Рішення

від 15.09.2015 по справі 449/634/15-ц

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Перемишлянський район Львівська область Україна 81200

Справа № 449/634/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Савчака А.В.

секретаря - Баран П.Д.

за участю

прокурора - Салій М.І.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Перемишляни цивільну справу за позовом Прокурора Перемишлянського району в інтересах держави в особі: ГУ ОСОБА_4 у Львівській області,Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_5 екологічна інспекція у Львівській області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 інспекція сільського господарства у Львівській області до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Перемишлянської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: реєстраційна служба Перемишлянського РУЮ, приватний нотаріус Перемишлянського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Перемишлянської РДА про визнання недійсним державних актів на земельну ділянку та приведення земельної ділянки у попередній стан

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суд з даним позовом. Просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Перемишлянської РДА №79 від 13 лютого 2012 року «Про надання дозволу гр.ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Короснянської сільської ради» та №558 від 20 серпня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1на території Короснянської сільської ради»; визнати недійсним та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №№254271, 254272 площею 0,7948 га. та 1,2052 га. відповідно; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 02.10.2014 року кадастровий номер 4623383900:02:000:0154; зобов'язати ОСОБА_8 звільнити земельну ділянку шляхом знесення усіх будівель, привести вищевказані земельні ділянки у придатний для використання за цільовим призначенням, попередній стан за рахунок власних коштів; зобов'язати ОСОБА_8 повернути ГУ ОСОБА_4 у Львівській області земельну ділянку площею 1,2052 га. розташовану за межами населеного пункту Короснянської сільської ради (кадастровий номер: 4623383900:02:000:0153); витребувати в ОСОБА_6 земельну ділянку розташовану за межами населеного пункту Короснянської сільської ради (кадастровий номер 4623383900:02:000:0154) та зобов'язати повернути спірну земельну ділянку у розпорядження ГУ ОСОБА_4 у Львівській області.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 24.12.1993 року Короснянською сільською радою було прийнято рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки гр.ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5986 га.

Згідно оскаржуваних розпоряджень № 79 та № 558 гр.ОСОБА_1 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки, гр.ОСОБА_1 було передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для особистого селянського господарства загальною площею 2,5986 га., що відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ «Про особисте селянське господарство» перевищує максимально дозволені розміри 2,0 га., - тому оскаржувані розпорядження мають бути скасовані, правовстановлюючі документи видані на підставі таких розпоряджень мають бути визнані недійсними.

Після передачі земельних ділянок гр. ОСОБА_1 в 2012 році самовільно розпочав будівництво без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт і на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети.

В жовтні 2014 році гр.ОСОБА_1 подарував одну земельну ділянку розміром 0,7948 га. ОСОБА_6

Прокурор Салій М.І. заявлений позов підтримала з підстав зазначених в ньому. Просила позов задоволити.

Відпоідач ОСОБА_1 та його представник проти позову заперечували. Подали суду письмові заперечення (а.с.108-111) та просили у позові відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності позивачем. Стверджували, що строк позовної давності слід рахувати з часу коли ГУ ОСОБА_4 у Львівській області дізналось про порушення, а не з часу коли дізнався прокурор. Щодо самовільного будівництва, - то відповідач поніс адміністративну відповідальність за свої дії і розпочав процес зміни цільового призначення земельної ділянки.

Представник Перемишлянської РДА ОСОБА_3 проти позову заперечила, подала письмові заперечення (а.с.37-39). Стверджувала, що розпорядження №79 та №558 були прийняті відповідно до норм та вимог чинного законодавства. З наданих Перемишлянській РДА документів не вбачалось жодних перешкод для відмови гр.ОСОБА_1 у прийнятті відповідних розпоряджень.

Представник позивача ГУ ОСОБА_4 у Львівській області позов прокурора підтримав. Подав до суду письмові пояснення (а.с.59-62).

Інші особи, які беруть участь у розгляді справи в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про час місце розгляду справи.

