Рішення

від 10.09.2015 по справі 691/242/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2291/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 2 Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н. В. суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І. при секретаріАнкудінову О. І.

з участю: адвоката Микитенка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 липня 2015 року по справі за позовом голови фермерського господарства "Долина" Воскобійника Вадима Петровича до Городищенської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

16 лютого 2015 року голова фермерського господарства «Долина» Воскобійник В.П. звернувся до суду з позовом до Городищенської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Колос» від 31.08.2002 pоку, оформленого протоколом № 1, утворено спілку співвласників майна реорганізованого КСП «Колос» в СТОВ «Колос» та вирішено виділити відповідне майно колективу співвласників, які відійшли до ФГ «Долина», комплексом у відповідності із затвердженою структурою.

Зазначене майно було передано протягом одного місяця, тобто до 01 жовтня 2002 року, що підтверджується актами приймання-передачі, складеного між СТОВ «Колос», спілкою співвласників майна реорганізованого КСП «Колос» та ФГ «Долина» та протоколами зборів, згідно з яким було передано у власність фермерському господарству нерухоме майно пайового фонду реорганізованого КСП «Колос» на суму 166450 грн.

ФГ «Долина» були передані: будівля пилорами (інвентарний № 3001, 1991 року випуску, вартість 3000,00грн.), ЗАВ 20 (інвентарний № 3015, 1976 року випуску, вартість5000,00 грн.), кочегарка (інвентарний № 3025, 1986 року випуску, вартість 5000,00 грн.), 1/2 критого току (інвентарний № 3010, 1994 року випуску, вартість 4000,00 грн.), матеріальний склад (інвентарний № 3005, 1960 року випуску, вартість 4000,00 грн.), овочесховище (інвентарний № 3007, 1991 року випуску, вартість 2000,00 грн.), огорожа току (інвентарний № 2007, 1989 року випуску, вартість 1000,00 грн.), плотня (інвентарний № 3021, 1988 року випуску, вартість 4000,00грн.), склад цементу (інвентарний № 3009, 1994 року випуску, вартість 4000,00грн.), що розташовані по АДРЕСА_1 та будинок тваринника і механізатора (інвентарний № 2022, 1962 року випуску, вартість 5000,00грн.), комора № 2 (інвентарний № 2002, 1950 року випуску, вартість 3000,00грн.), склад мінеральних добрив (інвентарний № 2003, 1976 року випуску, вартість 8000,00грн.), що знаходяться по АДРЕСА_2.

Позивач вказує, що отримати свідоцтво про право власності на майнові паї членів КСП (майнові сертифікати) не зміг, як не зміг провести і оформлення права власності на майно, згідно Порядку розподілу та використання майна, оскільки 25.02.2008 року було ухвалено судове рішення про визнання юридичної особи СТОВ «Колос» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.01.2012 року ліквідовано СТОВ «Колос», як юридичну особу-банкрута.

Крім того, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що фактично було передане ФГ «Долина», не здійснювалася, а право власності виникає виключно після державної реєстрації, то таким чином йому не відомий попередній власник зазначеного вище майна, бо майно не було зареєстроване в установленому діючим законодавством порядку, а розпочинаючи з 01.10.2002 року, ФГ «Долина» добросовісно, відкрито і безперервно володіє та користується даним майном.

Тому просить суд: визнати за фермерським господарством «Долина» право власності за набувальною давністю на майно, що розташоване в АДРЕСА_1: будівлю пилорами (інвентарний № 3001,1991 року випуску, вартість 3000,00 грн.), ЗАВ 20 (інвентарний № 3015, 1976 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), кочегарку (інвентарний № 3025, 1986 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), 1/2 критого току (інвентарний № 3010, 1994 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), матеріальний склад (інвентарний № 3005, 1960 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), овочесховище (інвентарний № 3007, 1991 року випуску, вартістю 2000,00 грн.), огорожу току (інвентарний № 2007, 1989 року випуску, вартістю 1000,00 грн.), плотню (інвентарний № 3021,1988 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), склад цементу (інвентарний № 3009, 1994 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), та по АДРЕСА_2: будинок тваринника і механізатора (інвентарний № 2022,1962 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), комору № 2 (інвентарний № 2002, 1950 року випуску, вартістю 3000,00грн.), склад мінеральних добрив (інвентарний № 2003, 1976 року випуску, вартістю 8000,00грн.).

