Ухвала

від 11.09.2014 по справі 760/19582/14-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№1-кс-760-5453-14

760-19582-14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11. 09. 2014 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі: ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене старшим прокурором прокуратури Солом`янського району м. Києва ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12014100090007805, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12014100090007805, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якому слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, нежилий будинок літера «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дане клопотання обґрунтоване тим, що невстановлені особи, шляхом обману, з метою незаконного заволодіння нежилим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності приватному підприємству (ПП) «Інститут дерматокосметології доктора БОГОМОЛЕЦЬ», ідентифікаційний код 31407815, надали завідомо підроблений договір купівлі-продажу № 425, виданий 08.07.2014 року приватним нотаріусом, до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, та на підставі якого незаконно заволоділи вище вказаним нежилим будинком загальною вартістю 1000000,00 гривень, чим спричинили ПП «Інститут дерматокосметології доктора БОГОМОЛЕЦЬ» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

В ході проведення ряду слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в рамках кримінального провадження № №12014100090007805 встановлено, що приватному підприємству «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» (далі Підприємство) на праві приватної власності належить нежилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 136,7 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку при викупі № 852 від 24.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за 1-287, також право власності Підприємства зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Реєстраційним посвідченням № 000735 від 20.06.2002 року.

26.08.2014 року Підприємство звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, із заявою про державну реєстрацію права приватної власності Підприємства на вказаний нежитловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таке звернення обумовлене введенням з 01.01.2013 року в дію окремих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Однак 29.08.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було прийнято рішення № 15467205, про відмову у державній реєстрації права власності Підприємства на будинок, підставою для цього стало те, що 08.07.2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 425, виданого 08.07.2014 року приватним нотаріусом КМНО, даний будинок вже зареєстровано за іншим власником. Для укладення незаконного договору купівлі-продажу № 425, виданого 08.07.2014 року приватним нотаріусом КМНО, громадянкою ОСОБА_5 яка ніякого відношення до Підприємства не має, було використано попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.07.2012 року, нібито підписаний директором Підприємства ОСОБА_6 .

При цьому в пункті 2.1 Попереднього договору купівлі-продажу від 12.07.2012 року вказано, що нібито Підприємство погодилось продати будинок за ціною 1000000,00 гривень, а також що вказана сума повністю виплачена, насправді такий договір не укладався та не підписувався Підприємством в особі генерального директора ОСОБА_6 , грошові кошти у вказаній сумі на рахунок Підприємства не надходили.

Згідно чинного кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення.

В зв`язку із зазначеним слідчий просив про задоволення клопотання.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених в клопотанні.

Слідчий суддя на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України вважає за можливе розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна, оскільки, це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, нежилий будинок літера «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1