Рішення

від 18.09.2015 по справі 243/8770/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/4557/2015

Номер справи 243/8770/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» вересня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що

Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року. В ході ревізії встановлено порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим на адресу Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України направлено вимоги від 05 серпня 2011 року № 04-03.1-05-15/8572 про вжиття заходів щодо усунення порушень.

Пунктом. 3 згаданої вимоги передбачено стягнення з винних осіб підприємства збитків в сумі 317041 (триста сімнадцять тисяч сорок одна) грн., які виникли в наслідок списання 7 одиниць автотранспортних засобів, які за комп'ютерною базою Дніпропетровського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровані за підприємством, але відсутні за фактичною наявністю та за даними бухобліку унаслідок чого недостача у підприємства склала 132102 грн., та збитки державі, визначені згідно Постанови КМУ від 22.01.1996 р. №116 - 184939 грн.

Збитки виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, який посідаючи посаду директора підприємства, порушив вимоги п.15 ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006р. №185-У, в частині виявлення уповноваженим органом управління державного майна, яке тимчасово не використовується, та внесення пропозицій щодо умов його подальшого використання, та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності, від 08.11.2007 р. № 1314, в частині списання майна суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Так, Згідно з Актом ревізії від 01.07.2011 р. №03.1-21/15, «відповідно до інформації листа від 16.06.2011 р. №14/1 РЕР 2448 Дніпропетровського відділення реєстраційно -екзаменаційної роботи № 1 ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (далі - ВРЕР № 1) за об'єктом контролю було зареєстровано 7 одиниць автотранспортних засобів.

ВАЗ 21099, 1992 р.в., державний номер НОМЕР_1 (легковий седан-8, червоний, № двигуна НОМЕР_9, технічний паспорт від 02.03.2001 р. НОМЕР_10);

КАМАЗ 53212, 1988 р.в., державний номер НОМЕР_2 (фургон-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_11, технічний паспорт від 16.10.2004 р. НОМЕР_12

ГКБ 8350,1988 р.в., державний номер НОМЕР_3 (причіп-платформа-Е, сірий, технічний паспорт від 16.10.2004 р. НОМЕР_13);

КАМАЗ 5320, 1986 р.в., державний номер НОМЕР_4 (платформа-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_14, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_15;

КАМАЗ 5320, 1987 р.в., державний номер НОМЕР_5 (платформа-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_16, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_17);

КАМАЗ 5320, 1988 р.в., державний номер НОМЕР_6 (платформа-С, зелений, № двигуна НОМЕР_18, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_19

ГАЗ-САЗ 3507, 1990 р.в., державний номер НОМЕР_7 (вантажний-С, світло-синій, № двигуна НОМЕР_20, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_21).

Але, за даними бухгалтерського обліку Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, зазначений вище автотранспорт, на момент перевірки не рахувався та фактично не був у наявності, що підтверджено результатами інвентаризації, проведеної співробітниками КРУ суцільним порядку.

Згадані автотранспортні засоби були списані з причин повного зносу та технічної не придатності для подальшого використання. Списання проводилось поступово протягом 2002-2005 років.

Списання здійснювалося на підставі Актів на списання автотранспортних засобів (ти пова форма 03-4) від 28.12.2004 р. та від 28.09.2005 р., які складалися комісією у складі ди ректора підприємства ОСОБА_1 та головного бухгалтера підпри ємства - ОСОБА_3.

ОСОБА_1 призначений на посаду директора підприємства на підставі наказу Міністерства Освіти України від 26 грудня 1995р. №672 К

Відповідно до п.4.6. Статуту підприємства, затвердженого заступником Міністра освіти України від 31 травня 1993 року, директор діє на засадах єдиноначальності, без доручення представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає угоди, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджує штати, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства.

Але, під час списання 7 одиниць автотранспортних засобів, в порушення вимог п.п.4,5,10 наказу Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про по рядок відчуження основних засобів, що є державною власністю» від 30.07.1999 р. № 1477, ОСОБА_1 погодження на відчуження 7 одиниць автотранспортної техніки від Міні стерства освіти та науки України не отримано, представника ДАІ для участі в роботі комісії зі складання актів про списання згаданої техніки не запрошено, з реєстрації дані автотранспортні засоби не знято.

Тим самим, підприємству завдано збитків, які, відповідно до пунктів 2,9, 10 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, складають 184939 грн.

