Рішення

від 22.02.2007 по справі 10/386пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/386пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.07 р.                                                                               Справа № 10/386пд                               

Господарський суд Донецької області у складі        головуючого судді  Приходько І.В.;

                           при секретарі судового засідання –   Черняк Л.А.;

за участю представники сторін:

                           від позивача –   Чернишова Т.В.– довіреність;

                           від відповідача   -1   – Хан В.М. -  довіреність;

                         від  відповідача 2 – Петренко  О.М. – довіреність;

                           прокурор – не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом    Прокурора  Київського  району м.Донецька  заявленого  в  інтересах  держави  в  особі  Регіонального   відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м. Донецьк,

до  відповідачів: Закритого  акціонерного  товариства «Укрсплав» м. Донецьк,   

                              Відкритого  акціонерного  товариства «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2» м. Донецьк,

про   визнання  недійсним біржового  контракту  та  зобов'язання   повернути  майно, -

                                                  У  судовому  засіданні  оголошувалась  перерва:

                                                  з 31.01.2007 р.  до 22.02.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

       До  господарського  суду  звернувся Прокурор  Київського  району м. Донецька  в  інтересах  держави  в  особі   Регіонального  відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м.Донецьк  (далі Фонд),   з  позовом  до  відповідача,  Закритого  акціонерного  товариства «Укрсплав» м.Донецька  (далі  відповідач 1),  про  визнання   недійсним  біржового  контракту  від  18.01.2002 р.,  укладеного  між  ліквідатором  ВАТ «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2»  та  відповідачем 1   щодо  реалізації  рухомого  та  нерухомого  майна, яке  знаходиться  за  адресою м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9 та  просив  зобов'язати   відповідача  повернути  спірне  майно  до  розпорядження  «Донецького заводу крупнопанельного  домобудування № 2».

      В  обгрунтування позовних  вимог, прокурор  та  позивач  посилались   на  спірний  біржовий  контракт  від 18.01.20002 р.,  Акт № 13-24/2003 від 31.03.2006 р.  Контрольно-ревізійного  відділу  у  Ленінському  районі м.Донецька,  знаходження  «Донецького заводу  крупнопанельного  домобудування № 2»   в  процедурі  банкрутства, розмір  державної  частки  акцій  у  ВАТ  що  складає 69,132 % статутного  фонду,  порушення   інтересів  держави  в  особі  позивача,  оскільки  реалізація  майна  підприємства-банкрута  здійснювалась  без  згоди    органу   управління майном.

      Крім  того, спірний контракт суперечить ст.1 Закону України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію майна».

      31.01.2007 р.  від  прокурора надійшло  пояснення  до  позовних  вимог,  в якому  він  уточнює  підстави  недійсності  спірної  угоди  та невідповідність  її ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом»,   ст.ст. 1,5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,   ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  п.п.2,8 ст.8 Закону  України  «Про бухгалтерський  облік  та  фінансовий  звіт  в  Україні»,  ст.6 Закону  України «Про цінні  папери  та  фондовий  ринок».

      Вважає, що у  зв'язку   з  прийняттям  Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  відповідач  не  мав  права  здійснювати  відчуження  майна  підприємства - банкрута.

     Крім  того,  посилався  на  те,  що  у  зв'язку   з  реалізацією  майна  порушуються  економічні  інтереси  держави, оскільки  у  статутному  фонді   відповідача 2 зменшується  частка  акцій, які належать державі,  що на час  вчинення процедури  банкрутства підприємства  складала 69,132 % статутного  фонду  товариства  у  кількості 19 372 830 один.

     Представник відповідача 1 у  відзиві  на  позовну  заяву  від 18.12.2006 р.  та в  судових  засіданнях  проти  позову  заперечував,  при  цьому  посилався  на  ті  обставини,  що фактично  прокурором  заявлені  позовні  вимоги  в  інтересах  підприємства-банкрута, а не  Регіонального  відділення  Фонду   державного  майна  України  по  Донецькій  області.

