Рішення

від 22.02.2007 по справі 10/387пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/387пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.07 р.                                                                               Справа № 10/387пд                               

Господарський суд Донецької області у складі        головуючого судді  Приходько І.В.;

                           при секретарі судового засідання –   Черняк Л.А.;

за участю представники сторін:

                           від позивача –   Чернишова Т.В.– довіреність;

                           від відповідача   -1   – Хан В.М. -  довіреність;

                         від  відповідача 2 – Петренко  О.М. – довіреність;

                           прокурор – не з'явився;

                         від 3-ї особи -  Хан В.М. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом    Прокурора  Київського  району м.Донецька  заявленого  в  інтересах  держави  в  особі  Регіонального   відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м.Донецьк,

до  відповідачів: Товариства з обмеженою  відповідальністю  «ПромПС» м.Донецьк,   

                              Відкритого  акціонерного  товариства «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2» м.Донецьк,

про   визнання  недійсними  договорів купівлі-продажу  та  зобов'язання   повернути  майно, -

                                                  У  судовому  засіданні  оголошувалась  перерва:

                                                  з 31.01.2007 р.  до 22.02.2007 р.;

В С Т А Н О В И В :

       До  господарського  суду  звернувся Прокурор  Київського  району м.Донецька  в  інтересах  держави  в  особі   Регіонального  відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м.Донецьк  (далі Фонд),   з  позовом  до  відповідача,  Товариства з обмеженою  відповідальністю  «ПромПС» м.Донецька  (далі  відповідач 1),  про  визнання   недійсними  договору  купівлі-продажу № 157 від 02.06.2004 р., договору   купівлі-продажу б/н  від 02.06.2004 р.,  договору  купівлі-продажу № 156/1  від 10.06.2004 р.,  укладеного  між  ліквідатором  ВАТ «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2»  та  відповідачем 1   щодо  реалізації  рухомого  та  нерухомого  майна, яке  знаходиться  за  адресою м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9 та  просив  зобов'язати   відповідача  повернути частину  комплексу соціально-побутового  комплексу, двоповерхову будівлю  незавершеного  будівництва  до  розпорядження  «Донецького заводу крупнопанельного  домобудування № 2».

      В  обгрунтування позовних  вимог, прокурор  та  позивач  посилались   на  спірні  угоди  б/н, № 156/1, № 157 ,  Акти  прийому-передачі  до  них, Акт  Контрольно-ревізійного  відділу  у  Ленінському  районі м.Донецька,  знаходження  «Донецького заводу  крупнопанельного  домобудування № 2»   в  процедурі  банкрутства, розмір  державної  частки  акцій  у  ВАТ  що  складає 69,132 % статутного  фонду,  порушення   інтересів  держави  в  особі  позивача,  оскільки  реалізація  майна  підприємства-банкрута  здійснювалась  без  згоди    органу   управління майном.

      Крім  того, спірний   угоди  суперечать  положенням  ст.1 Закону України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію майна».

      31.01.2007 р.  від  прокурора надійшло  пояснення  до  позовних  вимог,  в якому  він  уточнює  підстави  недійсності  спірних  угод  та невідповідність  їх  ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом»,   ст.ст. 1,5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,   ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  п.п.2,8 ст.8 Закону  України  «Про бухгалтерський  облік  та  фінансовий  звіт  в  Україні»,  ст.6 Закону  України «Про цінні  папери  та  фондовий  ринок»  та  просить  визнати  їх  недійсними  на  підставі ст.207  Господарського кодексу  України.

      Вважає, що у  зв'язку   з  прийняттям  Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  відповідач  не  мав  права  здійснювати  відчуження  майна  підприємства - банкрута.

     Крім  того,  посилався  на  те,  що  у  зв'язку   з  реалізацією  майна  порушуються  економічні  інтереси  держави, оскільки  у  статутному  фонді   відповідача 2 зменшується  частка  акцій, які належать державі,  що на час  вчинення процедури  банкрутства підприємства  складала 69,132 % статутного  фонду  товариства  у  кількості 19 372 830 один.

     Представник відповідача 1 у  відзиві  на  позовну  заяву  від 18.12.2006 р.  та в  судових  засіданнях  проти  позову  заперечував,  при  цьому  посилався  на  ті  обставини,  що фактично  прокурором  заявлені  позовні  вимоги  в  інтересах  підприємства-банкрута, а не  Регіонального  відділення  Фонду   державного  майна  України  по  Донецькій  області.

