земель для визначення меж земельної ділянки є безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до стаття 35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Проведення інвентаризації є одним із заходів землеустрою, який спрямований на регулювання земельних відносин. Слід зазначити що інвентаризація земель с. Переяславське була проведена позивачем, на підставі якої розроблено проект землеустрою.

Відповідно до п. б) статті 49 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності визначають місце розташування і розміри земельних ділянок комунальної власності територіальної громади за категоріями земель.

Отже об'єкти землеустрою (земельні ділянки) на території с. Переяславське мають чіткі межі та місце розташування, що не потребує додаткового їх визначення.

Згідно витягу з проекту землеустрою вбачається що земельна ділянка, розташована по вулиці Привокзальній 29 має площу - 0,3 га., земельна ділянка, розташована по вулиці Шевченка 1-в має площу - 6,261 га.

Проведення інвентаризації з метою встановлення розмірів земельних ділянок які використовуються землекористувачем без належним чином оформленої документації, нормами чинного законодавства України не передбачено.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом вірно визначено межі земельних ділянок по вул. Привокзальній 29 в площею 0,3 га та по вул. Шевченко, 1-в площею 6,261 га користувачем яких є відповідач.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач, надаючи апеляційному господарському суду контррозрахунки розміру збитків, зазначає площі земельних ділянок по вул. Привокзальній, 29 в площею 0,3 га та по вул. Шевченко, 1-в площею 6,261 га, чим підтверджує використання земельних ділянок саме таких площ.

Земельною ділянкою, розташованою по вул. Привокзальній, 29 відповідач продовжує користуватися по сьогоднішній день, що ним не заперечується. Користування земельною ділянкою по вулиці Шевченка, 1-в, як було вірно встановлено господарським судом Київської області, припинено відповідачем з моменту відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого на зазначеній земельній ділянці, а саме з 23.06.2008 року.

За приписом ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частку може переходити на підставі цивільно-правових узгоджень, а право користування - на підставі договору оренди. Оскільки відповідач в період користування земельними ділянками був власником приміщень, розташованих на них, він зобов'язаний оформити правовстановлюючі документи на землю. Частиною 3 ст. 125 Земельного кодексу України заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж: у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Разом з тим, Земельний кодекс України статтями 123, 124, 126 зобов'язує особу, яка бажає оформити право користування земельною ділянкою в межах земель комунальної власності, звернутися до відповідної сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації, яка в подальшому буде підставою для укладення договору оренди землі.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки. Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для користування земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності є отримання у встановленому порядку відповідного свідоцтва або укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам а порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 3. ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться в користуванні відповідача, а саме з пропозиціями укладення договору оренди земельних ділянок, що підтверджується листами № 29 від 13.03.2007 року, № 44 від 17.04.2007 року, № 13 від 7.02.2008 року.

Відповідач своїм листом № 92 від 12.04.2007 року звернувся до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації на оренду земель під магазинами по вулиці привокзальній та складів по вулиці Шевченка.

Тобто відповідач, не отримавши у встановленому законом порядку свідоцтва на право користування спірними земельними ділянками та не уклавши з позивачем договорів оренди, без правових підстав користувався земельними ділянками по вул. Привокзальній, 29 площею 0,3 га з червня 2005 року та по вул. Шевченка, 1-в площею 6,261 га з червня 2005 року по 23.06.2008 року.

Отже, на думку колегії суддів поведінка відповідача, а саме халатна бездіяльність щодо отримання правовстановлюючих документів на користування спірними земельними ділянками (укладення договорів оренди або отримання свідоцтв на право користування земельними ділянками) –є неправомірною.

З огляду на викладене колегія апеляційного господарського суду вважає доведеним факт наявності в діях відповідача протиправної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку визначеному цим Законом. У разі переходу права на будівлю або споруду, плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлями або спорудами.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Пунктом 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Здійснюючи розрахунок доходу, який би міг одержати позивач за умови укладення відповідачем договору оренди земельних ділянок або отримання свідоцтв на право користування земельними ділянками, суд застосовує грошову оцінку земель села Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, здійснено Українським науково-дослідним і проектним інститутом цивільного сільського будівництва «Укрндіпроцивільсільбуд»в 1998 році та рішення Переяславської сільської ради № 50 від 18.12.2006 року «Про затвердження розміру орендної плати на земельні ділянки, що надаються в оренду».