      Крім  того,  відповідач 1 вважає,  що  прокурор  не  довів  порушення  інтересів  держави  чи  загрози  інтересам  держави при укладанні  спірної  угоди, позивач  по  справи  не  є власником  майна,  до  його  компетенції  не  належить  надання  дозволу  на  відчуження  майна господарського  товариства.

     Вважає,  що  посилання  прокурора,  що  виключно  позивач міг бути  розпорядником  майна підприємства-банкрута  суперечить положенням  ст.ст.25, 26  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом”.

     Крім  того,  звертає  увагу  суду  на  той  факт,  що  сплив  строк  позовної  давності  про  визнання  недійсною  спірної  угоди.

         За  клопотанням відповідача 1,  ухвалою  суду  від 21.11.2006 р.  на підставі  положень  ст.24 Господарського  процесуального  кодексу  України,   суд  залучив  до  участі  у  розгляді  справи   іншого  відповідача Відкрите  акціонерне  товариства «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2» (далі відповідач 2 Донецький завод КПД № 2).

      Представник  відповідача 2  у  відзиві  на  позовну  заяву  від 20.12.2006 р.  та  в  судових  засіданнях  проти  позову  заперечував. При  цьому  посилався  на  те,  що  позовна  заява  прокурора  не  відповідає вимогам ст.2 Господарського  процесуального  кодексу  України. Реалізація  спірного  майна  здійснювалась  за  рішенням   комітету  кредиторів,  надав  додаткові  документи  щодо  проведення процедури  банкрутства  підприємства.

     Відповідно  до  положень  ст.69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався за  клопотанням  сторін.

     Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  сторонами  документи, заслухав  пояснення  сторін, оцінив  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  господарський  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  не підлягають  задоволенню  з  наступних  підстав.

     Як  убачається  з  постанови  Арбітражного  суду  Донецької  області  по  справі № 35/1-15 б  від 19.08.1999 р. визнано банкрутом  ВАТ «Донецький  завод крупнопанельного домобудування № 2 та  розпочато  ліквідаційну  процедуру.

     Ухвалою  суду  від 22.08.2001 р. ліквідатором  підприємства - банкрута  призначений арбітражний  керуючий Архіпов В.В.

     Відповідно  до  протоколу № 3 зборів  комітету    кредиторів  від  27.11.2001 р.  були  розглянуті   та  затверджені  звіти  експертної  оцінки  вартості  майна  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2», серед яких  спірні  об'єкти:    виробничий  комплекс «Арматурний  цех»  рік  будівництва 1990 р., прольоти  № 1 та № 2, кран мостовий - 2 одиниці, трансформаторна станція,  блок  конденсаторний.

      07.12.2001 р.  відбулось  засідання комісії  з  підготовки до продажу  активів підприємства - банкрута,  були  розглянуті  пропозиції  комітету  кредиторів  щодо  порядку продажу,  черговість  реалізації активів, затвердження  тексту  оголошення   про  проведення  аукціону, затвердження фінансових  умов та  строків  проведення  конкурсу.

     За  результатами  засідання  комісії  було  прийнято  рішення  щодо  реалізації  на  конкурсі  спірного приміщення    на Міжрегіональній Українській біржі  та  встановлена  початкова  ціна  продажу   у  розмірі 283 379,49  грн.  та гарантійний  внесок 14 168,97  грн.

    14.01.2002 р.  відбулось  засідання  конкурсної  комісії  з  продажу  активів,  на якому розглядались  конкурсні  пропозиції  учасників  конкурсу   та  визначення  переможців  конкурсу.

     16.01.2002 р. відбулись  збори комітету кредиторів (протокол № 4),  на  якому  розглядались  результати конкурсу проведеного 14.01.2002 р.  та   питання  щодо  реалізації  активів  за  наданими  заявками.