В той же час, відсутність 7 одиниць автотранспортних засобів на балансі підприємства є їх нестачею. З урахуванням висновків Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпро петровська за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 01 липня 2011 року №03.1-21/15. вартість безпідставно списаного майна складає 132102 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, завданих підприємству протиправними діями ОСОБА_1, складає 317041 (триста сімнадцять тисяч сорок одна) грн.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рі шеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в пов ному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого, згідно зі ст. 1192 ЦК Укра їни, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визна чається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або ви конання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ре альні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер (НОМЕР_8) на користь Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631) збитки в сумі 317041 (триста сімнадцять тисяч сорок одна) грн.

Представник позивача -Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України до судового засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 11 вересня 2015 року до суду надійшла Заява, в якій просять суд розглянути справу без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги ( а.с. 40).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 17 вересня 2015 року від відповідача надійшла Заява, в якій просить суд розглянути справу без його участі. Проти задоволення позовних вимог Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.( а.с. 41, 46- 50).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України до ОСОБА_1 про стягнення збитків задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов»язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 130 КЗпП України « Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків».

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 призначений на посаду директора Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України на підставі наказу Міністерства Освіти України від 26 грудня 1995р. №672 К.

Відповідно до п.4.6. Статуту підприємства, затвердженого заступником Міністра освіти України від 31 травня 1993 року, директор діє на засадах єдиноначальності, без доручення представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає угоди, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджує штати, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства ( а.с.20-27).

Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року та встановлено порушення, а саме списання 7 одиниць автотранспортних засобів, «яке призвело до матеріальної шкоди ( збитків) підприємству на загальну суму 132192,0 грн, державному бюджету 184939,0 грн» ( а.с.30) у зв'язку з чим на адресу Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України направлено вимоги від 05 серпня 2011 року № 04-03.1-05-15/8572 про вжиття заходів щодо усунення порушень.

Так, Згідно з Актом ревізії від 01.07.2011 р. №03.1-21/15, «відповідно до інформації листа від 16.06.2011 р. №14/1 РЕР 2448 Дніпропетровського відділення реєстраційно -екзаменаційної роботи № 1 ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (далі - ВРЕР № 1) за об'єктом контролю було зареєстровано 7 одиниць автотранспортних засобів.

ВАЗ 21099, 1992 р.в., державний номер НОМЕР_1 (легковий седан-8, червоний, № двигуна НОМЕР_9, технічний паспорт від 02.03.2001 р. НОМЕР_10);

КАМАЗ 53212, 1988 р.в., державний номер НОМЕР_2 (фургон-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_11, технічний паспорт від 16.10.2004 р. НОМЕР_12

ГКБ 8350,1988 р.в., державний номер НОМЕР_3 (причіп-платформа-Е, сірий, технічний паспорт від 16.10.2004 р. НОМЕР_13);

КАМАЗ 5320, 1986 р.в., державний номер НОМЕР_4 (платформа-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_14, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_15;

КАМАЗ 5320, 1987 р.в., державний номер НОМЕР_5 (платформа-С, світло-сірий, № двигуна НОМЕР_16, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_17);

КАМАЗ 5320, 1988 р.в., державний номер НОМЕР_6 (платформа-С, зелений, № двигуна НОМЕР_18, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_19

ГАЗ-САЗ 3507, 1990 р.в., державний номер НОМЕР_7 (вантажний-С, світло-синій, № двигуна НОМЕР_20, технічний паспорт від 15.07.2000 р. НОМЕР_21).

За даними бухгалтерського обліку Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, зазначений вище автотранспорт, на момент перевірки не рахувався та фактично не був у наявності, що підтверджено результатами інвентаризації, проведеної співробітниками КРУ суцільним порядку.

Згадані автотранспортні засоби були списані з причин повного зносу та технічної не придатності для подальшого використання. Списання проводилось поступово протягом 2002-2005 років ( а.с. 28-35).

Списання здійснювалося на підставі Актів на списання автотранспортних засобів (ти пова форма 03-4) від 28.12.2004 р. та від 28.09.2005 р., які складалися комісією у складі ди ректора підприємства ОСОБА_1 та головного бухгалтера підпри ємства - ОСОБА_3.