      Крім  того,  відповідач 1 вважає,  що  прокурор  не  довів  порушення  інтересів  держави  чи  загрози  інтересам  держави при укладанні  спірних  угод, позивач  по  справи  не  є власником  майна,  до  його  компетенції  не  належить  надання  дозволу  на  відчуження  майна господарського  товариства.

     Вважає,  що  посилання  прокурора,  що  виключно  позивач міг бути  розпорядником  майна підприємства-банкрута  суперечить положенням  ст.ст.25, 26  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом”.

     Вважає,  що  спірні  угоди  відповідають  вимогам   діючого  законодавства  та  прокурором  не  надано  жодного  обгрунтування  позову  щодо  недійсності  угод  як  того  вимагають  положення  ст.215 Цивільного  кодексу  України.

     Сповістив  суд,  що  двоповерхова  будівля  незавершеного  будівництва  на  сьогоднішній  час  на  підставі  договору  купівлі-продажу № 05-021  від 23.03.2005 р.  реалізована ЗАТ «Укрсплав».

         За  клопотанням відповідача 1,  ухвалою  суду  від 21.11.2006 р.  на підставі  положень  ст.24 Господарського  процесуального  кодексу  України,   суд  залучив  до  участі  у  розгляді  справи   іншого  відповідача Відкрите  акціонерне  товариства «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2» (далі відповідач 2 Донецький завод КПД № 2).

      Представник  відповідача 2  у  відзиві  на  позовну  заяву  від 20.12.2006 р.  та  в  судових  засіданнях  проти  позову  заперечував. При  цьому  посилався  на  те,  що  позовна  заява  прокурора  не  відповідає вимогам ст.2 Господарського  процесуального  кодексу  України. Реалізація  спірного  майна  здійснювалась  за  рішенням   комітету  кредиторів,  надав  додаткові  документи  щодо  проведення процедури  банкрутства  підприємства.

      Ухвалою  суду  від  31.01.2007 р.  на підставі  положень ст.27  Господарського  процесуального  кодексу  України,  суд  за  власною  ініціативою  залучив    до  участі  у  розгляді  справи  залучив  третю  особу  Закрите  акціонерне  товариство  «Укрсплав» м.Донецьк,  оскільки  прийняте  судом  рішення  може  вплинути  на  її  права  та  інтереси.

      Представник третьої   особи  ЗАТ «Укрсплав» у  судовому  засіданні  та  в  поясненнях  до  суду  підтвердив  придбання  на  підставі  договору  купівлі-продажу  двоповерхової  будівлі незавершеного  будівництва загальною  площею 335, 07 кв.м,  яка розташована  за адресою  м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9.

     Відповідно  до  положень  ст.69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався за  клопотанням  сторін.

     Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  сторонами  документи, заслухав  пояснення  сторін, оцінив  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  господарський  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  не підлягають  задоволенню  з  наступних  підстав.

     Як  убачається  з  постанови  Арбітражного  суду  Донецької  області  по  справі № 35/1-15 б  від 19.08.1999 р. визнано банкрутом  ВАТ «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2 та  розпочато  ліквідаційну  процедуру.

     Ухвалою  суду  від 22.08.2001 р. ліквідатором  підприємства - банкрута  призначений арбітражний  керуючий Архіпов В.В.

     Відповідно  до  протоколу № 3 зборів  комітету    кредиторів  від  27.11.2001 р.  були розглянуті   та  затверджені  звіти  експертних  оцінок   вартості  майна  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2», серед яких  спірній  об'єкт:  комплекс соціально-побутового  обслуговування  1990 р. будівництвазагальною  площею 2 127, 30 кв.м вартістю 40 035,75 грн.

      07.12.2001 р.  відбулось  засідання комісії  з  підготовки до продажу  активів підприємства - банкрута,  були  розглянуті  пропозиції  комітету  кредиторів  щодо  порядку продажу,  черговість  реалізації активів, затвердження  тексту  оголошення   про  проведення  аукціону, затвердження фінансових  умов та  строків  проведення  конкурсу.

