Постанова

від 30.07.2009 по справі 7/531-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/531-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

30.07.09 р.                                                                                          № 7/531-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Федорчук Р. В (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Ткаченка  Б.О.

секретар судового засідання:   Єрмак Л.В.

за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 30.07.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року

у справі № 7/531-08 (головуючий суддя –Антонова В.М., судді: Бабкіна В.М., Маляренеко А.В.)

за позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до                     Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська”

про                    стягнення заборгованості з урахуванням пені за договором найму (оренди) 1 598, 21 грн. та зобов'язання звільнити орендоване майно,

в с т а н о в и в :

Господарський суд Київської області з урахуванням уточнених позовних вимог рішенням від 19.03.2009 року в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” про стягнення заборгованості з урахуванням пені за договором найму (оренди) 1 598, 21 грн. та зобов'язання звільнити орендоване майно відмовив повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року по справі № 7/531-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник послався на те, що рішення є необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 02.07.2009 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та такими, що має бути залишеним без змін.

Ухвалою заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2009 року строк розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

Розпорядженнями заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року та від 27.07.2009 року склад колегії змінювався.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області, вважає необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та  заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області вважає законним, обґрунтованим та таким, що має бути залишено без змін.

В судовому засіданні 30.07.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року  таким, що має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом Київської області, між позивачем та відповідачем 11.07.2005 року укладено договір оренди  індивідуально  визначеного  майна,  що  належить  до  державної  власності (а.с. 7 –8).

За умовами даного договору позивач як орендодавець зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –одноповерхове приміщення дитячого садка площею 431, 6 кв.м. який знаходиться за адресою: с. Воровичі Васильківського району Київської області.

Відповідно до п. 10.1 договору строк дії договору оренди становить 364 дні, з 11.07.2005 року до 10.07.2006 року включно.

Пунктом 7.1 договору оренди визначено обов'язок орендодавця передати орендарю майно згідно з цим договором.

Згідно п. 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання –передачі майна від балансоутримувача.

Відповідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Із змісту ст. 795 ЦК України вбачається, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи вказану норму Цивільного кодексу України та п. 2.1. договору оренди колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що орендар вступає у орендні правовідносини та починає сплачувати орендні платежі які передбачені договором з дати підписання між сторонами договору акту приймання –передачі майна від балансоутримувача.

Пунктом п. 2.5 спірного договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання –передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем були надані суду докази щодо передачі відповідачу в орендне користування приміщення дитячого садка за договором оренди від 11.07.2005 року. Акт приймання –передачі відсутній і позивач свої зобов'язання передбачені п. 2.5. договору щодо складання акту приймання –передачі не виконав.

Вищевикладене підтверджує той факт, що позивачем не передане, а відповідачем не прийняте в користування приміщення дитячого садка відповідно до умов визначених договором оренди приміщення від 11.07.2005 року.

Зі змісту ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” вбачається, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату. Також, відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Колегія суддів приймає до уваги те, що в матеріалах справи наявні акт перевірки виконання умов договору оренди № 195 від 11.07.2005 року та акт обстеження об'єктів державної власності, які під час приватизації не ввійшли до статутного фонду КСП „Данилівське” від 10.08.2008 року, з яких вбачається, що дитячий садок не працює, приміщення дитячого садка не використовується відповідачем, приміщення відключене від електропостачання, територія знаходиться в незадовільному стані (а.с. 12, 52).

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи зазначене та те, що позивачем не надано суду доказів передачі відповідачеві приміщення згідно укладеного між сторонами спору договору оренди від 11.07.2005 року, а також той факт, що відповідач вказаним приміщенням не користується, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України дійшла до висновку про відсутність підстав для оплати відповідачем за користування приміщенням дитячого садка.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування дитячим садком, площею 431,6 кв.м, та пені за несвоєчасну її сплату задоволенню не підлягають, оскільки орендна плата має вноситись саме за користування об'єктом оренди, переданим орендарю у встановленому законом та договором порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, позивач в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтував належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року по справі № 7/531-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року у справі № 7/531-08 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 19.03.2009 року у справі № 7/531-08 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.          Матеріали справи № 7/531-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Федорчук Р. В

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Ткаченко  Б.О.