Приватний нотаріус ОСОБА_7Я.(а.с.36), Реєстраційна служба Перемишлянського РУЮ (а.с.58) подали клопотання про слухання справи без їх участі.

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівської області подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи судом було встановлено такі обставини та правовідносини.

24 грудня 1993 року Короснянською сільською радою було прийнято рішення, яким гр.ОСОБА_1 (далі - Відповідачу) передано безкоштовно у приватну власність в с.Коросно земельну ділянку площею 0,25 га. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,35 га. для ведення особистого підсобного господарства (а.с.14).

12 серпня 1997 року на підставі вищезгаданого рішення Відповідачу видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 014490 (а.с.15).

Рішенням Короснянської сільської ради №180 від 27 грудня 2011 року Відповідачу погоджено надати у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Короснянської сільської ради (землі с/г призначення) (а.с.41).

Розпорядженням голови Перемишлянської РДА від 12 лютого 2012 року №79 Відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки (а.с.53).

Розпорядженням голови Перемишлянської РДА від 20 серпня 2012 року №558 затверджено проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки Відповідачу (а.с.16).

На підставі Розпорядження №558 на ім'я Відповідача видано два ОСОБА_5 акти на право власності на земельну ділянку на 0,7948 га. (кадастровий номер 4623383900:02:000:0154) та 1,2052 га. (кадастровий номер 4623383900:02:000:0153) (а.с.17, 18).

З інформаційної довідки №35663720 випливає, що земельна ділянка кадастровий номер 4623383900:02:000:0154 (площею 0,7948 га.) згідно договору дарування від 02.10.2014 року належить ОСОБА_6.

З акту перевірки, протоколу та постанови (а.с.24-27) вбачається, що Інспекцією ДАБК у Львівській області 17.10.2014 року було виявлено, що гр.ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 1,2052 га. самовільно розпочав будівництво будівель без затвердження у встановленому порядку проектної документації, без документів на право виконання будівельних робіт на земельній ділянці призначеній для ведення особистого селянського господарства. На Відповідача накладено штраф у розмірі 6800 грн., який ним був сплачено (а.с.28 - тильна сторона).

В матеріалах справи міститься також проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу (а.с.46-54).

Згідно ст.56 Земельного кодексу України який діяв на момент прийняття рішення від 24.12.1993 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

25 жовтня 2001 року було прийнято Земельний кодекс України.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності… для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

В той же час, згідно п.7 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Законодавство не містить будь-яких обмежень щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення ОСГ площею до 2.00 га. для осіб, які в свій час отримали безоплатно земельну ділянку для ОПГ площею до 0.60 га. Суд також не бере до уваги тлумачення Держкомзему, яке міститься в листі N 14-22-4/2080 від 05.04.2002 р. в якому стверджується що поняття "особисте підсобне господарство" (ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. N 561-XII ( 561-12 ) та поняття "особисте селянське господарство" (ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III ( 2768-14 ) за змістом тотожні, - оскільки такий лист не має нормативного характеру та Держкомзему не надано повноваження тлумачити правові норми, тим більше ті, які містяться в Законах України (в т.ч. кодексах).

Тому, надання Відповідачу земельної ділянки для ОСГ площею 2.00 га. після реалізації ним у 1993 році свого права на отримання земельної ділянки для ОПГ площею 0,35 га. жодним чином не суперечить чинному законодавству (в т.ч. положенням частина сьомої статті 5 ЗУ «Про особисте селянське господарство»).

Крім цього, суд вважає, що прокурором було пропущено строк позовної давності для звернення до суду (щодо визнання незаконними розпоряджень та визнання недійсними державних актів). До таких висновків суд прийшов з огляду на таке.

Як вбачається з технічного завдання (а.с. 49, 50) дане завдання було погоджено Держкомземом (правонаступником якого є позивач ОСОБА_4) 1 березня 2012 року.

