Постанова

від 12.10.2009 по справі 32/426-6/248-42/333

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/426-6/248-42/333

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.10.2009                                                                                           № 32/426-6/248-42/333

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Студенця  В.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Янкевич Л.Д.;

 від відповідача - Яковенко П.А.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009

 у справі № 32/426-6/248-42/333 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

 до                                                   Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 11705454,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Рівнегаз” (далі – ВАТ „Рівнегаз”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі – ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) про стягнення заборгованості на суму 9 110 276, 91 грн., зокрема суму основного боргу –         8 408 156, 01 грн., суму нарахованої пені – 453 548, 47 грн., суму індексу інфляції – 167 377, 30 грн., суму трьох процентів річних – 81 195, 13 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.08.2007 порушено провадження у справі № 32/426 за позовом ВАТ „Рівнегаз” до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про стягнення 9 110 276, 91 грн.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008, в позові відмовлено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду від 26.03.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 та рішення господарського суду       м. Києва від 19.10.2007 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2008 справу № 32/426 прийнято до провадження та присвоєно їй № 32/426-6/248.

          Ухвалою Верховного суду України від 29.05.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2008.

          До прийняття рішення ВАТ „Рівнегаз” подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” заборгованість на суму 11 705 454, 26 грн., зокрема суму заборгованості         8 408 156, 01 грн., пеню 453 548, 47 грн., інфляційні 2 538 477, 49 грн., 3% річних 305 272, 49 грн.                     

          Рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 та постановою Вищого господарського суду від 28.01.2009, позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДК „Газ України” на користь ВАТ „Рівнегаз” 10 946 633, 50 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 305 272, 49 грн. трьох процентів річних, 453 548, 47 грн. пені.

          Постановою Верховного суду України від 14.04.2009 постанову Вищого господарського суду України від 28.01.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвалою господарського суду м. Києва справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 32/426-6/248-42/333.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009 позов задоволено частково. Суд стягнув з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 35 061, 66 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 21 253, 13 грн. три проценти річних з простроченої суми, 120 434, 40 грн. пені. В іншій частині у позові відмовив.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009        ВАТ „Рівнегаз” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечувала та просила рішення господарського суду від 17.06.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ДК „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та ВАТ „Рівнегаз” (Покупець) 19.03.2001 укладено договір № 10/1-560 на постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю в 2001 році імпортований природний газ, а Покупець – прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник передає Покупцеві в квітні 2001 року газ в обсязі 59 165, 359 тис.куб.м.

Загальна сума договору з урахуванням ПДВ на момент його підписання становить 19 169 576, 33 грн. (п. 4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору оплата за газ здійснюється грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.-01.12.2005 у справі № 14/231 відмовлено в задоволені первісного позову ДК „Газ України”        НАК „Нафтогаз України” до ВАТ „Рівнегаз” про стягнення 19 658 116,71 грн. та  зустрічного позову ВАТ „Рівнегаз” до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про визнання недійсним договору на постачання природного газу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 у справі № 14/231 рішення господарського суду Рівненської області від                   17.11.-01.12.2005 у справі № 14/231 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з ВАТ „Рівнегаз” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 19 169 576, 32 грн. основного боргу, 347 068, 92 грн.  інфляційних нарахувань та 141 471, 47 грн. 3% річних.

В решті рішення суду залишено без зміни.

Також між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Замовник) та           ВАТ „Рівнегаз” (Виконавець) 31.01.2007 укладено договір № 06/07-189 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році, за умовами якого Замовник зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі Виконавця, природний газ, а Виконавець зобов'язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору Виконавець здійснює в 2007 році транспортування газу Замовника, в обсязі до 172 660, 00 тис.куб.м.

Тариф на транспортування 1000 куб.м. газу по газотранспортній системі Виконавця становить 83, 59 грн., крім того ПДВ – 16, 72 грн., разом – 100, 31 грн.       (п. 4.1 договору).

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних обсягів транспортування газу (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість наданих Виконавцем Замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 даного договору.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році № 06/07-189 від 31.01.2007 між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ „Рівнегаз” сторони домовились п. 5.2 договору викласти в наступній редакції: „оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 25 числа місяця, наступного за звітним”.