     За  результатами  засідання  комісії  було  прийнято  рішення  щодо  реалізації  на   Міжрегіональній Українській біржі  на   конкурсній  основа  спірної  будівлі –комплексу соціально-побутового  обслуговування,  встановлена  початкова  ціна  продажу   у  розмірі 40 035,75 грн.  та гарантійний  внесок  2 001,79  грн.

    14.01.2002 р.  відбулось  засідання  конкурсної  комісії  з  продажу  активів,  на якому розглядались  конкурсні  пропозиції  учасників  конкурсу   та  визначення  переможців  конкурсу. Було  встановлено,  що на комплекс соціально-побутового обслуговування  пропозицій  не  надійшло. Конкурсною  комісією  було прийнято  рішення,   що  активи,  на які після публікації  в  газеті  «Жизнь»  не було отримано ні однієї заяви, будуть виставлятись на повторний конкурс.

     16.01.2002 р. відбулись  збори комітету кредиторів (протокол № 4),  на  якому  розглядались  результати конкурсу проведеного 14.01.2002 р.  та   питання  щодо  реалізації  активів  за  наданими  заявками.

    Ухвалою  суду  від 05.09.2002 р.  по  справі № 35/3-15 Б  провадження  по  справі про  банкрутство  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2» зупинено  до  закінчення  мораторію  у  зв'язку    з  прийняттям  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову реалізацію  майна».

     24.05.2004 р. відбулось  засідання  конкурсної  комісії з продажу  активів боржника,  на  якому  розглядались  конкурсних  пропозицій,  які  надійшли   після  публікації в газеті «Голос України» № 76 (3326) від 23.04.2004 р. на об'єкти: комплекс соціально-побутового обслуговування, , двоповерховий будинок незавершеного будівництва.

       За  результатами  розгляду  пропозицій    був  встановлений  переможець  ТОВ «ПромПСП» (відповідач 1 по справі),  який  запропонував  по Лот № 1 комплекс соціально-побутового обслуговування 48 000  грн.,  Лот № 2 незавершене будівництво двоповерхова будівля – 7 000 грн.

      За результатами конкурсу,    між  ліквідатором ВАТ «Донецький завод КПБ № 2» Архіповим В.В.   (відповідач 2)  та  ТОВ «ПроПСП» (відповідач 1) були  укладені  договори  купівлі-продажу:

-  частини  цілісного  майнового  комплексу – побутовий  корпус (літ Б^ - 4  загальною  площею  3 821, 0 кв.м, який розташований за адресою м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9 (посвідчений 02.06.2004 р. приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу  Товаревою І.П.  та  зареєстрований  за № 2065);

-  двоповерхового  будинку незавершеного  будівництва загальною  площею 335,07 кв.м;  -  забору  залізобетонного. Сантехнічної  колії, споруд  сантехнічної  мережі, каналу, колодязю,  кабельної  лінії з пластиковою  оболонкою, кабельної  лінії, комплексної трансформаторної підстанції  № 4.

     Відповідно  до п.1.3.  договору № 157  від 02.02.2004 р.  вартість  майна  склала 4 600  грн.;   п.1.3.  договору від 02.06.2004 р. (нотар.реєстр. № 2065) вартість  майна  склала 43 400  грн., , п.1.4. по договору  №  156/1  від 10.06.2004 р. вартість незавершеного  будівництва  склала 7 000  грн.

     Як  убачається  з  Актів,   доданих  до  договорів  купівлі-продажу, придбане майно  було  передано  до розпорядження  покупця.    

      Обгрунтовуючи  позовні  вимоги,  прокурор  вважає,  що    спірні  угоди  не  відповідають  ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом»,   ст.ст. 1,5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,   ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  п.п.2,8 ст.8 Закону  України  «Про бухгалтерський  облік  та  фінансовий  звіт  в  Україні»,  ст.6 Закону  України «Про цінні  папери  та  фондовий  ринок», Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»  та  просить  на  підставі  положень ст.207 Господарського  процесуального  кодексу  України  визнати  їх  недійсними.

     Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

     Відповідно  до пунктів 4,9  Прикінцеві   та  перехідних  положень  Цивільного  кодексу України,  що  набув  чинності  з 01.01.04 р.,  законність  договорів,  які оспорюються,   має  вирішуватись  відповідно  до  вимог  Цивільного  кодексу  у  редакції  2003 р.  