Пунктом. 3 згаданої вимоги передбачено стягнення з винних осіб підприємства збитків в сумі 317041 (триста сімнадцять тисяч сорок одна) грн., які виникли в наслідок списання 7 одиниць автотранспортних засобів, які за комп'ютерною базою Дніпропетровського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровані за підприємством, але відсутні за фактичною наявністю та за даними бухобліку унаслідок чого недостача у підприємства склала 132102 грн., та збитки державі, визначені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 - 184939 грн. ( а.с.28-35).

Згідно ч.2,3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 є директором Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2,3 ст. 130 КЗпП України «Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними, протиправними діями ( бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності».

Відповідно до ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступни ками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Відповідно до п.2 ч.І ст.133 КЗпП України, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх засту пники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаці ях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошо вих чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випу скові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 136 КЗпП України «Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора».

Таким чином, Міністерство освіти та науки України або прокурор мають повноваження щодо подання позовів про стягнення з відповідача, як з директора Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України , збитків, в разі їх виникнення.

За таких обставин, суд приходить до обгрунтованого переконання, що у позивача - Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України взагалі відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовною заявою щодо відшкодування майнової шкоди з керівника підприємства - відповідача по справі.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст. 233 КЗпП України «Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.».

Згідно з вимогами п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ( зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 03 грудня 1997 № 12 «Судам необхiдно перевiряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП рiчний строк з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди для звернення в суд з позовом про її вiдшкодування. Цей строк застосовується i при зверненнi iз заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слiд вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало вiдомо про наявнiсть шкоди, заподiяної працiвником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результатi iнвентаризацiї матерiальних цiнностей, при ревiзiї або перевiрцi фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї, слiд вважати день пiдписання вiдповiдного акта або висновку».

Як встановлено в судовому засіданні Акт ревізії фінансово- господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року № 03.1-21/15 складено та підписано 01 липня 2011 року ( а.с. 28-35).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено в судовому засіданні 7 одиниць автотранспортних засобів, які перебували на балансі підприємства, були списані у зв'язку з повним зносом на підставі Актів на списання автотранспортних засобів (типова форма 03-4) від 28 грудня 2004 року та від 28 вересня 2005 року, які складалися комісією у складі директора підприємства ОСОБА_1 та головного бухгалтера підприємства - ОСОБА_3.

Комісія з списання і зняття з обліку автотранспортних засобів була призначена наказами Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська №2 від 10 січня 2003 року, 12 січня 2003 року, 14 січня 2003 року ( а.с. 51-53).

У відповідності до ч.1 ст. 57 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Акти на списання автотранспортних засобів (типова форма 03-4, затверджена Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995р. №352) від 28.12.2004 р. та від 28.09.2005 р. оформлені належним чином, відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при складанні Актів на списання автотранспортних засобів ОСОБА_1 не порушено вимог п.п.4,5,10 наказу Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю» від 30.07.1999 р. № 1477. як це зазначено в Акті ревізії від 01 липня 2011 року № 03.1-21/15, оскільки, дані норми регулюють відносини з відчуження основних засобів, зокрема автотранспортних засобів. В той же час, підприємством 7 одиниць транспортних засобів були списані не з підстав відчуження, а внаслідок їх непридатності для використання, шляхом вибраковування.

Таким чином, правові підстави для отримання ОСОБА_1 від Міністерства освіти та науки України погодження на відчуження 7 одиниць автотранспортної техніки відсутні.

Однак, як встановлено в судовому засіданні Директором Державного підприємства по торгівлі та постачанню Мініс терства освіти України ОСОБА_1 від Міністерства освіти та науки України, яке, згідно з п.1.2. Статуту підприємства є його засновником, а відповідно до п.3.2. Статуту, здійснює функції з управління майном підприємства, отримані погодження на відчуження 7 одиниць автотранспортної техніки, що підтверджується листами від 27.03.2002р. №1/11-999, від 22.05.2002р. №1/11-1634 ( а.с.54-55).

Згідно з п.8 Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України та Міністерст ва економіки України від ю.08.2001 р. №142/181 за результатами обстеження комісією скла даються акти про списання матеріальних цінностей. При списанні необоротних активів скла дається відповідний акт за типовою формою №03-3 (бюджет) «Акт про списання основних засобів», 03-4 (бюджет) «Акт про списання автотранспортних засобів», 03-5 (бюджет) «Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури», форма та порядок складання яких затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02.12.1997 р. №125/70 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 р. за №612/2416 (далі - Інструкція №125/70).