      За  результатами  розгляду  вказаних  питань, збори  комітету  кредиторів  прийняли  пропозиції  щодо  цін  наданих  за  заявками  на  конкурсі,  у  тому  числі  на  спірний  об'єкт , Арматурний цех - 284 000 грн.

     Було  встановлено,  що  на   об'єкт   виробничий комплекс «Арматурний цех»  надійшла  одна  заявка  від  ЗАТ «Укрсплав»  (відповідач 1), яке  запропонувало  ціну  284 000  грн.,  а  також  зобов'язувалось   використовувати   даний  комплекс для  виробництва сплавів  кольорових  металів   із  створенням  робочих місць.

     18.01.2002 р. за  результатами  конкурсу,  який  відбувся 14.01.2002 р.,  між  ліквідатором ВАТ «Донецький завод КПБ № 2» Архіповим В.В.   (відповідач 2)  та  ЗАТ  «Укрсплав»  (відповідач 1) був укладений біржовий   контракт (договір купівлі-продажу),  відповідно  до  якого  продавець продав, а  покупець придбав рухоме  та  нерухоме  майно: виробничий комплекс «Арматурний цех» (рік будівництва 1990), пролети № 1,2 з під'їздами  та  площадками, кран мостовий – 2 одиниці  трансформаторна підстанція КТП № 1  2 КТП-10000/10/04;  блок  конденсаторний  УКМ-58-04-40.

     Відповідно  до п.2.1. вартість  майна  склала 340 800  грн.

     Положеннями  ст.3.1. сторони встановили,  що покупець  набуває  права власності на  майно  після повної оплати майна. Біржовий  контракт в  подальшому  посвідченню  не підлягає.

    Передача  майна відбувається  за місцем знаходження  майна  шляхом  укладання  акту  прийому-передачі  між  сторонами.

     Вказаний  біржовий  контракт  посвідчений  18.01.2002 р.  на  Міжрегіональній  Українській   біржі   за  № 421.

      Відповідно  до акту Міжрегіональної  Української біржі  від  26.02.2002 р.  за  результатами  конкурсу    та  укладання  біржового контракту  № 421 ЗАТ “Укрсплав”  сплачено  вартість  майна  у  сумі 340 800  грн.

     Ухвалою  суду  від 05.09.2002 р.  по  справі № 35/3-15 Б  провадження  по  справі про  банкрутство  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2» зупинено  до  закінчення  мораторію  у  зв'язку    з  прийняттям  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову реалізацію  майна».

            Обгрунтовуючи  позовні  вимоги,  прокурор  вважає,  що    спірна  угода  не  відповідає  ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом»,   ст.ст. 1,5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,   ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  п.п.2,8 ст.8 Закону  України  «Про бухгалтерський  облік  та  фінансовий  звіт  в  Україні»,  ст.6 Закону  України «Про цінні  папери  та  фондовий  ринок», Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна».

         Щодо  спливу  терміну  позовної  давності, прокурор  пояснює,  що  про невідповідність  спірної  угоди  нормам  діючого  законодавства  йому  стало  відомо  лише    з  Акту КРВ у  Ленінському  районі м.Донецька  від 31.03.2006 р., за  результатами  чого  було  порушено  кримінальну  справу  від  29.05.2006 р.

         Розглянув  заявлене  обґрунтування  прокурора  щодо  терміну  позовної  давності,  суд  вважає  його  обґрунтованим  та  розглядає  справу  по  суті.

     Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

     Відповідно  до пунктів 4,9  Прикінцеві   та  перехідних  положень  Цивільного  кодексу України,  що  набув  чинності  з 01.01.04 р.,  законність  договору,  який оспорюється,   має  вирішуватись  відповідно  до  вимог  Цивільного  кодексу,  що  діяв  до  01.01.04 р., тобто   відповідно  до  ст.48  Цивільного  кодексу  України (у  редакції 1963 р.).

      Як  встановлено  положеннями   цієї  статті  недійсною є  та  угода, що  не  відповідає  вимогам  закону.

      Вимагаючи  визнати  недійсною спірну  угоду, прокурор  та  позивач  обґрунтовують  позовні  вимоги  по –перше  відсутністю  повноважень у  відповідача 2  по укладенню спірної  угоди  та  відсутністю  погодження  Фонду  на  укладання  цієї  угоди, при цьому  посилаються  на  положення ст.ст. 1,5, 7 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»  та  ст.30  Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”.

      Положеннями  частини другої  статті 30 Закону  України «Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”  встановлено,  що  продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації  (у редакції  який  діяв  на  час укладання  спірної  угоди).

     З  наданих  до  суду  документів,  а  саме  письмових  пояснень прокурора  та  позивача,  а  також  Наказу  Фонду  № 811  від 31.05.2006 р.,  № 1094  від 31.07.2006 р. та  № 1289  від 31.08.2006 р. убачається ,  що   до  повноважень  позивача  належать  функції  по  розпорядженню  акціями у  кількості 69,132 % статутного  фонду ВАТ “Донецький завод КПД № 2”  у  кількості 19 372 830 шт.,  будь-яких  інших  документів  з  цього  приводу  до  суду  надано  не  було.

     Положеннями статті 1  Закону України "Про приватизацію державного майна"  визначено,  що  приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності  на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

     Як  убачається  з  положень статті 5  цього ж  Закону  до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать  у  тому  числі акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань

      Суд   також  враховує  положення  ст.7  Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  якими  встановлено,  що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

      Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України",  Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  інших законів України з питань приватизації.

      Частина 3 статті 7 Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна» визначає  повноваження державних органів приватизації,   у  тому  числі  здійснювати  повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продавати  майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств.

     Як  убачається  зі  змісту  спірної  угоди,  за  біржовим    контрактом  № 421  від 18.01.2002 р.  було  реалізоване  рухоме  та  нерухоме  майно.

      Відповідно  до  частини  4  ст.12   Закону України  «Про  приватизацію  державного  майна», з  моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації;

     Прокурор  та  позивач  не  обгрунтували  з  якого  часу  вони  вважають,  що  повноваження  по  реалізації  спірного  майна  перейшли  до  позивача.

   Крім  того,  відповідно   до  статті  26  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”   усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

     Майно,  яке  було  реалізоване  за  спірною  угодою,  не  відноситься  до  об'єктів  стосовно  яких  Закон  встановлює  обмеження  щодо  включення  до  ліквідаційної  процедури.

     Таким  чином,  суд  вважає,  що  прокурор  не  довів  підстав  звернення  до  суду  саме  в  інтересах  Фонду   як органу  уповноваженого   здійснювати  дії  по  приватизації  майна.

     Враховуючи  викладене,  суд  вважає,  що  позов  заявлено  в  інтересах  неналежного  позивача.         

     Крім  того,  судом  враховуються  положення  статті 16 Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  якими   встановлено,  що протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

      Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

      Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

     До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення   у  тому  числі надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

     Відповідно до  частини 6 цієї ж статті  встановлено,  що на час дії процедури банкрутства  збори  кредиторів  обирають  комітет кредиторів.

      З  матеріалів  справи  убачається,  що  відповідно  до  протоколу № 3 від 25.11.1997 р. на засіданні ліквідаційної  комісії   було  затверджено  ліквідаційну  масу  боржника.

     Відповідно  до  протоколу № 3 зборів  комітету    кредиторів  від  27.11.2001 р.  були  розглянуті   та  затверджені  звіти  експертної  оцінки  вартості  майна  ВАТ «Донецький  завод КПБ № 2», серед яких  спірні  об'єкти.   

      07.12.2001 р.  відбулось  засідання комісії  з  підготовки до продажу  активів підприємства - банкрута,  було  прийнято  рішення  щодо  реалізації  на  конкурсі  спірного приміщення   та  встановлена  початкова  ціна  продажу   у  розмірі 283 379,49  грн.  