      Відповідно  до ст.215  Цивільного  кодексу  України,  підставою недійсності  правочину є  недодержання  в  момент  вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог,  які  встановлені  частинами  першою-третьою, п'ятою та  шостою статті 203  цього ж  кодексу.

     Відповідно  до  частини першої, другою, третьою, п'ятою  статті 203  Цивільного кодексу  України  визначено,  що  зміст  правочину  не може  суперечити  Цивільному  кодексу  України,  іншим  актам  цивільного  законодавства,  а  також  моральним  засадам  суспільства.

     Особа,  яка  вчиняє  правочин,  повинна  мати  необхідний  обсяг  цивільної   дієздатності.

     Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним  і  відповідати  його внутрішній  волі.

    Враховуючи  викладене,  суд  вважає  безпідставним  посилання  прокурора  на  норму  матеріального  права – положення статті 207 Господарського кодексу  України, оскільки вказана  норма  регламентує    недійсність  господарських зобов'язань, в  той  час  як вимагаючи  визнати  недійсними   спірні   угоди, прокурор  та  позивач  обґрунтовують  позов,  по –перше,  відсутністю у  відповідача 2  повноважень по укладенню спірних угод   та  відсутністю  погодження  Фонду  на  укладання  цих  договорів, при цьому  посилаються  на  положення ст.ст. 1, 5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»  та  ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”.

      Положеннями  частини другої  статті 30 Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”  встановлено,  що  продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації  (у редакції  який  діяв  на  час укладання  спірної  угоди).

     З  наданих  до  суду  документів,  а  саме  письмових  пояснень прокурора  та  позивача,  а  також  Наказу  Фонду  № 811  від 31.05.2006 р.,  № 1094  від 31.07.2006 р. та  № 1289  від 31.08.2006 р. убачається ,  що   до  повноважень  позивача  належать  функції  по  розпорядженню  акціями у  кількості 69,132 % статутного  фонду ВАТ “Донецький завод КПД № 2”  у  кількості 19 372 830 шт.,  будь-яких  інших  документів  з  цього  приводу  до  суду  надано  не  було.

     Положеннями статті 1  Закону України "Про приватизацію державного майна"  визначено,  що  приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності  на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

     Як  убачається  з  положень статті 5  цього ж  Закону  до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать  у  тому  числі акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань

      Суд   також  враховує  положення  ст.7  Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  якими  встановлено,  що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

      Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України",  Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  інших законів України з питань приватизації.

      Частина 3 статті 7 Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна» визначає  повноваження державних органів приватизації,   у  тому  числі  здійснювати  повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продавати  майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств.

     Як  убачається  зі  змісту  спірних  угод  № 157,  № 156/1,  № 2065  (нотар.реєстрація) ,  було  реалізоване  рухоме , нерухоме  майно,  а  також  обєкт  незавершенного  будівництва.

      Відповідно  до  частини  4  ст.12   Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна», з  моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації;

     Прокурор  та  позивач  не  обгрунтували  з  якого  часу  вони  вважають,  що  повноваження  по  реалізації  спірного  майна  перейшли  до  позивача.

   Крім  того,  відповідно   до  статті  26  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”   усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

     Майно,  яке  було  реалізоване  за  спірними  угодами,  не  відноситься  до  об'єктів  стосовно  яких  Закон  встановлює  обмеження  щодо  включення  до  ліквідаційної  процедури.

     Таким  чином,  суд  вважає,  що  прокурор  не  довів  підстав  звернення  до  суду  саме  в  інтересах  Фонду   як органу  уповноваженого   здійснювати  дії  по  приватизації  майна.

     Враховуючи  викладене,  суд  вважає,  що  позов  заявлено  в  інтересах  неналежного  позивача.         

     Крім  того,  судом  враховуються  положення  статті 16 Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  якими   встановлено,  що протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

      Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

      Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

     До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення   у  тому  числі надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

     Відповідно до  частини 6 цієї ж статті  встановлено,  що на час дії процедури банкрутства  збори  кредиторів  обирають  комітет кредиторів.

     З  матеріалів  справи  убачається,  що  відповідно  до  протоколу № 3 від 25.11.1997 р. на засіданні ліквідаційної  комісії   було  затверджено  ліквідаційну  масу  боржника.