21 квітня 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з заявою про залучення її в якості третьої особи, як уповноважену особу членів колишнього СТОВ «Колос», яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 22 червня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 про її залучення в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору до участі в цивільній справі за позовом голови ФГ «Долина» Воскобійника В.П. до Городищенської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17 липня 2015 року позовові вимоги Голови ФГ «Долина» Воскобійника В.П. задоволено в повному обсязі.

Ухвалено визнати за фермерським господарством «Долина» право власності за набувальною давністю:

на майно, що розташоване в АДРЕСА_1: будівлю пилорами (інвентарний № 3001,1991 року випуску, вартість 3000,00 грн.), ЗАВ 20 (інвентарний № 3015, 1976 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), кочегарку (інвентарний № 3025, 1986 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), 1/2 критого току (інвентарний № 3010, 1994 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), матеріальний склад (інвентарний № 3005, 1960 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), овочесховище (інвентарний № 3007, 1991 року випуску, вартістю 2000,00 грн.), огорожу току (інвентарний № 2007, 1989 року випуску, вартістю 1000,00 грн.), плотню (інвентарний № 3021,1988 року випуску, вартістю 4000,00 грн.), склад цементу (інвентарний № 3009, 1994 року випуску, вартістю 4000,00 грн.),

та на майно що розташоване в АДРЕСА_2: будинок тваринника і механізатора (інвентарний № 2022,1962 року випуску, вартістю 5000,00 грн.), комору № 2 (інвентарний № 2002, 1950 року випуску, вартістю 3000,00грн.), склад мінеральних добрив (інвентарний № 2003, 1976 року випуску, вартістю 8000,00грн.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, вважаючи, що рішення суду першої інстанції незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог голови ФГ «Долина» про визнання права власності за набувальною давністю відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ФГ «Долина» добросовісно заволодів майном і продовжує відкрито володіти ним більше десяти років, а тому вважається таким, що набув право власності на нього за набувальною давністю.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1,2 статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, в тому числі за угодами. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що у 1998 році КСП «Колос» (м. Городище Черкаської області) було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», яке стало правонаступником КСП «Колос» та користувачем пайового фонду майна реорганізованого КСП «Колос» (а.с. 33-38).

Відповідно до довідки Черкаського обласного управління статистики від 22 червня 1999 року, СТОВ «Колос», юридична адреса: Черкаська область, м. Городище, вул. Гулака-Артемовського, 98, ідентифікаційний код 03790563, форма власності колективна, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 13).

Рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Колос», зборів співвласників від 20.02.2001 року, протокол за № 1, було створено комісію; організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування (а.с. 30-32).

Рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Колос» від 31.08.2002 року, протокол за № 1, загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Колос», в присутності 395 членів КСП (загальна кількість 593), утворено спілка співвласників реорганізованого КСП «Колос» та виділено майно колективу співвласників, які відійшли до ФГ «Долина» - комплексом у відповідності із затвердженою структурою додатком до протоколу, в якому зазначено майно, що передається за рішенням зборів; власність господарства (а.с. 17-19).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 578550 від 05.12.1994 року, фермерське господарство «Долина», зареєстроване, як юридична особа по вул. Черняховського, 26, у м. Городище, Черкаської області (а.с. 14)

Відповідно до Наказу № 1 від 05.12.1994 року, головою ФГ «Долина» призначено Воскобійника В.П. (а.с. 15).

