Рішення

від 16.09.2015 по справі 630/386/15-ц

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/386/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Тімченко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовною заявою Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території,

встановив:

Позивач, Люботинське комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Люботинської міської ради Харківської області, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4697,53 грн., інфляційні нарахування - 2868,74 грн., 3 % річних - 221,90 грн., а також стягнути з від подача судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є споживачем послуг, які надає позивач по утриманню будинку та прибудинкової території.Відповідач вказані послуги отримує, однак не оплачує їх вартість, в зв'язку з чим виникла заборгованість. У добровільному порядку відповідач заборгованість не оплачує, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судовому засіданні поданий позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що Люботинським КЖРЕП надаються послуги з утримання будинків та прибудинкової території в м. Люботин на підставі договору із Люботинською міською радою Харківської області, який укладається щорічно. Житловий АДРЕСА_1 в якому належить відповідачу, перебуває на балансі позивача та по цьому будинку надаються послуги з його утримання та утримання прибудинкової території, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг.

Відповідачв судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, зазначила, що за адресою, вказаною позивачем не проживала, позивач з пропозицією укласти договір на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території до неї не звертався, в зв'язку з чим не вважає, що має заборгованість перед позивачем та просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначила, що проводила часткову оплату послуг позивача, оскільки сподівалась, що частина сплачених коштів буде спрямована на ремонт та благоустрій будинку, але позивач послуги по утриманню будинку та прибудинкової території належним чином не надавав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, вважаючи їх необґрунтованими. Крім того, просив врахувати суми коштів, внесені відповідачем, якіпідтверджуються квитанціями. Також представник відповідача просив відмовити в позові в частині стягнення заборгованості за квітень 2012 року в зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 13.05.2014 р. № 84 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» Люботинське комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання житлових будинків і прибудинкових територій.

Люботинське комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство є балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_1

Позивач зазначає, що між сторонами договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не укладено, однак відповідач здійснювала споживання житлово-комунальних послуг, не заперечувала проти їх надання в зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати спожитих послуг .

Тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території встановлювались рішеннями виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області № 6 від 10.01.2012р.; № 122 від 10.04.2012р.; № 282 від 11.09.2012р.

За змістом ст. ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Позивачем надано суду документи, які підтверджують факт виконання ним робіт по утриманню будинку, а саме: акти по виконанню ремонтних робіт, які підписані мешканцями будинку, акти на повторну перевірку димових та вентиляційних каналів за 2012-2013 роки, акти проведення дератизації, договори про надання послуг профілактичної дезінфекції, договір між позивачем та АК «Харківобленерго» про постачання електроенергії та довідку про вартість наданої електроенергії по будинку № 10а по вул. Гавенков м. Люботин, Харківської області за період з квітня 2012 року по березень 2015 року, яка була оплачена позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем фактично надаються послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, де проживає відповідач, згідно структури тарифу, що є додатком до рішення виконавчого комітету № 282 від 11.09.2012р.

При цьому, відносини між виконавцем та споживачем у разі незадоволення останнього якістю наданих послуг врегульовані ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Разом із тим, відповідачем не надано суду доказів того, що вонаскористалась правом на пред'явлення претензії виконавцю послуг в порядку, встановленому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а представник виконавця викликався для складання акту-претензії, однак не з'явився, або відмовився від підписання акту-претензії.

Крім того, відповідач не надала суду належних доказів того,що вона зверталась до Люботинського КЖРЕП із повідомленням про те, що не проживає за адресою: АДРЕСА_1, що може бути підтвердженням факту не отримання певних послуг, які надаються позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідну оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача суд виходить зі того, що згідно розрахунку заборгованості відповідача, вона нарахована за період з квітня 2012 року по березень 2015 року.

В судовому засіданні відповідач надала суду копії квитанцій щодо часткової оплати нею послуг, наданих позивачем.

Позивач в свою чергу, зазначив, що у вказаних платіжних документах відсутні посилання на період, за який сплачено кошти, тому вони були зараховані в якості погашення заборгованості попереднього періоду.

Однак, суд не може погодитись з твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, утому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права,результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, відповідач, скориставшись своїм правом розпорядитись власними коштами на свій розсуд, самостійно визначила періоди, за які сплачує, вказавши їх у квитанціях та позивач мав зарахувати дані кошти до вказаних періодів.

Таким чином, сума боргу має бути зменшена на суму коштів, внесену відповідачем згідно наданих суду квитанцій (а.с. 83-85).

Представником позивача надано суду розрахунок заборгованості з урахуванням сплачених відповідачем сум, з якої також розраховуються інфляційні втрати та 3 % річних (а.с. 93-95).

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновок суду ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у Постанові від 01.10.2014р. по справі № 6-113цс14, який, згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковим для застосування.

Стосовно твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за квітень 2012 року, суд зазначає наступне.

Представником позивача до позовної заяви додано копію ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 05.05.2015р. про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкової території у розмірі 4697,53 грн. Заява про видачу судового наказу була подана 30.04.2015р.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що поданням заяви про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості у квітні 2015 року позивачем перервано перебіг строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до суми позову заборгованість, яка виникла у квітні 2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 223, 233 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на користь Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 23917149, р/р № 26006052320308 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 6134 (шість тисяч сто тридцять чотири)грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Зінченко