     Відповідно  до  протоколу № 3 зборів  комітету    кредиторів  від  27.11.2001 р.  були  розглянуті   та  затверджені  звіти  експертної  оцінки  вартості  майна  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2».

     24.05.2004 р. відбулось  засідання  конкурсної  комісії з продажу  активів боржника,  на  якому  розглядались  конкурсних  пропозицій,  які  надійшли   після  публікації в газеті «Голос України» № 76 (3326) від 23.04.2004 р. на об'єкти: комплекс соціально-побутового обслуговування,  двоповерховий будинок незавершеного будівництва.

     За  результатами  розгляду  пропозицій    був  встановлений  переможець  ТОВ «ПромПСП» (відповідач 1 по справі),  з  яким  в  подальшому  відповідачем 2  в  особі  ліквідатора  Архипова В.В. були  укладені спірні угоди

     Відповідно  до  положень статті 25  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,   з  дня свого призначення ліквідатор здійснює  повноваження  віднесені  до  його  компетенції, у тому  числі реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

     Відповідно  до  ухвали  господарського  суду   від  22.08.2001 р.  по справі №  35/3-15 б відкрито  ліквідаційну  процедуру  ВАТ “Донецький  завод крупно панельного домобудування № 2”  терміном  на 6 місяців  до 22.02.2002 р. Ліквідатором  призначено Архипова Віталія Вікторовича.

     Ухвалою  суду  від 28.02.2002 р. ліквідаційну  процедуру продовжено  на шість  місяців до 22.08.2002 р.

      Ухвалою  суду  від 05.09.2002 р. зупинено провадження  по справі  про  банкрутство  відповідача 2, але  як  убачається  зі  змісту  ухвали  господарського  суду  від  22.09.2006 р. прийняття  ухвали  від 05.09.2002 р.  не  припиняє  повноважень  арбітражного  керуючого –ліквідатора  Архипова В.В.

         Як  визначено  положеннями  ст.30  Закону  України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

         Дослідив  надані  документи, суд  вважає,  що рішення  та  дії,  які були  вчинені  для  підготовки  об'єктів  до  реалізації  відповідали  Закону  України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”.

       Тому  вважає, юридично  неспроможними  посилання  прокурора та  Фонду на  невідповідність  спірних  угод  положенням   ст.ст.25, 30  Закону  України  «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його банкрутом».

     Крім  того,  відповідно  до  частини 4 статті 25  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

    Як  убачається  з  ухвали  господарського  суду  від 19.08.1997 р. по  справі № 35/3-15б   відповідача 2 було визнано  банкрутом  та  до  складу  ліквідаторів  призначені 7  кредиторів, у тому  числі  й  Донецьке  регіональне  відділення  Фонду  державного  майна  України.

    Таким  чином,  суд  встановив,  що  з  моменту  визнання  відповідача 2 банкрутом,  Фонду  було  відомо  про  вчинення  будь-яких  дій  ліквідаційної  процедури  Донецького  заводу КПБ № 2.

    Таким  чином,  спростовуються  посилання прокурора  на  позбавлення   можливості позивача   приймати  участь  у  реалізації  майна підприємства-банкрута, в уставному  фонді  якого є державна  частка акцій.

      Що  стосується  посилань  прокурора,  що  при  реалізації  спірного майна,  Регіональне  відділення Фонду  держмайна  України  по  Донецькій  області  повинно  було  надати  згоду  на  його  реалізацію,  суд  вважає  їх  юридично неспроможним,  оскільки вказані  посилання  не  підтверджуються  будь-якою  нормою  діючого  законодавства.

      Що  стосується  посилань  прокурора  та позивача  на  позбавлення   позивач  частки  в  уставному  фонді  відповідача 2,  суд  враховує те,  що  будь-яких  доказів  з  цього приводу  до  суду  не  було  надано. Крім  того,  як  убачається  з  наказу  Регіонального відділення  Фонду Держмайна України  по  Донецькій  області  № 811  від 31.05.2006 р.    відділ  з продажу , обліку  та  аналізу  акцій,  часток державного  майна  продовжує  враховувати  акції  ВАТ «Донецький  завод КПД № 2»  у  кількості  193 728 830  штук  (69,132 % статутного фонду)

     Крім  того,  прокурор  та  позивач  посилаються  на  порушення  відповідачем 2  Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  яким  накладено  мораторій    на  примусову  реалізацію  майна  державних  підприємств  та  господарських  товариств,  у  статутних  фондах  яких частка держави  становить  не  менше 25 % .

    Відповідно  до стаття 2 Закону  України «Про  введення  мораторію”  на  примусову  реалізацію  майн,   під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

     Як  убачається  Рішення Конституційного  Суду  України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"  № 1-11/2003  від 10.06.2003 р. № 11-рп/2003 під примусовою реалізацією майна підприємств  розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

     За  спірними  угодами  було  реалізоване  рухоме  та  нерухоме  майно, а ні  акції. Будь-яких  доказів  того,  що спірне  майно забезпечує  ведення виробничої діяльності  відповідача 2, позивач   та  прокурор до  суду  не  надали.

     Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до   висновку,  що  позовні   вимоги  щодо  недійсності  угоди   № 157  від 02.06.2004 р.,  № 2065 (нотар.реєстрація) від 02.06.2004 р.  та  №  156/1 від 10.06.2004 р.  з  вимог  викладених  прокурором  та позивачем  у  позовній  заяві   не  обгрунтовані  та  не  підлягають  задоволенню.

     Що  стосується   позовних  вимог  щодо  зобов'язання   повернути  спірне  майно,  а  саме  частину  комплексу  соціально-побутового обслуговування  та об'єкт незавершеного  будівництва,  суд  виходить  з  наступного.

     Відповідно  до  положень  ст.50  Закону  України  «Про  власність»  власник  майна  має  право  вимагати  повернення    (віндикації)  свого  майна  з  чужого  незаконного  володіння.  

     Оскільки,  вказані  вимоги  є  похідними  від первісних  позовних  вимог  щодо  недійсності  угод  № 2065 (нотар.реєстрація) від 02.06.2004 р.  та  №  156/1 від 10.06.2004 р. , у  задоволені  яких  було  відмовлено,  а  також  ті   обставини,  що Регіональне   відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області є  неналежним  позивачем  по  справі,  то й  позовні  вимоги  щодо повернення   майна  не  підлягають  задоволенню.

     Крім  того,  прокурор  та  позивач  не  надали  будь-яких  уточнень  та  пояснень  з  приводу  того,  що об'єкт  незавершеного  будівництва  на  сьогоднішній  час  знаходиться  у  розпорядженні  третьої особи по  справі  ЗАТ  «Укрсплав».

       Господарські  витрати  підлягають  віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст. 49 Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Керуючись  статтями  203, 215  Цивільного  кодексу  України  (у  редакції 2003 р.),  Прикінцеві та  перехідних  положень  Цивільного  кодексу України,   ст.ст. 1,5, 7,12 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  статей 16,  25, 30  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна” на  підставі статей  12, 33, 43, 69, 75, 82, 84, 85  Господарського  процесуального  кодексу  України, господарський  суд,-

                                          В И Р І Ш И В:

      Відмовити  в  задоволені  позовних  вимог  Прокурору  Київського  району м.Донецька,  заявлених   в  інтересах  держави  в  особі   Регіонального  відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м.Донецьк,  до відповідачів,  Товариства з  обмеженою відповідальністю  «ПромПСП» м.Донецька,  ВАТ «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2»  м.Донецьк,  про  визнання   недійсними  договору  купівлі-продажу № 157 від 02.06.2004 р., договору   купівлі-продажу № 2065 (нотар.реєстрація)  від 02.06.2004 р.,  договору  купівлі-продажу № 156/1  від 10.06.2004 р.,  укладеного  між  ліквідатором  ВАТ «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2»  та  відповідачем 1   щодо  реалізації  рухомого  та  нерухомого  майна, яке  знаходиться  за  адресою м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9  та  зобов'язання щодо  повернення  цього  майна   до  розпорядження  «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2».

       В  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення. Повний  текст  підписано 19.03.2007 р.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

Пом.Давидовська Т.В.

305-75-46,

2 прим. – прокурору,

1 прим- позивачу,

2 прим.- відповідачам,

1 прим.- третій особі.

1 при.- до справи.