Інструкцією зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що на лежать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бю джетів, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02.12.1997 р. №125/70, передбачено, що вибуття транспортних засобів внаслідок їх зношення, морального старіння і знищення в результаті аварій, стихійного лиха оформляється актами на списання автотранспортних засобів. Акт про списання складається членами постійно діючої комісії у двох примірниках, один з яких передається в бухгалтерію, а другий залишається у матеріально відповідальної особи. В акті вказують найменування транспортного засобу, який підлягає списанню, причини списання, первісну вартість, строк служби, кількість капітальних ремонтів та їх суму, пов'язані з його ліквідацією (демонтаж об'єкта та розібрання) витрати та отримані матеріальні цінності. Якщо внаслідок ліквідації об'єкта виникли витрати або надійшли матеріальні цінності, вони відо бражаються в розділі акта «Розрахунок результатів списання автомобіля, причепа, напівпри чепа».

Для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних ко тлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта (4.4 п.6 Типової інструкції № 142/181).

В той же час, не запрошення представника відповідної інспекції, для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, й не підписання ним акту про списання, не є наслідком визнання такого Акту недійсним, оскільки такі наслідки не передбачені чинним законодавством для даних видів Актів з зазначених підстав.

Крім того, згідно з п.45 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирі вняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений Постановою Кабінету Мі ністрів України від 08.09.1998 р. №1388 вибракувані транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а громадян - за заявами їх власників. Зняття з обліку в таких випадках проводиться без огляду транспортних засобів. Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до підрозділів Державтоінспекції.

Підтвердженням цього є факт зняття з реєстраційного обліку в органах ДАІ зазначених вище 7 одиниць автотранспортної техніки, що підтверджується позначками, розписами поса дових осіб та печатками органу ДАІ на примірниках Актів.

Таким чином, Акти на списання автотранспортних засобів, які складені членами постійної комісії підприємства 28 грудня 2004 року та 28 вересня 2005 року відповідають формі та мають всі реквізити, що передбачені Інструкцією №125/70, тобто є підставою для списання згаданої техніки з балансу підприємства в наслідок припинення права власності на неї ( а.с. 6-19).

В той же час припинення права власності не пов'язано з моментом зняття автотранспо рту з обліку в органах ДАІ, як це зазначено в Акті ревізії.

Відповідно до п.4 ч.І ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі знищення майна. Згідно зі ст.349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його зни щення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власнос ті на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного ре єстру.

Нормами чинного законодавства, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», п.3 Порядку державної ре єстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, а також Положення про Державну ре єстраційну службу України, затверджену Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011, не передбачено обов'язкової реєстрації автотранспорту в державному реєстрі, як умови виникнення права власності на нього, або припинення права власності.

В той же час, згідно з 4.4 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи.

Тобто, реєстрація в органах ДАІ, згідно даної норми, здійснюється вже власником автотранспортного засобу.

Згідно з вимогами п.20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ( зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 03 грудня 1997 № 12 « Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходiв до всебiчного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, вiд яких згiдно зi статтями 130 , 135-3 , 137 КЗпП залежить вирiшення питання про покладення матерiальної вiдповiдальностi та про розмiр шкоди, що пiдлягає вiдшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявнiсть прямої дiйсної шкоди та її розмiр; якими неправомiрними дiями її заподiяно i чи входили до функцiй працiвника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якiй конкретно обстановцi заподiяно шкоду; чи були створенi умови, якi забезпечували б схороннiсть матерiальних цiнностей i нормальну роботу з ними; який майновий стан працiвника. Якщо шкоду заподiяно кiлькома працiвниками, в рiшеннi суду має бути зазначено, якi конкретно порушення трудових обов'язкiв допустив кожен працiвник, ступiнь його вини та пропорцiйна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано вiдповiдний вид i межi матерiальної вiдповiдальностi.»

Пiд прямою дiйсною шкодою, зокрема, слiд розумiти втрату, погiршення або зниження цiнностi майна, необхiднiсть для пiдприємства, установи, органiзацiї провести затрати на вiдновлення, придбання майна чи iнших цiнностей або провести зайвi, тобто викликанi внаслiдок порушення працiвником трудових обов'язкiв, грошовi виплати. Згiдно зi ст. 130 КЗпП не одержанi або списанi в доход держави прибутки з пiдстав, пов'язаних з неналежним виконанням працiвником трудових обов'язкiв (так само як i iншi неодержанi прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка пiдлягає вiдшкодуванню.