      14.01.2002 р.  відбулось  засідання  конкурсної  комісії  з  продажу  активів,  на якому розглядались  конкурсні  пропозиції  учасників  конкурсу   та  визначення  переможців  конкурсу.

     16.01.2002 р. відбулись  збори комітету кредиторів (протокол № 4),  на  яких  розглядались  результати конкурсу проведеного 14.01.2002 р.  та   питання  щодо  реалізації  активів  за  наданими  заявками.

      За  результатами  розгляду  вказаних  питань, збори  комітету  кредиторів  прийняли  пропозиції  ціни,  які  надійшли  від   ЗАТ «Укрсплав»  (відповідач 1).

      18.01.2002 р.  між  відповідачем 1  та  ліквідатором Архиповим В.В. (відповідач 2)  був  укладений  спірний  договір.

      Відповідно  до  положень статті 25  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,   з  дня свого призначення ліквідатор здійснює  повноваження  віднесені  до  його  компетенції, у тому  числі реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

         Відповідно  до  ухвали  господарського  суду  по справі №  35/3-15 б відкрито  ліквідаційну  процесуду  ВАТ “Донецький  завод крупно панельного домобудування № 2”  терміном  на 6 місяців  до 22.02.2002 р.Ліквідатором  призначено Архипова Віталія Вікторовича.

         Як  визначено  положеннями  ст.30  Закону  України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

         Дослідив  надані  документи, суд  вважає,  що рішення  та  дії,  які були  вчинені  для  підготовки  об'єкту   до  реалізації  відповідали  Закону  України  “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  яка  діяла   на  час  укладання  спірної  угоди.

       Тому  вважає, юридично  неспроможними  посилання  прокурора та  Фонду на  невідповідність  спірної  угоди    від  18.01.2002 р.  положенням   ст.ст.25, 30  Закону  України  «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його банкрутом».

     Крім  того,  відповідно  до  частини 4 статті 25  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

    Як  убачається  з  ухвали  господарського  суду  від 19.08.1997 р. по  справі № 35/3-15б   відповідача 2 було визнано  банкрутом  та  до  складу  ліквідаторів  призначені 7  кредиторів, у тому  числі  й  Донецьке  регіональне  відділення  Фонду  державного  майна  України.

    Таким  чином,  суд  встановив,  що  з  моменту  визнання  відповідача 2 банкрутом,  Фонду  було  відомо  про  вчинення  будь-яких  дій  ліквідаційної  процедури  Донецького  заводу КПБ № 2.

    Крім  того,  судом  встановлено,  що  починаючи  з 1998 р.  до 2000 р.  представник   Фонду   приймав  участь  у  засіданнях ліквідаційної  комісії  підприємства-банкрута та  мав  інформацію  щодо реалізації  активів  банкрута.

    Таким  чином,  спростовуються  посилання прокурора  на  позбавлення   можливості позивача   приймати  участь  у  реалізації  майна підприємства-банкрута, в уставному  фонді  якого є державна  частка акцій.

           Що  стосується  посилань  прокурора,  що  при  реалізації  спірного майна,  Регіональне  відділення Фонду  держмайна  України  по  Донецькій  області  повинно  було  надати  згоду  на  його  реалізацію,  суд  вважає  їх  юридично неспроможним,  оскільки вказані  посилання  не  підтверджуються  будь-якою  нормою  діючого  на  той  час  законодавства.

           Що  стосується  посилань  прокурора  та позивача  на  позбавлення   позивач  частки  в  уставному  фонді  відповідача 2,  суд  враховує те ,  що  будь-яких  доказів  з  цього приводу  до  суду  не  було  надано. Крім  того,  як  убачається  з  наказу  Регіонального відділення  Фонду Держмайна України  по  Донецькій  області  № 811  від 31.05.2006 р.    відділ  з продажу , обліку  та  аналізу  акцій,  часток державного  майна  продовжує  враховувати  акції  ВАТ «Донецький  завод КПД № 2»  у  кількості  193 728 830  штук  (69,132 % статутного фонду)

     Крім  того,  прокурор  та  позивач  посилаються  на  порушення  відповідачем 2  Закону  України «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна»,  яким  накладено  мораторій    на  примусову  реалізацію  майна  державних  підприємств  та  господарських  товариств,  у  статутних  фондах  яких частка держави  становить  не  менше 25 % .

