Постанова

від 09.06.2009 по справі 13/389

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/389

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

09.06.09 р.                                                                                          № 13/389          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Разіної Т. І

при секретарі судового засідання –Коваленко А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю  «Яромир - Агро»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р.,

у справі № 13/389 (суддя Босий В.П.),

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр - Агро», м. Київ,

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир - Агро», с. Вікторія, Полтавська область,

про                              стягнення 359 399,06 грн,

за участю представників:

від позивача: Кривобок В.А. –дов. № 30/11/07-1 від 30.11.2007 р.;

від відповідача: не з'явився;

в с т а н о в и в :

До господарського суду Полтавської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Приватцентр –Агро»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Приватцентр –Агро») з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир - Агро»(далі по тексту –відповідач, ТОВ «Яромир - Агро») про стягнення 359 399,06 грн., з яких 345 072,02 грн. основного боргу, 7515,67 грн. пені, 5866,22 грн. інфляційних витрат та 945,15 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р. позовні вимоги ТОВ «Приватцентр –Агро»задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «Яромир - Агро»на користь ТОВ «Приватцентр - Агро»345 072,02 грн. основного боргу, 7 515,67 грн. пені, 5 866,22 грн. збитків від інфляції, 945,15 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ «Яромир - Агро»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у стягненні на корить ТОВ «Приватцентр - Агро»7 515,67 грн. пені, 945,15 грн. річних, 5 866,22 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. вказана апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено на 19.05.2009 р. за участю уповноважених представників сторін.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 07.04.2009 р., позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення у справі № 13/389 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.

19.05.2009 р. в судовому засіданні порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.06.2009 року.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.

Також, відповідно до ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні 19.05.2009 року, за погодженням сторін, колегією суддів було продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 09.06.2009 року представник позивача зазначив, що доводи апелянта щодо скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином, колегія апеляційного господарського суду вирішила, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі  XII ГПК України.

Відповідно до  ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено господарським судом Полтавської області та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Приватцентр - Агро»(за договором - постачальник) та ТОВ «Яромир - Агро»(за договором - покупець) був укладений договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 93-08/3 від 18.02.2008 р. (а.с. 6-8). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:

·          п.п. 1.1., 1.2. постачальник (позивач) зобов'язується передати у зумовлений строк покупцеві (відповідачу) продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість, найменування товару, ціна, строк поставки та інші умови визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору;

·          п.п. 2.1. договір укладений на строк до 25.12.2008 р., набирає чинності з моменту його підписання;

·          п.п. 6.1. приймання товару здійснюється шляхом оформлення товарно –транспортних накладних, які мають містити посилання на цей договір;

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 432 039,16 грн. Факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 14-39).

В порушення умов договору відповідач частково виконав свої зобов'язання по оплаті товару в розмірі 86 961,14 грн.(а.с. 40).

Крім цього, позивач в судовому засіданні надав підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем складає 345 072,02 грн.

Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем коштів у розмірі 345072,02 грн. на користь позивача за поставлений товар. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 345072,02 грн.

Далі, згідно п.п. 8.3.2. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Як вбачається із п. 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір пені за період з 01.11.2008 року по 04.12.2008 року склав 7515,67 грн.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано розмір пені та погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7515,67 грн. у зв'язку із невиконанням останнім зобов'язань за договором.

Що стосується задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, за період з 01.11.2008 року по 04.12.2008 року розмір інфляційних витрат складає 5 866,22 грн. та 3% річних - 945,15 грн.

Виходячи з наведеного вище вбачається, що позивачем правомірно нараховано розмір інфляційних витрат в сумі 5 866,22 грн. та 3% річних в сумі 945,15 грн., а тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/389 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

                                                 П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Яромир - Агро»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/389 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р. у справі № 13/389 залишити без змін.

4.          Матеріали справи повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      Фаловська  І.М.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Разіна Т. І

Дата відправки