Згідно з вимогами п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ( зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 03 грудня 1997 № 12 « Судам слiд полiпшити пiдготовку справ про вiдшкодування шкоди до судового розгляду i її оперативнiсть. Виконуючи вимоги ст. 143 ЦПК при її проведеннi, суддя незалежно вiд обставин справи має, зокрема, вирiшити питання про подання сторонами або про витребування: - даних бухгалтерського облiку й iнших документiв про наявнiсть i розмiр прямої дiйсної шкоди - матерiалiв iнвентаризацiї, актiв ревiзiї та облiкових документiв, актiв й iнших документiв про недостачу, зiпсування, втрату, знищення майна, висновку бюро товарних експертиз, довiдок й iнших документiв про вартiсть майна, розмiр зайвих грошових виплат, а також сум, витрачених на придбання, вiдновлення майна, задоволення претензiй третiх осiб тощо. Якщо для з'ясування питання про розмiр шкоди, обставин її заподiяння є потреба провести бухгалтерську чи iншу експертизу - призначити її з урахуванням думки осiб, якi беруть участь у справi; - доказiв про винне порушення працiвником обов'язкiв за трудовим договором i наявнiсть причинного зв'язку мiж його протиправною поведiнкою i шкодою, яка наступила…».

Так, згідно до Висновку наукової - правової експертизи з визначення правової підстави щодо визначення Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області майнової шкоди в сумі 317041 грн. внаслідок списання з балансу Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська 7 одиниць автотранспортних засобів від 31липня 2013 року вбачається, що «Співробітниками Контрольно - ревізійного управління в Дніпропетровській області під час проведення ревізії, висновки якої викладені у «Акті ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року» від 01 липня 2011 року № 03.1-21/15 неправомірно застосовано нормативно-правові акти - Закон України «Про управління об»єктами державної власності « від 21 вересня 2006 року, № 185- V; порядок списання об»єктів державної власності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року № 1314;Типову Інструкцію про порядок списання майна бюджетних установ, затверджену Наказом Міністерства фінансів та Державного казначейства України від 29 листопада 2010 року №447, Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджене Наказом Фонду державного майна від 30 липня 1999 року № 1477, Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 на підставі яких здійснено визначення майнової шкоди в сумі 317041 грн. внаслідок списання з балансу підприємства автотранспортних засобів.

Враховуючи приписи статей 346, 349 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», п.3 Порядку державної реєстрації ( перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, п.п. 3,6,8 Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, які були чинними у період фактичного списання 7 одиниць транспортних засобів з балансу підприємства, припинення права власності на транспортний засіб не пов»язане з моментом зняття автотранспортного засобу з реєстраційного обліку в органах ДАІ. Моментом припинення у підприємства права власності на основні засоби - автотранспортні засоби, які списані з балансу підприємства в наслідок їх непридатності до експлуатації ( вибракування), є момент складання документів бухгалтерського обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, в даному випадку - Актів на списання автотранспортних засобів. Списання з балансу підприємства протягом 2002 - 2005 р.р. 7 одиниць автотранспортних засобів, відповідно до наявних первинних документів бухгалтерського обліку, за своєю правовою природою не є відчуженням майна, розкраданням, нестачею, знищенням ( псуванням)( а.с.99-118).

Господарські операції зі списання транспортних засобів, на підставі згаданих Актів відображені у регістрах синтетичного бухгалтерського обліку підприємства - інвентарних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ -б) - № 001, 002, 003,004, 005, 007 журналі обліку основних засобів; відомостях нарахування амортизації основних засобів тощо ( а.с. 56-85).

На дату перевірки за даними акту КРУ у підприємства основні засоби були списані з балансу у зв'язку з їх фізичним зносом та повністю амортизовані, отже, виходячи з вимог п.1,5 ст.9 Закону про бухгалтерський облік та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО №7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, підстав для їх подальшого обліку у регістрах бухгалтерського обліку та звітності немає, як і відсутні підстави для проведення інвентаризації.

Відповідно до п.33. П(С)БО №7, об'єкт основних засобів вилучається з активів (спису ється з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповід ності критеріям визнання активом.