За період із січня по червень 2007 ВАТ „Рівнегаз” було надано ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” послуги з транспортування природного газу на суму 8 408 156, 10 грн., а ДК „Газ України” надані послуги були прийняті у повному обсязі, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін на Актах виконання послуг з транспортування природного газу та печатки підприємств.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулось до ВАТ „Рівнегаз” із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-2873 від 29.03.2007,  № 31/19-4864 від 25.05.2007, № 31/19-6309 від 25.06.2007 та № 31/19-7568 від 26.07.2007, в яких повідомила, що керуючись ст. 601 ЦК України зменшує дебіторську заборгованість ВАТ „Рівнегаз” загалом по всіх заявах на суму 8 408 156, 10 грн. та відповідно відображає в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення кредиторської заборгованості перед ВАТ „Рівнегаз” за договором від 31.01.2007 № 06/07-189.

Зобов'язання ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ „Рівнегаз” на суму 8 408 156, 10 грн. за договорами від 19.03.2001 № 10/1-560 та від 31.01.2007       № 06/07-189 припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

ВАТ „Рівнегаз” листами № 1035 від 07.05.2007, № 1352 від 13.06.2007, № 1576 від 09.07.2007, № 1827 від 07.08.2007 „Про розгляд заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог” повідомило ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, зокрема про те, що стягнення заборгованості по договору № 10/1-560 від 19.03.2001 було предметом судового розгляду, справа № 14/231, рішення по якій, крім того,  оскаржується.

Також ВАТ „Рівнегаз” в листах зазначило, що однорідність вимог, які є предметом зарахування, передбачає також їх юридичну однорідність. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням, (зокрема справа № 14/231) повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами ( ч. 3 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із змісту ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом ( ст. 602 ЦК України).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в ДК „Газ України         НАК „Нафтогаз України” були наявні умови, передбачені ст. 601 ЦК України для зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначених в заявах ДК „Газ України”      НАК „Нафтогаз України” № 31/19-2873 від 29.03.2007,  № 31/19-4864 від 25.05.2007, № 31/19-6309 від 25.06.2007 та № 31/19-7568 від 26.07.2007 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому ВАТ „Рівнегаз”, відповідно до ст. 33 ГПК України не надало доказів того, що існували підстави, передбачені ст. 602 ЦК України, які не допускають зарахування зустрічних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ВАТ „Рівнегаз” на те, що заяви ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України” про зарахування зустрічних однорідних вимог не приймалась ним до виконання, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що виходячи із змісту ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і для її укладення не потрібна згода іншої сторони.

Доводи ВАТ ”Рівнегаз” стосовно того, що залік взаємних вимог на стадії виконавчого провадження може бути проведено шляхом укладання між боржником і кредитором мирової угоди у виконавчому провадженні, або визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню (при запереченні заліку іншою стороною) колегією суддів також не приймаються до уваги з таких підстав.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( ст.115 ГПК України).

Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу ( ч. 4 ст. 121 ГПК України).

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом ( ч. 2 ст. 117 ГПК України).

З прийняттям постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі № 14/231 зобов'язання за договором на постачання природного газу № 10/1-560 від 19.03.2001 не припинились.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому Закон України „Про виконавче провадження” не містить заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601     ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду.

Оскільки зобов'язання (права та обов'язки) за договором на постачання природного газу № 10/1-560 від 19.03.2001 не припинились, а Закон України „Про виконавче провадження” не містить заборони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процесі виконання судового рішення, та не регулює відносини щодо припинення зобов'язань за договором, то зарахування може бути проведено у процесі виконання судового рішення за умов, передбачених ст. 601 ЦК України.

При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог проводиться відповідно до ст. 601 ЦК України, а мирова угода між сторонами у процесі виконання судового рішення укладається та затверджується господарським судом в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України.

Що ж стосується визнання  наказу таким, що не підлягає виконанню, то порядок розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та підстави для визнання його таким, врегульовано ст. 117 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України” прострочило виконання грошового зобов'язання за договором № 06/07-189 від 31.01.2007, а також враховуючи зменшення розміру прострочених сум згідно заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-2873 від 29.03.2007, № 31/19-4864 від 25.05.2007, № 31/19-6309 від 25.06.2007 та закінчення періоду прострочення на підставі заяви № 31/19-7568 від 26.07.2007, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України” 35 061, 66 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 21 253, 13 грн. 3% річних з простроченої суми.

Відповідно до п. 6.2 договору № 06/07-189 від 31.01.2007 за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

З урахуванням матеріалів справи, колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції в частині нарахування та стягнення пені з ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України” у розмірі 120 434, 30 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2009.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2009 у справі                          № 32/426-6/248-42/333 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Рівнегаз” – без задоволення.

2. Матеріали справи № 32/426-6/248-42/333 повернути господарському суду      м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.10.09 (відправлено)