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що позивачем при здійсненні розрахунку доходу, який би міг одержати позивач, було застосовано невірні відсоткові норми грошової оцінки землі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач, розраховуючи розмір орендної плати за земельну ділянку, застосовує відсоткову ставку в розмірі 10 %, яка розповсюджується на земельні ділянки з комерційними закладами (магазини, бари, кафе, ресторани, виставково-оглядові зали при комерційно-торгових закладах і т.д.).

Однак доказів наявності в магазинах відповідача, розташованих по вул. Привокзальній, 29 в с. Переяславське, кафе, барів, ресторану чи та виставкових закладів позивачем не надано, а тому колегія суддів вважає, що для розрахунків орендної плати слід застосовувати відсоткову ставку в розмірі 5 %, яка розповсюджується на земельні ділянки з магазинами промислової та продуктової групи з право продажу алкогольних напоїв.

Також колегія суддів вважає помилковим застосування відповідачем відсоткової ставки в розмірі 8 % на земельну ділянку, на яких розташовувався склад відповідача за адресою вул. Шевченко, 1-в, с. Переяславське, оскільки позивачем не доведено розміщення на даній земельній ділянці відповідача виробничої бази (дорожньо-будівельної організації, заготівельно-переробної промисловості і інші) або господарського двору. Отже, на думку колегії суддів слід застосовувати орендну ставку в розмірі 1,5 відсотків, яка передбачена щодо земельних ділянок під виробничими базами господарськими дворами, офісними, складськими та іншими приміщеннями підприємств, товариств організацій, яка вказана в рішенні Переяславської сільської ради № 50 від 18.12.2006 року.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив: за період з червня 2005 року по травень 2008 року включно протягом якого здійснювалось користування відповідачем земельною ділянкою, розташованої по вулиці Шевченка 1-в позивач не отримав дохід в розмірі 33215,46 грн. За період з червня 2005 року по 01.09.2008 року протягом якого здійснювалось користування відповідачем земельною ділянкою, розташованою по вулиці Привокзальній, 29 позивач не отримав дохід в розмірі 19463,25 грн. Всього позивач за користування спірними земельними ділянками не отримав дохід в розмірі 52678,71 грн.

Таким чином на думку колегії судів, неправомірна бездіяльність Переяслав-Хмельницького РСТ щодо отримання правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками та неправомірне користування зазначеними земельними ділянками є причиною, а наявність у позивача неотриманого доходу за їх користування є наслідком такої неправомірної поведінки.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України. збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Стаття 156 Земельного кодексу України однією з підстав відшкодування збитків власникам землі визначає неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Виходячи з цього, стягнення збитків з відповідача, які він спричинив безпідставним, безоплатним користуванням землею, чим порушив право позивача на отримання плати за землю, є цілком правомірним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд встановив, що позивачем не наведено обставин, які свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності в його діях самовільного зайняття земельних ділянок, оскільки такі ділянки розташовані під будівлям, які належали на праві власності відповідачу.

Відсутність належним чином оформленого договору оренди землі не свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано Методику визначення розміру шкоди, затверджену Постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963 виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 зазначеної Методики, вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно п. 2 Методики розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Як є очевидним, в назві Методики відсутнє порушення, яке є підставою позову –безпідставне, безоплатне користуванням землі, у зв'язку з чим застосування зазначеної методики відповідачем є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Київської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм матеріального права, але водночас не у повному обсязі досліджено правильність нарахування позивачем розміру збитків, у зв'язку з чим Рішення має бути змінено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101-105 ГПК України Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2008 року у справі № 18/559-08 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 02.12.2008 року у справі № 18/559-08 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства (ідентифікаційний код 30281564, адреса: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин, вул. Жовтнева, буд. 10) на користь Переяславської сільської ради (ідентифікаційний код 04361539, адреса: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 27) збитки в розмірі 52678,71 грн., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита в розмірі 526,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 28,09 грн.

В задоволенні решти позову відмовити».

3.          Стягнути з Переяславської сільської ради (ідентифікаційний код 04361539, адреса: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 27) на користь Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства (ідентифікаційний код 30281564, адреса: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин, вул. Жовтнева, буд. 10) 843,92 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

5.          Копії постанови апеляційного господарського суду направити сторонам у справі.

6.          Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Рудченко С.Г.

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Федорчук Р. В

Дата відправки  13.02.09