Визначення активів наведене у п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку і «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 (далі - П(С)БО №і), згідно з яким це - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, згідно з п.34 П(С)БО №7 додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Всі документи, які підтверджують правомірність вибуття 7 одиниць транспортних за собів з балансу підприємства, на момент перевірки були в наявності.

Нормативними документами з обліку та списання основних засобів, зокрема П(С)БО №7, не передбачена залежність такого обліку чи списання з балансу від наявності обліку транспортних засобів у органах ДАІ.

Таким чином, право власності на згадані автотранспортні засоби фактично припинилося у підприємства 28 грудня 2004 року та 28 вересня 2005 року, згідно з даними Актів на списання.

Всі згадані вище обставини свідчать про відсутність недостачі майна в сумі 132102 грн.

Дані обставини підтверджуються також Висновком судово-економічної експертизи №109 по кримінальному провадженню, яке внесено в реєстр 05 січня 2013року за №12013040690000094 від 09 серпня 2013 року, з якого вбачається, що « Висновки за Актом ревізії фінансово- господарської діяльності Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2011 року головного Контрольно- ревізійного Управління в Дніпропетровській області № 03.1-21/15 від 01 липня 2011 року в частині визначення матеріальної шкоди підприємству в сумі 132102, 0 грн, державному бюджету -184939, 0 грн. від списання з балансу підприємства 7 одиниць автотранспортних засобів підприємства з врахуванням науково - правової експертизи від 31 липня 2013 року не підтверджуються нормативно та за способом розрахунку - не відповідають вимогам Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення ( псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116:

- ліквідація та списання з балансу основних засобів відповідає вимогам П (С)БО №7, з врахуванням Висновків науково - правової експертизи нестача, знищення, псування транспортних засобів відсутні;

- стандарти бухгалтерського обліку №1, №25 та №7 не містять визначення балансової вартості основних засобів ( як передбачено п.2 Постанови №116) та не передбачають списання основних засобів на видатки у міру відпуску їх у виробництво ( як передбачено п.9 постанови №116), оскільки основні засоби не відносяться до матеріальних цінностей, які відпускаються у виробництво, а амортизуються, тобто вимоги п.9 неможливо застосовувати до основних засобів навіть за умови розрахунку збитків.

- якщо вважати балансовою вартістю, ту вартість, яка у балансі відображується, як різниця між первоначальною вартістю та сумою нарахованої амортизації, тобто є остаточною вартістю, та на дату проведення перевірки ( тобто встановлення факту нібито нестачі) вона становить 0 грн., відповідно і збитки становлять 0 грн., оскільки іншої норми у постанові №116 для обчислення суми збитків від нестачі основних засобів не передбачено;

- приписами Постанови №116 не передбачено визначення балансової вартості основних засобів, які мають нульову остаточну вартість, на рівні ринкових цін за аналогічними видами основних засобів з використанням інформації, розміщеної в мережах Internet. ( а.с. 86- 98).

У суду немає підстав ставити під сумнів Висновок наукової - правової експертизи з визначення правової підстави щодо визначення Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області майнової шкоди в сумі 317041 грн. внаслідок списання з балансу Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська 7 одиниць автотранспортних засобів від 31липня 2013 року та Висновок судово-економічної експертизи №109 по кримінальному провадженню, яке внесено в реєстр 05 січня 2013року за №12013040690000094 від 09 серпня 2013 року, оскільки вказані експертизи відповідають вимогам статті 147 ЦПК України, а також повністю відповідають вимогам п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30 травня 1997 року.

Вказані вище обставини дозволяють суду зробити обгрунтований висновок про відсутність збитків в сумі 184939,00 гривень від нестачі автотранспортних засобів, розрахованих Контрольно Ревізійним Управлінням у відповідності до пунктів 2, 9, в Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116, оскільки даний нормативний акт передбачає розрахунок збитків, завданих від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

В гой же час, дії підприємства зі списання транспортних засобів внаслідок втрати ними експлуатаційної здатності, не є розкраданням, нестачею, знищенням (псуванням) матеріальних цінностей.

Таким чином, списання 7 одиниць автотранспортних засобів не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ре альні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), тобто підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України до ОСОБА_1 про стягнення збитків відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60, 88, 209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 130, 131,134,135-3 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ( зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 03 грудня 1997 № 12, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчий кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов"янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.