9 грудня 2010 року Указом Президента України В«Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої владиВ» № 1085/2010 ОСОБА_5 комітет України із земельних ресурсів реорганізовується у ОСОБА_5 агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тому суд вважає, що саме з 1 березня 2012 року слід рахувати позовну давність, оскільки ГУ ОСОБА_4 як мінімум з цієї дати було відомо про наміри Відповідача отримати земельну ділянку. При цьому суд не бере до уваги дату з якої про це дізнався безпосередньо прокурор, оскільки такий не є стороною у справі, а лише представляє інтереси держави в особі державного органу - ГУ ОСОБА_4.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги: про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Перемишлянської РДА №79 від 13 лютого 2012 року та №558 від 20 серпня 2012 року; про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №№254271, 254272 площею 0,7948 га. та 1,2052 га. відповідно та визнання недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 02.10.2014 року кадастровий номер 4623383900:02:000:0154, - не підлягають до задоволення.

З довідки Дублянського управління водного господарства (а.с.22-23) випливає, що Відповідач на наданих йому земельних ділянках облаштував два ставка, відповідно до Паспорта водного об'єкту. Тобто, вже після оформлення права власності на дані земельні ділянки.

Прокурор стверджував, що Відповідачем на наданій йому земельній ділянці для ведення ОСГ було самовільно побудовано комплекс будівель без розроблення та затвердження у встановленому порядку проектної документації, а також без документів на право виконання будівельних робіт. Дані обставини, фактично визнав Відповідач та його представник. Відповідача було притягнуто за це до адміністративної відповідальності.

Таким чином суд приходить до висновку, що Відповідач на належній йому земельній ділянці фактично здійснив самочинне будівництво, оскільки проводив таке будівництво без права на виконання таких будівельних робіт та на земельній ділянці наданій не для цієї мети.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо знесення будівель та приведення земельної ділянки в попередній стан, прокурор вважав, що самочинне будівництво мало місце в межах прибережної захисної смуги водойми і тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

З такою позицією прокурора суд погодитись не може з огляду на таке.

Згідно положень ст.88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.

Однак, згідно ч. 7, 8 ст.88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Представником прокуратури суду не надано відповідні проекти землеустрою з встановленими розмірами прибережної захисної смуги.

З довідки Дублянського управління водного господарства (а.с.23) випливає, що ширина прибережної захисної смуги мала б становити 25 метрів, однак така захисна смуга в натуру не винесена. Будь-яких доказів, які б свідчили, що таке будівництво негативно вплинуло на охорону поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності - суду не надано.

Тому, суд вважає, що без затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою та закріплення прибережної захисної смуги в певному розмірі не можна стверджувати чи збудовані самовільні будівлі в прибережній захисні смузі чи ні.

Отже, позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, щодо: зобов'язання ОСОБА_8 звільнити земельну ділянку шляхом знесення усіх будівель, привести вищевказані земельні ділянки у придатний для використання за цільовим призначенням, попередній стан за рахунок власних коштів; зобов'язати ОСОБА_8 повернути ГУ ОСОБА_4 у Львівській області земельну ділянку площею 1,2052 га. розташовану за межами населеного пункту Короснянської сільської ради (кадастровий номер: 4623383900:02:000:0153); витребувати в ОСОБА_6 земельну ділянку розташовану за межами населеного пункту Короснянської сільської ради (кадастровий номер 4623383900:02:000:0154) та зобов'язати повернути спірну земельну ділянку у розпорядження ГУ ОСОБА_4 у Львівській області, - не підлягають до задоволення.

Прокурор посилався у позові на ряд норм, які, на думку суду, не мають жодного відношення до позовних вимог, зокрема: ст..ст.203, 215, 216, 387, 388 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 262 ЦК України, ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р., ст. 121 та п.7 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 1, 5 ЗУ «Про особисте селянське господарство», ч. 7, 8 ст.88 ВК України, ст.ст.11,57,60, 209, 212-215,218,223-228, 292,294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів після його оголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення даного рішення.

Суддя ОСОБА_9