      З  наданих  до  суду  документів  убачається, що  рішення  про  реалізацію  майна  на  конкурсі  було  прийнято  у  грудні  2001 р.,  (протокол  комісії  від 7.12.2001 р.),  спірна  угода  була  укладена   18.01.2002 р.,  а  ухвала    суду  по справі № 35/3-15Б  про  зупинення  провадження  по справі про  банкрутство  до  закінчення  дії  мораторію  була  прийнята 05.09.2002 р.

    Крім  того, Відповідно  до стаття 2 Закону  України «Про  введення  мораторію”  на  примусову  реалізацію  майн,   під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

     Як  убачається  Рішення Конституційного  Суду  України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"  № 1-11/2003  від 10.06.2003 р. № 11-рп/2003 під примусовою реалізацією майна підприємств  розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

        За  спірною  угодою  було  реалізоване  рухоме  та  нерухоме  майно, а ні  акції. Будь-яких  доказів  того,  що спірне  майно забезпечує  ведення виробничої діяльності  відповідача 2, позивач   до  суду  не  надав.

       Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до   висновку,  що  позовні   вимоги  щодо  недійсності  угоди   від  18.01.2002 р. не обгрунтовані  та  не підлягають  задоволенню.  

       Що  стосується   позовних  вимог  щодо  зобов'язання   повернути  спірне  майно,  суд  враховує  наступне.

         Відповідно  до  положень  ст.50  Закону  України  «Про  власність»  власник  майна  має  право  вимагати  повернення    (віндикації)  свого  майна  з  чужого  незаконного  володіння.  

         Оскільки,  вказані  вимоги  є  похідними  від первісних  позовних  вимог  щодо  недійсності  угоди  від  18.01.2002 р., у  задоволені  яких  було  відмовлено,  а  також  ті   обставини,  що Регіональне   відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області є  неналежним  позивачем  по  справі,  то й  позовні  вимоги  щодо повернення   майна  не  підлягають  задоволенню.

       Господарські  витрати  підлягають  віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст. 49 Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Керуючись  статтею  48 Цивільного  кодексу  України  (у  редакції 1963 р.),  Прикінцеві та  перехідних  положень  Цивільного  кодексу України,   ст.ст. 1,5, 7,12 Закону  України Закону  України  «Про  приватизацію  державного  майна»,  статей 16,  25, 30  Закону  України “Про  відновлення  платоспроможності боржника  або визнання  його банкрутом”,  ст.1,2  Закону  України  «Про  введення  мораторію  на  примусову  реалізацію  майна” на  підставі статей  12, 33, 43, 69, 75, 82, 84, 85  Господарського  процесуального  кодексу  України, господарський  суд,-

                                          В И Р І Ш И В:

      Відмовити  в  задоволені  позовних  вимог  Прокурору  Київського  району м.Донецька,  заявлених   в  інтересах  держави  в  особі   Регіонального  відділення  Фонду  державного  майна  України  по  Донецькій  області  м.Донецьк,  до відповідачів,  Закритого  акціонерного  товариства «Укрсплав» м.Донецька,  ВАТ «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2»  м.Донецьк,  про  визнання   недійсним  біржового  контракту №  421 від  18.01.2002 р. рухомого  та нерухомого  майна, яке  знаходиться  за  адресою м.Донецьк, вул.Новоросійська, 9 та  зобов'язання щодо  повернення  цього  майна   до  розпорядження  «Донецький завод крупнопанельного  домобудування № 2».

       В  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення. Повний  текст  підписано 16.03.2007 р.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

305-75-46,

2 прим. – прокурору,

1 прим- позивачу,

2 прим.- відповідачам,

1 при.- до справи.