Згідно акту приймання - передачі від 31.08.2002 року, у власність ФГ «Долина» відійшло нерухоме майно пайового фонду реорганізованого КСП «Колос» на суму 166450, 00 грн., а саме: будівля пилорами (інвентарний № 3001, 1991 року випуску, вартість 3000,00грн.), ЗАВ 20 (інвентарний № 3015, 1976 року випуску, вартістю 5000,00грн.), кочегарка (інвентарний № 3025, 1986 року випуску, вартістю 5000,00грн.), 1/2 критого току (інвентарний № 3010, 1994 року випуску, вартістю 4000,00грн.), матеріальний склад (інвентарний № 3005, 1960 року випуску, вартістю 4000,00грн.), овочесховище (інвентарний № 3007, 1991 року випуску, вартістю 2000,00грн.), огорожа току (інвентарний № 2007, 1989 року випуску, вартістю 1000,00 грн.), плотня (інвентарний № 3021, 1988 року випуску, вартістю 4000,00грн.), склад цементу (інвентарний № 3009, 1994 року випуску, вартістю 4000,00грн.), та на майно що розташоване в АДРЕСА_2: будинок тваринника і механізатора (інвентарний № 2022, 1962 року випуску, вартістю 5000,00грн.), комора № 2 (інвентарний № 2002, 1950 року випуску, вартістю 3000,00грн.), склад мінеральних добрив (інвентарний № 2003, 1976 року випуску, вартістю 8000,00грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом наведеної норми права позивач має довести, окрім безперервності, відкритості і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння, відсутність інших осіб, які претендують на спірне майно.

Таким чином, зазначена норма права визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Крім цього, в п. 13 названої Постанови роз'яснено, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Проте, під час вирішення спору позивач не надав належних доказів того, що він добросовісно заволодів вище зазначеним майном і продовжує відкрито володіти ним більше десяти років.

Слід зауважити, що з аналогічним позовом голова ФГ «Долина» вже звертався як до господарського суду так і до суду загальної юрисдикції про визнання права власності на це саме майно, де відповідачами були відповідно фізична особа ОСОБА_9 та фізична особа-підприємець ОСОБА_10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року та рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2013 року в задоволенні позовів відмовлено (а.с.86-89,97-99).

Судами встановлено, що майнові паї позивачу перейшли в результаті наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" реформування колективних сільськогосподарських підприємств мало здійснюватися на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських товариств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Зокрема, згідно п. "а" ст. 1 даного Указу, за мету ставилося створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, зі збереженням, по можливості, цілісності господарського використання цими приватними формуваннями земельних ділянок та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування, шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо відповідно до структури даного майна господарств, що реформуються.

У пункті 2, затвердженої на виконання Указу Президента, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», «Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих» передбачено, що майновий пай є вираженою у грошовій формі та у відсотках часткою майна члена підприємства у пайовому фонді КСП на певну дату (паювання майна) ,який повинен документально підтверджуватися свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. N 177.

Згідно положення п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», - майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. У пункті 14 даної Постанови вказано, що Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства… Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Частина 7 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції Закону N 547-IV ( 547-15 ) від 20.02.2003 передбачає, що при реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Відповідно до ч. 2-3 ст.8 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Також вказаний закон передбачає , що у разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Згідно з пунктами 8, 15 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001року №62, - кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм у тому числі відчужити свій майновий пай будь-яким способом у установленому законом порядку , а виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником (користувачем майна пайового фонду) на підставі рішення зборів співвласників.

Отже, відповідно до вимог зазначених нормативних актів, для виникнення права власності на майно пайового фонду у натурі, до складу юридичних фактів входить набуття, підтверджене документом, права на майновий пай пайового фонду, вихід співвласника із складу колективного сільськогосподарського підприємства, наявність рішення співвласників на виділ у натурі конкретного, індивідуально визначеного майна, та реальна передача виділеного майна.

