Ухвала

від 28.10.2010 по справі б-24/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"28" жовтня 2010 р. Справа № Б-24/199-10

вх. № 9474/2-24

Суддя Плахов О.В.

розглянувши заяву УПФУ у Фрунзенському районі, м. Харкова

про визнання банкрутом – ТОВ "Тетіс", м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Кредитор - УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетіс”, м.Харків, код 32334806.

Розглянувши матеріали заяви, суд встановив наступне.

Подаючи заяву про порушення справи про банкрутство згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор посилається на відсутність боржника за його місцезнаходженням та ненадання боржником звітності до органів державної податкової служби та пенсійного фонду.

Згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора повинна містити докази обгрунтованості вимог кредитора.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до вимог чч.1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кредитором не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням. Тому, суд вважає недоведеною кредитором передбачену ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознаку відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Всупереч ч.1 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство не містить виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання. На виконання ч. 8 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора не додано: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно заяви про порушення справи про банкрутство, та листа ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 16.09.10р. № 13381/10/28-214 остання податкова звітність була надана боржником 14.12.2009р. (декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року).

На дату звернення до суду із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство боржника не витік строк, встановлений п. а) ч. 4.1.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. для подання декларації з податку на додану вартість, а внаслідок цього у заявника не виникло право звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, встановлене ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Окрім того, згідно п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається з матеріалів заяви ініціюючого кредитора про визнання відсутнього боржника банкрутом, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, остання не містить посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки боржника - платника податків, в зв'язку з неподанням останнім в установлений строк податкових декларацій, а також на документи що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Таким чином, довідка ініціюючого кредитора про останню дату подання боржником податкової звітності не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.

Зазначені обставини свідчать про відстуність ознак „відсутнього боржника”, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути заяву вх.№ 9474/2-24 від 26.10.2010р. Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова до про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Тетіс”, код 32334806 та додані до заяви документи без розгляду.

2. Роз'яснити, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Плахов О.В.