Так, рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП "Колос" від 31.08.2002р., оформленого протоколом №1 від 31.08.2002р., загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП "Колос", утворено спілку співвласників реорганізованого КСП "Колос" та вирішено виділити майно колективу співвласників , які відійшли до ФГ "Долина", - комплексом у відповідності із затвердженою структурою (п. 3. розділу УІІ протоколу).

Але доказів індивідуалізації майна, яке віднесено до структури цього комплексу, та ідентичність його із майном, на яке позивач просив визнати право власності за набувальною давністю, матеріали справи не містять.

При цьому, суди прийшли до висновку, що акт прийому-передачі майна, на який позивач також посилається в даній позовній заяві і в якому зазначено про передачу майна ФГ «Долина» головою ліквідаційної комісії СТОВ "Колос" Кузуб Г.Ф. та головою спілки співвласників реорганізованого КСП "Колос" Кузуб Г.Ф., - належним доказом виникнення у позивача права власності на вказане в акті майно бути не може.

Слід зауважити, судовими рішеннями також встановлено, що позивач має в наявності непогашені свідоцтва про право власності на майнові паї членів КСП "Колос", виписані на ім'я його колишніх членів, їх розписки про отримання коштів за майнові сертифікати та договори купівлі-продажу права власності на майнові паї колишніх членів реорганізованого КСП "Колос", але нове свідоцтво, яке позивач мав отримати у зв'язку з набуттям у власність на підставі цивільно-правових угод майнового паю, ним не отримало Проте дані обставини, а також рішення загальних зборів співвласників щодо структури комплексу майна, яким вирішено передати ФГ "Долина" без доказів реального виділення та передачі саме цього майна у володіння позивачу, - не свідчить про наявність у ФГ «Долина» прав на перелічене у позовній заяві майно, тим більше - за набувальною давністю.

Що, крім того, було також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року по справі за позовом ФГ «Долина» до ФОП ОСОБА_10 про визнання права власності, в якій суд дійшов до аналогічного висновку, зокрема щодо відсутності у ФГ «Долина» прав на плотню (інвентарний №3021, 1988 року випуску, вартістю 4000,00грн.), склад цементу (інвентарний №3009, 1994 року випуску, вартістю 4000,00грн.), склад мінеральних добрив (інвентарний №2003, 1976 року випуску, вартістю 8000,00грн.), огорожу току (інвентарний №2007, 1989 року випуску, вартістю 1000,00грн.), овочесховище (інвентарний №3007, 1991 року випуску, вартістю 2000,00грн.), матеріальний склад (інвентарний №3005, 1960 року випуску, вартістю 4000,00грн., кочегарку (інвентарний №3025, 1986 року випуску, вартістю 5000,00грн., будівлю пилорами (інвентарний №3001, 1991 року випуску, вартість 3000,00грн.).

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки стосується безпосередньо ФГ «Долина», щодо якої й були встановлені.

Що стосується питання щодо підвідомчості розгляду даної справи господарському суду, оскільки сторонами у ній є суб'єкт господарської діяльності та орган місцевого самоврядування, наділений господарською компетенцією і на що вказує апелянт у скарзі, то в даному випадку, враховуючи, що сама апелянт є фізичною особою, апеляційну скаргу якої прийнято до провадження та відповідно до якої рішення суду переглядається, тим більше, вона заявляла клопотання про залучення її до участі у справі, вважаючи, що її права, як фізичної особи порушуються пред'явленням вказаного позову, колегія вважає за доцільне переглянути справу в повному об'ємі з ухваленням рішення по суті.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ФГ «Долина» про визнання за даним фермерським господарством права власності на майно за переліком, визначеним ним у позові, за набувальною давністю, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, наданим сторонами доказам та суперечать нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 липня 2015 року у справі за позовом голови фермерського господарства "Долина" Воскобійника Вадима Петровича до Городищенської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову голови фермерського господарства "Долина" Воскобійника Вадима Петровича до Городищенської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :